79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.08.11 Справа№ 5015/4255/11
За позовом: Приватного підприємства фірма “Грин”, м. Львів
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Самбірагротехмаш”, м. Самбір
про: стягнення 80884 грн. 17 коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Старостенко О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством фірмою “Грин” подано позов до Відкритого акціонерного товариства “Самбірагротехмаш” про стягнення 59539грн. 45коп. основного боргу, 4805грн. 25коп. пені, 12901грн. 14коп. 27 % річних, 3638грн. 33коп. інфляційних втрат та 6000грн. 00коп. витрат на послуги адвоката.
Ухвалою суду від 27.07.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.08.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2011р. позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та повідомив про те, що відповідач - Відкрите акціонерне товариство “Самбірагротехмаш”01.03.2011р. перетворився на Товариство з додатковою відповідальністю “Самбірагротехмаш”, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданий Головним управлінням статистики у Львівській області № 20-09/1441 від 10.08.2011р.
Представник відповідача в судове засідання 10.08.2011р. не з'явився, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.07.2011р. (вручено 02.08.2011р.).
Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
01.02.2011р. між сторонами укладено договір №35, відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов'язувався передати у власність товар, а відповідач - прийняти товар та своєчасно здійснити оплату. Пунктом 3.1. передбачено, що ціна і кількість товару вказується у накладних на відпуск. Вважається, що ціну на товар відповідач погодив в момент отримання товару посадовою особою відповідача чи особою, яка отримувала товар за дорученням відповідача у позивача в розмірах вказаних у накладній на відпуск товару.
Відповідач здійснює попередню оплату за товар в сумі, визначеній позивачем в рахунку. Позивач має право відпустити товар без попередньої оплати, в такому випадку відповідач зобов'язується здійснити оплату товару протягом 5 (п'яти) днів з моменту передачі товару (п.4.2. договору).
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар (металопрокат) на загальну суму 165539грн. 45коп., що підтверджується підписаними сторонами накладними: №169 від 03.02.2011р. на суму 62543грн. 88коп. по довіреності №14 від 03.02.2011р.; № 202 від 08.02.2011р. на суму 40343грн. 21коп. по довіреності № 13 від 08.02.2011р.; №225 від 09.02.11р. на суму 62652грн. 36коп. по довіреності № 13 від 08.02.2011 р.
Однак, відповідач своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару належним чином в повному обсязі не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 106000 грн. 00 коп. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 59539грн. 45коп.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Якщо покупець порушив терміни оплати, визначені п.4.2 договору, при відпуску товарів без попередньої оплати покупець зобов”язується: сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми вартості товару, за який прострочено оплату за кожен день прострочення; сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; сплатити 27 % річних від простроченої суми (нарахованими на борг за весь період прострочення) ( п.8.3. договору).
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 3638грн. 33коп. інфляційних втрат за період з 08.02.2011р. по 30.06.2011р. та 12901 грн. 14 коп. 27% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 08.02.2011р. по 20.07.2011р. в розмірі 4805грн. 25коп. Розглянувши дані вимоги, суд вважає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню
У ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6000грн. 00коп. витрат пов”язаних з оплатою послуг адвоката. В обґрунтування вказаної вимоги позивачем долучено копію договору №07/11 про правове обслуговування від 18.04.2008р., довіреність адвокату ОСОБА_1 на представництво інтересів позивача.
Договір №07/11 укладено 18.04.2008р. між ПП фірма “Грин” (замовник) та правовим центром “Професіонал плюс” ( виконавець), директором якого є ОСОБА_1 Відповідно до п.3.2 договору №07/11 від 18.04.2008р. оплата здійснюється шляхом перерахунку суми визначеної п.3.1 даного договору на розрахунковий рахунок або внесення коштів в касу виконавця в вигляді попередньої оплати послуг.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України „Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Проте, позивачем на підтвердження судових витрат на оплату послуг адвоката подано договір №07/11 про правове обслуговування від 18.04.2008р. укладений між ПП фірма “Грин” (замовник) та правовим центром “Професіонал плюс” (виконавець) та довіреність на представництво адвокату ОСОБА_1 з яких вбачається, що правова допомога надавалась Приватним підприємством „Правовий центр „Професіонал плюс”.
Таким чином, витрати на оплату послуг адвоката позивачем не доведені.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 59539грн. 45коп. основного боргу, 4805грн. 25коп. пені, 12901грн. 14коп. 27 % річних та 3638грн. 33коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Враховуючи подані позивачем відомості про перетворення 01.03.2011р. відповідача у справі - Відкритого акціонерного товариства “Самбірагротехмаш” на Товариство з додатковою відповідальністю “Самбірагротехмаш” (відповідно до листа виданий Головним управлінням статистики у Львівській області № 20-09/1441 від 10.08.2011р.) суд прийшов до висновку замінити відповідача у справі належним -Товариством з додатковою відповідальністю “Самбірагротехмаш”, 81400, м.Самбір, вул.Шевченка, буд. 55 ( ідентифікаційний код 03563407).
Витрати по сплаті державного мита та вартості інформаційно-технічного забезпечення покладаються на сти на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 599, 625, 655, 627, 692 ЦК України, ст.ст.174,193, 229-231 ГК України, ст.ст.28,33,34,44,48, 49,82,84 ГПК України суд, -
1.Позовні вимоги задоволити повністю.
2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Самбірагротехмаш” (81400, Львівська область, м.Самбір, вул. Шевченка, 55; ідентифікаційний код 03563407) на користь Приватного підприємства фірма “Грин” (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 4; ідентифікаційний код 20838679) 59539грн. 45коп. основного боргу, 4805грн. 25коп. пені, 12901грн. 14коп. 27 % річних, 3638грн. 33коп. інфляційних втрат, 808грн. 84коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3.В частині стягнення 6000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката -відмовити.
Суддя Гоменюк З.П.