"17" серпня 2011 р. Справа № 13/211(2010)(1/374-27/107 (1/693-15/217)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:Мирошниченка С.В.,
Жукової Л.В.,
Хрипуна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргизаступника прокурора Львівської області;
Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 р.
та на рішеннягосподарського суду Львівської області від 22.02.2011 р.
у справі№13/211(2010)(1/374-27/107;1/693-15/217) господарського суду Львівської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Еко"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гостинне"
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруДержавна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Львівського регіонального відділення;
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Стрий Львівської області"
за участюпрокурора Львівської області
провизнання права власності на майно
за участю представників сторін:
позивача: Лин Л.Я.,
відповідача:не з'яв.,
третьої особи-1:Дячука С.О.,
третьої особи-2:не з'яв.,
прокуратури:Попенка О.С.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2011 р. (судді: Станько Л.Л., Гулик Г.С., Фартушок Т.Б.) з урахуванням ухвали від 24.02.2011 р. позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 р. (судді: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвська М.В.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, заступник прокурора Львівської області та державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Львівського регіонального відділення звернулися до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами, в яких просять рішення та постанову судів скасувати та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд. У касаційній скарзі скаржники зазначають про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 27.07.2005 р. Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою "Гостинне" було укладено кредитну угоду № 6005К58, відповідно до якої банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 5000000,00 грн. строком до 26.01.2006 р. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з наступними змінами та доповненнями.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, сторонами укладено ряд забезпечувальних договорів, таких як договір застави № 6005Z125 від 27.07.2005 р., іпотечний договір № 6005Z124 від 27.07.2005 р., іпотечний договір № 6005Z137 від 02.09.2005 р.
У зв'язку з порушенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинне" графіку погашення заборгованості, 10.04.2006 р. Відкритим акціонерним товариством "Укрексімбанк" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гостинне" письмову вимогу про усунення в тридцятиденний строк порушень умов кредитної угоди та недопущення нових порушень, а 11.04.2006 р. було направлено претензію про сплату 1468629,08 грн.
29.06.2006 р. Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати-Еко" укладено договір про відступлення прав за кредитною угодою № 6005К58 від 27.07.2005 р., іпотечним договором № 6005Z137 від 02.09.2005 р., іпотечним договором № 6005Z124 від 27.07.2005 р., договором застави № 6005Z125 від 27.07.2005 р., договором застави № 6006Z13 від 26.01.2006 р., відповідно до умов якого банк відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпати-Еко" в повному розмірі право вимоги до боржника за кредитною угодою та всі права за забезпечувальними договорами, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати-Еко" прийняло вказані права та оплатило їх вартість на умовах п. 6 договору.
29.06.2006 р. позивачем перераховано на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" 2140819,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 29.06.2006 р. та банківською довідкою від 23.10.2007 р. про рух коштів на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Еко", що, в свою чергу, підтверджує факт переходу до позивача права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинне" за кредитною угодою та відповідні права заставодержателя згідно договорів застави та іпотеки.
Про зміну кредитора у зобов'язанні ТОВ "Гостинне" було повідомлене ВАТ "Укрексімбанк" листом від 04.07.2006.
29.06.2006 позивач надіслав відповідачу повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави шляхом прийняття його у власність, а в подальшому звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з п.5.2 іпотечних договорів, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання, а розділом 4 договору застави № 60052125 від 27.07.2005 р. передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється, а порядок його реалізації визначається відповідно до законодавства України.
Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що забезпечення прав іпотекодержателя в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки чи права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки є можливим, у випадку, якщо такий спосіб передбачено у відповідному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.
Відповідне застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку містить також п. 5.4 іпотечних договорів № 60052124 від 27.07.2005 р та № 60052137 від 02.09.2005 р., якими врегульовано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки; ціною придбання у власність предмета іпотеки є ціна, що визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а в разі недосягнення такої згоди, ціною придбання предмета іпотеки вважається ціна, що визначається на момент звернення стягнення, згідно зі звітом про оцінку предмета іпотеки.
Згідно з ст.37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Згідно з ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Судами також встановлено, що правомірність укладення іпотечного договору № 6005Z137 від 02.09.2005р., зокрема, в частині передачі в іпотеку майна, було предметом дослідження при розгляді господарським судом Львівської області справи № 24/177 (1/509-19/95), у якій 17.06.2009р. прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (дане рішення набрало законної сили), з підстав недоведеності позивачем своїх прав на нерухоме майно, передане в іпотеку. Цими судовими рішеннями підтверджено правомірність оформлення права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гостинне".
Факт правомірності укладення договору застави від 27.07.2005 р. також підтверджено рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2007р. у справі № 1/183-26/50 (яке набрало законної сили), яким визнано недійсним договір застави № 6005Z125 від 27.07.2005р. лише в частині комплекту обладнання автоматизованої технологічної лінії для виготовлення морозива "Сatta 27", а в решті позовних вимог -відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, підчас розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що на момент укладення забезпечувальних договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостинне" було власником спірного майна, відтак, розпорядилось ним у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом передачі його в заставу та іпотеку в рахунок забезпечення зобов'язання за кредитним договором.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди першої та апеляційної інстанцій з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
В силу вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 р. у справі № 13/211(2010)(1/374-27/107;1/693-15/217) залишити без змін.
Головуючий С. Мирошниченко
СуддіЛ. Жукова
О. Хрипун