"12" серпня 2011 р. Справа № 10/97-25/220
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Укрстандарт"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.11
у справі№10/97-25/220
за позовомМиргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної акціонерної компанії "Хліб України"
до1.Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів №1"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Укрстандарт"
3.Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ"
провизнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно
Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Укрстандарт" від 11.07.2011 (отримана судом 10.08.11) на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.11 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.
Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. У відповідності до пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету державне мито із позовних заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позовних заяв немайнового характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із касаційних скарг на рішення та постанови, державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Водночас, Порядок обчислення та справляння державного мита встановлено Інструкцією, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15. Відповідно до пункту 14 вказаної Інструкції при перерахуванні мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в доход бюджету ______грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. Проте, додане скаржником до касаційної скарги платіжне доручення від 11.07.11 №5 не є доказом сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки не відповідає вказаним вище вимогам.
Викладене є підставою для повернення касаційної скарги у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, приписами якого унормовано, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами частини третьої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення, а також враховуючи вимоги статей 53, 110 зазначеного Кодексу.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113, статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.11 у справі №10/97-25/220 повернути скаржникові без розгляду.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Т.Дроботова