"16" серпня 2011 р. Справа № 61/99
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддяМуравйов О.В.
суддіПолянський А.Г.,
Кравчук Г.А.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ТОВ "Каскад- Продакшн" ЛТД
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року
у справі № 61/99 господарського суду міста Києва
за позовомТОВ "Каскад- Продакшн" ЛТД
до1. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
2. ТОВ "Наукова виробничо-комерційна фірма "Вест- Пром"
провизнання договору недійсним
за участю представників сторін:
позивача - не з'явились, відповідача - не з'явились.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.08.2011 р. у зв'язку з відпусткою судді Яценко О.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий -Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Кравчук Г.А.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. (суддя - Івченко А.М.) в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. (судді -Попікова О.В., Гольцова Л.А., Ропій Л.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Каскад- Продакшн" ЛТД звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2008 р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (орендодавцем) і ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (орендарем) був укладений договір оренди № А-Г16/2.
Відповідно до умов договору, орендодавець (відповідач-1) передає, а орендар (позивач) приймає у тимчасове оплатне користування квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох жилих кімнат житловою площею 63,30 кв.м, загальною площею 113,30 кв.м, а також додаткове майно, перелік якого міститься в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.
Після закінчення терміну оренди орендар (позивач) зобов'язується передати орендодавцю (відповідачу-1) об'єкт оренди та майно, що орендується, протягом трьох календарних днів з моменту закінчення терміну оренди.
Договір оренди припинив свою дію 15.09.2010 р. і орендодавець надіслав на адресу орендаря вимогу про повернення об'єкту оренди та орендованого майна.
За актом прийому-передачі від 06.10.2010 р. позивач передав відповідачу-1 (орендодавцю) орендоване приміщення і орендоване майно.
12.10.2010 р. орендодавець надіслав на адресу позивача вимогу про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час затримки повернення вказаних об'єктів оренди.
21.10.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "НВКФ "Вест-Пром" був укладений договір відступлення права вимоги № 21/10/2010, згідно якого первісний кредитор (відповідач-1) відступає новому кредитору (відповідачу-2), а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором оренди, укладеним між первісним кредитором і ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (боржник).
Відповідно до п. 2 договору відступлення права вимоги, за цим договором до нового кредитора (відповідача-2) переходить право на стягнення штрафних санкцій (неустойки) за порушення боржником умов договору оренди, укладеним між первісним кредитором (відповідч-1) і боржником (позивачем), в тому числі в судовому порядку.
25.10.2010 р. відповідач-1 надіслав на адресу позивача повідомлення про відступлення права вимоги за договором оренди новому кредитору (ТОВ "НВКФ "Вест-Пром").
На підставі укладення договору про відступлення права вимоги ТОВ "НВКФ "Вест-Пром” (відповідач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (позивач у даній справі) суми неустойки за договором оренди. За вказаним позовом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 р. було порушено позовне провадження у справі 51/387.
Разом з цим, ТОВ "Каскад-Продакш" ЛТД звернулось з позовом у даній справі про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 21.10.2010 р., як такого, що не відповідає вимогам статті 514 Цивільного кодексу України.
Згідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Пунктом 1 ч. 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 515 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.
Згідно ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Судами встановлено, що договір про відступлення права вимоги від 21.10.2010 р. був укладений особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та мали намір досягти реального настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст оскаржуваного договору про відступлення права вимоги від 21.10.2010 р. не суперечить вимогам законодавства, та не стосується зобов'язань, в яких не допускається заміна кредитора згідно вимог статті 515 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 21.10.2010 р., укладеного між відповідачами.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад- Продакшн" ЛТД залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у справі № 61/99 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Кравчук Г.А.