"17" серпня 2011 р. Справа № 37/592
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Кравчука Г.А.,
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргуМіністерства внутрішніх справ України
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року
у справі господарського судуміста Києва
за позовомАЕК "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
доМіністерство внутрішніх справ України в особі Господарчого управління
простягнення 97 906,36 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Гаркавенко С.В.,
- відповідача:Грінцов М.М.,
У листопаді 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Господарчого управління про стягнення 80 452, 57 грн. основного боргу за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем правил користування електричною енергією, а саме, самовільного підключення до електричних мереж АК "Київенерго" без укладення договору, 2333,12 грн. інфляційних втрат, 1408,47 грн. 3% річних, 8080,52 грн. пені та 5631,68 грн. 7% штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2001 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року рішення місцевого господарського суду від 16.02.2011 року скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 80452,57 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію та 1400,73 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Міністерство внутрішніх справ України в особі Господарчого управління подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року скасувати і залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Пунктом 1.3 Правил передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
Відповідно до п. 10.2.11 ПКЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації до розрахункових засобів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів обліку.
Згідно з п. 6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2010 року була проведена перевірка дотримання відповідачем ПКЕЕ, за результатами якої складено акт № 02390 про порушення ПКЕЕ, в якому зазначено, що відповідач в порушення пунктів 5.1 та 6.40 ПКЕЕ здійснив самовільне, бездоговірне, позаоблікове підключення до електромереж адмінбудівлі по вул. Курська, 4б, шляхом позаоблікового підключення струмоприймачів. Даний Акт підписаний з боку споживача - головним інженером ДНВП МВС України "Рикас" ОСОБА_1
Відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.03.2010 р. проведено засідання комісії з розгляду актів порушень, на якому в якості представника споживача зазначено ОСОБА_1, який діяв на підставі листа Головного управління МВС України від 25.03.2011 року №14/ГУ-241 та прийнято рішення, оформлене протоколом № 502 від 25.03.2010 року про проведення нарахування за даним актом за 12 місяців, згідно з п. 2.6. Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562.
Згідно з розрахунком вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) за актом ПКЕЕ № 02390 від 25.03.2009 року, за період з 25.03.2009 р.-24.03.2010 р. нарахування складає 80 452,54 грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що протокол засідання комісії № 502 від 25.03.2010 року, розрахунок вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) за актом порушень ПКЕЕ № 02390 та рахунок № 94002390 від 25.03.2010 року виставлений для оплати недоврахованої електричної енергії, було отримано нарочно ОСОБА_1 25.03.2010 р.
Протокол засідання АЕК "Київенерго" від 25.03.2010 р. та розрахункові документи для оплати недорахованої електричної енергії Міністерству внутрішніх справ України в особі Господарчого управління не надсилався.
Відповідно до ч. 3 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з приписами ст. 244 ЦК України, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Враховуючи приписи зазначених вище статей, а також те, що лист Господарського управління МВС України від 25.03.2011 року №14/ГУ-241 підписаний начальником цього управління, який згідно з ч.4.2 Положення про Головне управління МВС України, затверджене наказом МВС від 31.03.2008 року №153 не наділений повноваженнями видавати довіреності на представництво інтересів МВС у відносинах з іншими юридичними особами і в ньому зазначено про надання ОСОБА_1 доручення на оформлення документів та укладення 2-х сторонніх актів по енергозбереженню адмінбудівлі, то колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 на час складання акту та проведення засідання комісії по розгляду акту був наділений повноваженнями представництва МВС України.
На підставі викладеного і враховуючи те, що відсутні належні та допустимі докази про направлення рішення комісії разом із розрахунковими документами відповідачу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов до протилежних висновків щодо суті позовних вимог, то колегія суддів приходить до висновку про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року у справі №37/592 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року з даної справи залишити без змін.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази, згідно зі ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий, суддя М.М.Черкащенко
Судді Г.А.Кравчук
В.І.Студенець