"16" серпня 2011 р. Справа № 36/69-30/44-3/270
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
суддіМуравйов О. В.
Полянський А. Г.
Кравчук Г. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Селена ЛТД"
на постанову
відКиївського апеляційного господарського суду
20.04.2011 року
у справі№ 36/69-30/44-3/270 Господарського суду міста Києва
за позовомЗаступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на перемет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Селена ЛТД"
1. Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2. Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація
прозвільнення земельної ділянки
За участю представників сторін:
прокурор:
від позивача:
від відповідача:
від третьої особи -1:
від третьої особи -2: Громадський С. О. посв. № 42
ОСОБА_1 -дов. від 20.05.11р.
ОСОБА_2 -дов. від 03.01.11р.
не з'явились
не з'явились
Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена ЛТД" про звільнення земельної ділянки.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі № 36/69-30/44-3/270 (суддя Сівакова В. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року у справі № 36/69-30/44-3/270 (головуючий суддя Нєсвєтова Н. М., судді Кондес Л. О., Корсакова Г. В.), позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ТОВ "Селена ЛТД" повернути земельну ділянку площею приблизно 0,27 га, яка використовується під розміщення автостоянки та експлуатації двох павільйонів на розі вул. Бакинських комісарів та вул. Гродненської (вул. Азербайджанська 13-А) у Дніпровському районі міста Києва, Київській міській раді, привівши її в придатний для використання стан, звільнивши від будівель, споруд шляхом знесення та вивезення.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ "Селена ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 119, 123, 124, 125, 132 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 77, 79, 82, 83, 86, 99 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення і постанову, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Розпорядженням Заступника Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.08.2011 року № 03.8-5/474 для перегляду в касаційному порядку справи № 36/69-30/44-3/270 сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді -Полянський А. Г., Кравчук Г. А.
Відводів складу суду не заявлено.
Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація просить розглянути справу без участі її повноважного представника.
Представники третіх осіб в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників третіх осіб.
В судовому засіданні 16.08.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін і прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в результаті перевірки, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київській області щодо дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що станом на 12.02.2007 року ТОВ "Селена ЛТД" використовує земельну ділянку площею близько 0,27 га під розміщення автостоянки та експлуатації двох павільйонів на розі вул. Бакинських комісарів та вул. Гродненської (вул. Азербайджанська 13-А) у Дніпровському районі міста Києва.
За результатами цієї перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київській області складено акт № А 3942/46 від 12.12.2007 року, в якому зазначено про відсутність у відповідача будь-яких документів на право власності чи користування вказаною земельною ділянкою.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради про звільнення земельної ділянки, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на ст. 125 ЗК України, якою визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідач, не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права користування спірною земельною ділянкою безпідставно та неправомірно користується нею.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 10.12.1997 року між Дніпровською районною державною адміністрацією міста Києва (орендодавець) та ТОВ "Селена ЛТД" (орендар) на підставі розпорядження № 842 від 09.10.1997 року укладено договір на право тимчасового користування землею, за умовами якого Дніпровська районна державна адміністрація міста Києва надала відповідачу в оренду строком до 09.10.2000 року земельну ділянку площею 2 672 кв. м, яка знаходиться у місті Києві на розі вул. Бакинських комісарів та вул. Гродненської, для експлуатації та обслуговування двох павільйонів.
Рішенням Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000 року "Про передачу окремих повноважень районнім у місті Києві радам з питань регулювання земельних відносин" (втратило чинність 17.07.2008 року) районним у місті Києві радам передано повноваження щодо передачі в оренду земельних ділянок для розміщення об'єктів благоустрою і розміщення та експлуатації малих архітектурних форм для проведення підприємницької діяльності.
Пунктом 1.1.1 даного рішення визначено, що загальна площа земельної ділянки, що передається у короткострокову оренду на підставі рішення районної у м. Києві ради, не повинна перевищувати 42 кв. м, зокрема площа для малих архітектурних форм не повинна перевищувати 20 кв. м.
За дорученням Київської міської державної адміністрації у 2003 році Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація розглядала лист ТОВ "Селена ЛТД" про оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська 13-А при умові дотримання чинного законодавства України.
Стаття 27 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент закінчення договору від 10.12.1997 року) визначала, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Даною нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, а лише визначено, що в разі належного виконання обов'язків орендаря договір може бути поновлений.
Отже, звернення відповідача стосовно оформлення права користування земельною ділянкою, не є підставою для автоматичного продовження договору на право тимчасового користування землею від 10.12.1997 року.
У відповідності до ст. 116 ЗК України, набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Пунктами 2, 3 статті 125 цього Кодексу визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" саме до виключної компетенції відповідних рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності рішення позивача про надання відповідачу в оренду земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Азербайджанська, 13-А, докази укладення відповідачем з Київською міською радою договору оренди зазначеної земельної ділянки в справі відсутні.
Суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав у відповідача користуватися спірною земельною ділянкою, що стало підставою для висновку про безпідставність зайняття відповідачем спірної земельної ділянки. Такі дії порушують інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання.
Враховуючи положення ст. ст. 152, 212 ЗК України та відсутності у відповідача права користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач зазначає, що на вказаній земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення загальною площею 176,1 кв. м, власником яких є скаржник.
Підстави набуття права власності встановлені ст. 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Судами встановлено, що в матеріалах справи наявний витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 14.10.2010, номер витягу: 27638069, реєстраційний номер: 31762724, номер запису: 10123-П в книзі: 211П-260, з якого вбачається, що право власності на вищезазначені приміщення, що розташовані за адресою : м. Київ, вул. Азербайджанська, 13-А зареєстровані на праві власності за відповідачем на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.07.2010 року у справі № 2-360/10/1605.
Підставою для визнання Гребінківським районним судом Полтавської області права власності на вищезазначені нежитлові приміщення за ТОВ "Селена ЛТД" стала наявність договору про право тимчасового користування землею від 10.12.1997 року, а також інші документи, які стосуються земельних правовідносин і не свідчать про належність майна відповідачу.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2010 року у справі № 22ц-14461/2010 року рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.07.2010 року у справі № 2-360/10/1605 скасовано частково та в задоволенні позовних вимог ТОВ "Селена ЛТД" про визнання права власності на майно відмолено.
Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в своєму листі № 5621(И-2011) від 07.02.2011 року повідомило про виконання відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2010 року у справі № 22ц-14461/2010 року та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем.
Оскільки відповідач вчиняв дії щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній ділянці, а Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувало відповідну реєстрацію у зв'язку з рішенням суду, відсутні підстави вважати, що знесення павільйонів призведе до порушення прав інших осіб.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає про порушення Київською міської радою порядку вирішення питань регулювання земельних відносин, встановленого ст. ст. 116, 123 ЗК України та п. 1 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки на момент вирішення спору відповідне рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки відсутнє, а відповідач в свою чергу не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання неправомірним дії чи бездіяльності Київської міської ради у встановленому чинним законодавством порядку.
Решта доводів касаційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі не вбачається.
У зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення, виконання рішення суду першої інстанції підлягає поновленню відповідно до ч. 3 ст. 1211 ГПК України.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена ЛТД" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року у справі № 36/69-30/44-3/270 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі № 36/69-30/44-3/270.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. А. Кравчук