"17" серпня 2011 р. Справа № 18/684/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів :Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року
у справі за позовомКП "Міськоформлення"
доСПД -фізичної особи ОСОБА_1
простягнення коштів
у березні 2011 року, КП "Міськоформлення" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 32 077,90 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договорів № 1211/11 від 20.11.2007 року, № 1017/1 від 01.10.2007 року та № 0902/001 від 24.02.2009 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.04.2011 року позов задоволено в повному обсязі та постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача 32 077,90 грн. боргу.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 11.08.2011 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Пунктом 13 Типових правил встановлено, що тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу здійснюється на підставі відповідного договору.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій,відносини сторін врегульовані договорами № 1211/11 від 20.11.2007 року, № 1017/1 від 01.10.2007 року, № 0902/001 від 24.02.2009 року та додатковими угодами до них, за умовами яких КП "Міськоформлення" зобов'язалось, на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 07.07.2006 року № 690, від 06.07.2007 року № 671, від 20.10.2006 року № 1102, від 17.03.2006 року № 336, від 17.03.2006 року № 336, від 08.05.2009 року № 311, від 21.12.2009 року № 941, від 02.03.2007 року № 197, від 26.12.2006 року та від 17.03.2006 року № 336 передати підприємцю ОСОБА_1 у тимчасове платне користування рекламні місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Кременчук, за адресами зазначеними у цьому договорі.
Пунктом 2.4 цих договорів та додаткових угод до нього передбачено, що плату за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності, відповідач здійснюється щомісячно, за три банківських дня до числа, вказаного як число укладення цих договорів.
Враховуючи те, що позивач виконав свої зобов'язання надавши відповідачу у користування рекламні місця, а останній в порушення умов договорів у встановленні строки та в обумовленому розмірі не вносив плату за ці місця, що ним і не оспорюється, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний
господарський суд, правомірно задовольнив позов в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача спірну суму заборгованості, а тому з урахуванням того, що оскаржені судові рішення прийнятті без порушення норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко