"15" серпня 2011 р. Справа № 5024/735/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.
розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.11
у справі№5024/735/2011
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КАН"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 44505,72 грн
Касаційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_1 від 06.07.11 (отримана судом 11.08.11) на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.11 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.
Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. У відповідності до пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету державне мито із позовних заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із касаційних скарг на рішення та постанови, державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Водночас, порядок обчислення та справляння державного мита встановлено Інструкцією, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15. Відповідно до пункту 14 вказаної Інструкції при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж. Додана скаржником до касаційної скарги копія квитанції від 06.07.11 не є доказом сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки не підтверджує факту перерахування коштів до державного бюджету, через невідповідність вказаним вище вимогам.
Викладене є підставою для повернення касаційної скарги у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, приписами якого унормовано, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами частини третьої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення, а також враховуючи вимоги статей 53, 110 зазначеного Кодексу.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113, статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.11 у справі №5024/735/2011 повернути скаржникові без розгляду.
Справу №5024/735/2011 скерувати до господарського суду Херсонської області.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Т.Дроботова