"16" серпня 2011 р. Справа № 8/169пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Куровського С.В.,
Коробенка Г.П.,
Поліщука В.Ю.,
перевіривши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю
"Формат-18"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011
у справі№8/169пн господарського суду Луганської області
за позовомВідділу реклами Луганської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Формат-18"
простягнення 15 317, 43 грн. та виконання певних дій,
за участю:
позивача -
відповідача - не з'явилися;
не з'явилися;
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.04.2011 у справі №8/169пн (суддя: Середа А.П.) позовні вимоги Відділу реклами Луганської міської ради задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-18" заборгованість в розмірі 15317,43 грн. Провадження у справі щодо решти позовних вимог було припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011 у справі №8/169пн (судді: Чернота Л.Ф., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального, зокрема ст. 632 ЦК України, ст. 180 ГК України та ст.ст. 43, 82 ГПК України.
Скаржник посилається на відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з внесення плати за користування рекламним місцем, в зв'язку зі скасуванням постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 12.02.2008 додатку до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №358 від 21.12.2007 "Розмір плати за 1 кв.м площі місця розташування рекламного засобу".
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні та постанові попередніх судових інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, 12.01.08 між Відділом реклами Луганської міської ради (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формат-18" (користувач) був укладений договір №03-14/1-08 про надання у тимчасове користування та використання місць для розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, згідно п. 1.1 якому робочий орган відповідно до наказу начальника відділу реклами від 11.01.08 №01-22/2 передає, а користувач приймає по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору і додається до нього (Додаток 1), у тимчасове платне користування рекламні місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, за адресами: місто Луганськ: траса "м.Луганськ-м.Краснодон" (в районі стели "Луганськ"); траса "м.Луганськ-смт СМтанця Луганська" (в районі ретрансляційної станції).
Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що він набирає чинності з 12.01.08 і діє протягом строку дії дозволів до 29.04.08, а кінцевий строк дії договору встановлюється згідно з кінцевим строком дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зазначених у Додатках до цього договору, наданих користувачеві.
Користувач має право, за умовами п. 3.3.2 договору, відмовитися від кожного місця, наданого у користування за цим договором, письмово попередивши про це робочий орган не менше, ніж за 30 днів до такої відмови.
Згідно п. 4.3 договору, плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно Порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, і становить 5937,98 грн., у т.ч. 20% ПДВ, на місяць (розрахунок плати додається) (п.4.2), та сплачується з наступного дня після прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської міської ради про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Відділу реклами Луганської міськради.
У додатку №2 до договору та п. 4.2 договору визначено розмір плати за розміщення рекламоносіїв -5937,98грн., яка вноситься щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Відділу реклами Луганської міськради.
Договір підписаний зі сторони відповідача з протоколом розбіжностей, скріплений печатками обох підприємств.
На виконання умов договору, позивачем були передані відповідачу місця розташування рекламоносіїв, що підтверджується актом прийому-передачі від 12.01.2008, який підписаний обома сторонами без розбіжностей.
Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином, що підтверджується актом прийому -передачі від 12.01.2008.
Відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 15 317,43 грн. за період дії договору - 12.01.2008 по 29.04.2008.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
За приписом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1-2 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" (в редакції, яка діяла на час укладення спірної угоди) розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067 (далі по тексту -Правила), визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.
У відповідності до Правил було прийнято рішення виконавчим комітетом Луганської міської ради №358 від 21.12.07, яким було затверджено порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, на підставі якого в договорі №03-14/1-08 від 12.01.2008 позивачем був визначений розмір плати за користування місцями для розміщення рекламоносіїв.
Дійсно, постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 12.02.2008 у справі №2а-76/2008 скасовано додаток №1 до рішення №358 від 21.12.2007 "Розмір плати за 1 кв.м. площі місцями розташування рекламного засобу" на підставі якого було визначено оплату за договором №03-14/1-08.
Однак, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується в касаційній скарзі відповідачем по справі, останній, дізнавшись про скасування вищезгаданого рішення міськвиконкому, не звернувся до робочого органу (позивача) з приводу внесення змін до договору в частині визначення рівня місячної плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, але припинив внесення плати за користування ними.
Частинами 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, - а частиною 3 тієї ж статті встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняються у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. З цією статтею кореспондується пункт 7.1 основного договору, відповідно до якого зміна його умов може мати місце лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Тобто, відповідач, не вирішивши питання про внесення змін до договору №03-14/1-08 від 12.01.2008, був зобов'язаний виконувати його умови у редакції, чинній у період з 12.01.08 по 29.04.08, у т. ч. щомісячно вносити плату у розмірі, встановленому п. 4.2 договору.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 18.08.2010 по справі №10/229пд, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2010, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-18" про визнання недійсним договору про надання у тимчасове користування та використання місць для розташування спеціальних конструкцій №03-14/1-08 від 12.01.2008р., було відмовлено, з посиланням на те, що договір припинив свою дію та визнаватися недійсним може лише на майбутнє у зв'язку з тим, що фактичне користування місцями для розміщення спеціальних рекламних конструкцій на підставі договору унеможливлює застосування двосторонньої реституції після визнання його недійсним та відновлення сторін у первісному стані.
В силу приписів ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду наведеного, колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права, відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, та вважає, що відсутні правові підставі для скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-18" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011 у справі №8/169пн залишити без змін.
Головуючого Куровський С.В.
судді Коробенко Г.П.
Поліщук В.Ю.