"08" серпня 2011 р. Справа № 5005/1802/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівКролевець О.А.
Іванової Л.Б.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р.
у справі № 5005/1802/2011
господарського суду Дніпропетровської області
за позовомНікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі
Нікопольської райдержадміністрації Дніпропетровської області
доВідкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція
простягнення 79 667,64 грн. збитків і повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
за участю представників:
прокурора: Рудак О.В.
позивача: не з'явився
відповідача: Колосовський Ю.О.
третьої особи: не з'явився
встановив:
Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (надалі -"Нікопольська РДА") з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. замінено на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"; надалі -"Комбінат") про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 1,8255 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району, та стягнення 79 667,64 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані результатами проведеної органами прокуратури перевірки дотримання Комбінатом вимог земельного законодавства. Позов обґрунтовано нормами ст.ст. 96, 116, 125, 157, 206 Земельного кодексу України (надалі -"ЗК України"), ст. 224 ГК України та наявністю підстав для стягнення з відповідача збитків, розрахованих згідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (постанова Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.; надалі -"Порядок № 284").
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 р. (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено частково; зобов'язано Комбінат протягом 30 днів з часу набрання рішенням законної сили звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,8225 га, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району, повернувши її державі в особі Нікопольської РДА; стягнуто з Комбінату на користь держави 53 281,25 грн. збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки площею 1,8255 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району; стягнуто судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано двоеденістю самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, що зумовлює як стягнення збитків, так і задоволення позовних вимог про повернення земельної ділянки державі з огляду на норми ст. 212 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. (судді Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Позиція суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю доказів дотримання вимог Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312; надалі -"Порядок № 312") під час проведення перевірки, що унеможливлює висновок про наявність належних та допустимих в розумінні ст. 34 ГПК України доказів порушення відповідачем вимог земельного законодавства.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неврахування місцевим господарським судом норм ст.ст. 182, 331, 377, 657 ЦК України, ст. 120 ЗК України, Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (постанова Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р.; надалі -"Методика № 963").
Не погоджуючись із прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. як таку, що прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 р. розгляд скарги призначено на 01.08.2011 р. о 12 год. 15 хв.
У судовому засіданні 01.08.2011 р. оголошено перерву до 12 год. 30 хв. 08.08.2011 р., про що повідомлено представників сторін.
Передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією 08.08.2011 р. скористались лише представники Генеральної прокуратури та відповідача. Заслухавши пояснення останніх, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2010 р. розпорядженням голови Нікопольської РДА № 1067-р-10 на підставі розгляду подання Нікопольської міжрайонної прокуратури від 25.05.2010 р. та відповідно до Порядку № 284 створена Комісія щодо визначення та відшкодування збитків завданих внаслідок використання суб'єктами господарювання (у тому числі і відповідачем) земельних ділянок.
30.12.2010 р. розпорядженням голови Нікопольської РДА № 1071-р-10 затверджено Акт комісії від 30.12.2010 р. щодо визначення збитків, завданих Комбінатом безоплатним користуванням земельною ділянкою загальною площею 1,8255 га на території Покровської сільської ради. Згідно зазначеного Акту сума розміру орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.07.2008 р. по грудень 2010 року склала 79 667,64 грн.
З огляду на викладені обставини Нікопольський міжрайонний прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольська РДА з позовом до Комбінату про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 1,8255 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району, та стягнення 79 667,64 грн. збитків, завданих безоплатним користуванням зазначеною земельною ділянкою.
Такий спосіб захисту прав передбачений ст. 212 ЗК України, відповідно до частин 1 та 3 якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Стаття 125 ЗК України передбачає виникнення права на земельну ділянку після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди та їх державної реєстрації, а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.
З огляду на положення вказаних норм суд першої інстанцій дійшов висновку щодо неправомірності використання земельної ділянки без правоустановчих документів.
В свою чергу суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що в разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки. Відповідно, суд вказав на неможливість застосування положень ст. 212 ЗК України.
Втім, висновки судів обох інстанцій не можна визнати такими, що відповідають приписам ст. 43 ГПК України.
Так, судами взагалі не визначено об'єкт спірних правовідносин, адже рішення і постанова у справі винесені без встановлення реквізитів спірної земельної ділянки та дослідження відповідної документації з землеустрою. Не з'ясовано судами і того, який орган є повноважним щодо спірної земельної ділянки, що унеможливлює висновок про належний склад сторін у даній справі.
Так само залишені поза увагою судів фактичні обставини зайняття відповідачем спірної земельної ділянки на певних підставах та їх відповідність вимогам закону. Навіть суд апеляційної інстанції, застосовуючи ст.ст. 182, 331, 377, 657 ЦК України та ст. 120 ЗК України як підставу для відмови у позові, ухилився від з'ясування знаходження на спірній земельній ділянці майна відповідача та кваліфікації його з огляду на норми ст.ст. 181, 182 ЦК України.
Колегія суддів також звертає увагу і на те, що не встановивши вищевказаних обставин, суд першої інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 79 667,64 грн. в якості відшкодування шкоди за самовільне зайняття спірної земельної ділянки.
Однак, судом не застосовано приписи ст. 22 ЦК України, з огляду на які необхідним є з'ясування, в чому саме полягає заподіяна позивачеві шкода, наявність причинного зв'язку між цією шкодою та певною протиправною поведінкою відповідача, рівно як і обставин вчинення відповідачем дій щодо оформлення відповідного землекористування.
Крім того, дійшовши висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення збитків, суд ухилився від оцінки правомірності застосування позивачем саме положень Порядку № 284 при їх розрахунку.
Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. у справі № 5005/1802/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя О. Кролевець
Судді: Л. Іванова
С. Шевчук