"09" серпня 2011 р. Справа № 9/17-47-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Воліка І.М. (доповідача),
Шевчук С.Р.,
Хрипуна О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ФФС"
на рішеннявід 11.03.2011
господарського суду Одеської області
та на постановувід 31.05.2011
Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 9/17-47-2011
господарського суду Одеської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФФС"
простягнення 103 699 084,25 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаОСОБА_1 (дов. від 03.09.2010 № 21/199);
ОСОБА_2 (дов. від 03.09.2010 № 21/202);
відповідачаОСОБА_3 (дов. від 07.07.2011 № б/н);
Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.08.2011, у зв'язку з відпусткою судді Коваленко С.С., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий - Волік І.М. (доповідач), судді - Шевчук С.Р., Хрипун О.О.
У судовому засіданні 02.08.2011 оголошувалась перерва до 09.08.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України.
У січні 2011 року позивач -Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (надалі - ПАТ АКБ "Київ") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС" (надалі -ТОВ "ФФС") про стягнення кредитної заборгованості за генеральним договором № 005/10 від 26.02.2010 у розмірі 103 691 100,11 грн., з яких 90 000 000,00 грн. заборгованість по кредиту; 13 191 780,82 грн. -прострочена заборгованість по сплаті процентів; 499 319,29 грн. -пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.02.2011).
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2011 у справі № 9/17-47-2011 (суддя Меденцев П.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 (колегія суддів: Воро- нюк О.Л. -головуючий, судді -Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) позов задоволено; стягнуто з ТОВ "ФФС" на користь ПАТ АКБ "Київ" -90 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13 191 780,82 грн. - заборгованість по сплаті процентів; 499 319,29 грн. - пені за несвоєчасну сплати відсотків; держмита 25 500,00 грн., та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач -ТОВ "ФФС" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти є незаконним у зв'язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права, оскільки судами надано невірну юридичну оцінку правовідносинам сторін, а також порушено положення ст. ст. 43, 22 Господарського процесуального кодексу України, з огляду того, що здійснено розгляду справи за відсутності сторони повідомленої належним чином про час та місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Позивач не скористався своїм правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзиву на касаційну скаргу відповідача, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових актів у касаційному порядку.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача кредитної заборгованості за генеральним договором № 005/10 від 26.02.2010, а саме: 90 000 000,00 грн. заборгованість по кредиту; 13 191 780,82 грн. -прострочена заборгованість по сплаті процентів; 499 319,29 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Банк свої зобов'язання за Генеральним договором № 005/10 про здійснення кредитування від 26.02.2010 виконав у повному обсязі та надав Позичальнику (відповідачу) кредит у розмірі 90000000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 742364 від 26.02.2010 та № 745286 від 02.03.2010. Втім, Позичальник у встановлені договором строки не здійснював сплату процентів та комісій у розмірі передбаченому договором, а тому 21.10.2010 Банк направив на адресу Позичальника вимогу № 19/4274 з пропозицією достроково протягом 30 робочих днів від дня отримання вимоги повернути кредит, сплатити проценти та пеню. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.
За цих обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 525, 526, 629, 530, 536, 549, 1048, 1050 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 179, 193, 343, частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.02.2011) та задовольнив вимоги Банку у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення місцевого суду з тих же підстав, відхиливши як безпідставне посилання апеляційної скарги на неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також щодо передчасності позовних вимог.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовними вимогами про дострокове повернення кредиту, несплачених процентів по кредиту та пені позивач у позовній заяві зазначив місцезнаходження відповідача за адресою: 65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 31.
Відкриваючи провадження у справі та призначаючи справу до розгляду суд першої інстанції також зазначив адресу вказану позивачем та не звернув увагу на те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_1 від 24.01.2011, місцезнаходження відповідача зазначено: АДРЕСА_1.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не зважаючи на те, що повідомлення про вручення ухвали суду про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду справи повернуті до суду з відміткою, що відповідач за зазначеною адресою не знаходиться.
Разом з тим, будь-які документи, які б свідчили, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою: АДРЕСА_1, у справі відсутні.
Крім цього, розглядаючи справу по суті за відсутності відповідача повідомленого належним чином, місцевий господарський суд посилається на порушення умов кредитного договору та не виконання Позичальником (відповідачем) вимоги № 19/4274 від 21.10.2010 щодо дострокового повернення кредиту, направленої Банком на підставі пункту 3.3.7 Генерального договору про кредитування, враховуючи порушенням Позичальником п. 2.15, зокрема, щодо недотримання графіку погашення кредиту та/або процентів відповідно до Договору, у зв'язку з чим, строк повернення кредиту вважається таким, що настав. При цьому місцевим господарським судом не взято до уваги, що зазначена вимога направлена відповідачеві на адресу: 65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 31, та згідно доданої до матеріалів справи копії повідомлення не отримана відповідачем, а отже є передчасним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення заборгованості по кредиту, оскільки погашення траншів кредиту здійснюється відповідно до графіку визначеного у Додатковій угоді № 1 від 26.02.2010 до Генерального договору № 005/10 від 26.02.2010 починаючи з 30.03.2011.
Апеляційним господарським судом зазначеним обставинам також не надано належної оцінки, не зважаючи на те, що відповідачем у апеляційній скарзі зазначено про зміну юридичної адреси товариства, про що належними чином було повідомлено банк.
Частиною 1 ст. 11110 ГПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Викладене свідчить про те, що суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів частини 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових актів у справі.
В силу ст. ст. 42, 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на те, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що вказані порушення зашкодили учаснику судового процесу реалізувати його процесуальні права щодо подання доказів, брати участь у дослідженні доказів, давати суду письмові та усні поясненні тощо, що є перешкодою для правильного вирішення спору по суті та призвели до прийняття незаконного рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Враховуючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що зазначені судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, вжити заходи до належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, встановити дійсні обставини справи, надати належну юридичну оцінку правовідносинам сторін і прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 та рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2011 у справі № 9/17-47-2011 -скасувати.
Справу № 9/17-47-2011 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя І.М. Волік
Судді : С.Р. Шевчук
О.О. Хрипун