"09" серпня 2011 р. Справа № 2/229-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідача),
Коробенка Г.П.
розглянувши
касаційну скаргуПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 року
у справі
господарського суду№ 2/229-09
Дніпропетровської області
за позовомАТ "Українська страхова компанія Дженералі Гарант" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "УСК Дженералі Гарант"
до1. Дніпропетровського окружного адміністративного суду,
2. акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Діско"
простягнення шкоди в порядку регресу у сумі 26 088, 74 грн.
(в судове засідання представники сторін не з'явились)
АТ "Українська страхова компанія Дженералі Гарант" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "УСК Дженералі Гарант" (яку перейменовано у ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто") (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі -Відповідач 1) та акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Діско" (далі -відповідач 2) про стягнення шкоди в порядку регресу у сумі 26 088, 74 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.11 року у справі № 2/229-09 (суддя Боділовська М.М.) позовні вимоги задоволенні частково. Стягнуто з Дніпропетровського окружного адміністративного суду на користь позивача 22 411,65 грн. основного боргу; 224,13 грн. державного мита; 202,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено. У позові до Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "ДІСКО" -відмовлено (том 2, а.с. 115-120).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та стягнути з Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "ДІСКО" на користь ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" 22 411,6 грн. основного боргу; 224,13 грн. державного мита; 202,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові до Дніпропетровського окружного адміністративного суду - відмовити. В частині відмови в решті позову - рішення суду по справі № 2/229-09 від 24.03.2011 року залишити без змін.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.11 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено (том 2, а.с. 170-172).
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 509, 1172, 1187, 1191, 1192, Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1187 Цивільного Кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.01.09 року водій Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, який керував автомобілем Деу Ланос, д/н НОМЕР_1, скоїв наїзд на автомобіль Хонда, д/н НОМЕР_2.
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Відповідача - ОСОБА_1, що підтверджується Постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.02.2009 року, якою притягнуто зазначеного водія до адміністративної відповідальності (том 1, а.с. 17).
23.12.2008 року між Дніпропетровським окружним адміністративним судом та Акціонерним товариством закритого типу страховою компанією "Діско" було укладено договір № ОБГ 714 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів перед третіми особами.
Судами встановлено, що автомобіль Хонда, д/н НОМЕР_2, який є другим учасником ДТП, застраховано у ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" Дніпропетровської філії, Позивача (Поліс добровільного страхування № 19G - 206832 від 04.10.2008 року, Договір страхування № 407/237/38). Згідно умов страхування, на підставі заяви страхувальника від 16.01.2009 року, Страхового акту № 65692 від 23.03.09 року, експертної оцінки вартості відновлювального ремонту № 2954/02/СК від 09.02.2009 року. Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 26 088,74 грн. шляхом перерахування відшкодування на СТО для проведення відновлювального ремонту автомобіля згідно рахунків-фактур № 1477, 00000088 (том 1, а.с. 40-41).
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду в межах суми 26 088,74 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості суми заподіяної шкоди згідно висновку спеціаліста - автотоварознавця ОСОБА_2
Однак, колегія суддів касаційного суду з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2010 року провадження у справі було зупинено, в зв'язку з призначенням судової експертизи, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (том 1, а.с. 132-133). Однак, зазначена експертиза проведена не була, у зв'язку з відмовою експерта проводити експертизу після проведеного ремонту автомобіля.
Судом встановлено, що згідно п. 2.11 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності затверджено Розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 40 та ст. ст. 1, 2 Закону України "Про страхування", страхова компанія не має права самостійно здійснювати розрахунок вартості відновлювального ремонту, тобто здійснювати іншу діяльність, окрім страхової. Позивач замовив проведення вказаної оцінки експерту, який відповідав необхідним кваліфікаційним вимогам згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»(надалі -Закон).
Відповідно до приписів статті 4 зазначеного Закону, професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.
Згідно статі 6 Закону, оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Оцінювач ОСОБА_2, який був залучений для проведення експертного дослідження по встановленню розміру заподіяного збитку, мав відповідне свідоцтво яке було оглянуте в судовому засіданні та його копія була долучена до матеріалів справи та мав ліцезію на проведення судових експертиз, що було встановлено судом першої інстанції ( том 1, а.с. 18-21).
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закон України "Про страхування" не передбачають визначення розміру збитку (шкоди) виключно на підставі судової експертизи, проведення якої доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
Судом першої інстанції було дано оцінку експертному висновку ОСОБА_2 №2954/02/СК від 09.02.2009року як належному доказу заподіяння шкоди на суму 22411,65грн.
Разом з тим, не спростувавши належності даного доказу, прийнятого судом першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів заподіяння шкоди автомобілю Хонда, д/н НОМЕР_2, виходячи виключно з тих обставин, що провести судову експертизу вартості завданого збитку згідно ухвали суду виявилось неможливим, оскільки судовий експерт вимагав надати об"єкт дослідження автомобіль Хонда, д/н НОМЕР_2 в невідновленому стані, а станом на момент призначення судової експертизи та її проведення автомобіль уже було відремонтовано (том 1, а.с. 144).
Отже, апеляційним судом порушено процесуальні норми на предмет повноти дослідження та оцінки всіх обставин справи відповідно до статей 34, 43 ГПК України. А суд першої інстанції здійснив оцінку обставин справи відповідно до усіх матеріалів справи, з дотриманням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та Закону України "Про страхування".
З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, вважає, оскаржувану постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 року прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такою, що підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.11 року у справі № 2/229-09 прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства, яке слід залишити в силі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 року скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.11 року у справі № 2/229-09 залишити в силі.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
Г. Коробенко