79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.08.11 Справа№ 5015/4312/11
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Закритого акціонерного товариства “Галичина” (м.Радехів)
до відповідача:Державного підприємства “Санаторно-курортний лікувальний центр “ШКЛО” (смт.Шкло Яворівського району)
про:стягнення грошових коштів в розмірі 85 337,60 грн.
Суддя:В.М. Пазичев
При секретарі:І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 01.07.2011 року
від відповідача:Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Закритого акціонерного товариства “Галичина” (м.Радехів) до Державного підприємства “Санаторно-курортний лікувальний центр “ШКЛО” (смт.Шкло Яворівського району) про стягнення грошових коштів в розмірі 85 337,60 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.07.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 02.08.2011 року. Ухвалою від 02.08.2011 року розгляд справи відкладено до 08.08.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.07.2011 року, про відкладення від 02.08.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
08.08.2011 року за вх.№17698/11 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого пітримує позовні вимоги, однак, щодо інфляційних втрат просить суд стягнути з відповідача -3 507,70 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.07.2011 року, про відкладення від 02.08.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 03.08.2011 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 08.08.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
На підставі Договору купівлі-продажу №107 від 13.10.2010 року, Закрите акціонерне товариства “Галичина” (надалі позивач) за період з грудня 2010 року і до січня 2011 року, згідно накладних LI-0062978 від 09.12.2010 року на суму 6 842,42 грн., LI-0063780 від 13.12.2010 року на суму 4 990,21 грн., LI-0064492 від 16.12.2010 року на суму 7 352,42 грн., LI-0065460 від 20.12.2010 року на суму 5 216,41 грн., LI-0066409 від 23.12.2010 року на суму 5 881,21 грн., LI-0067158 від 27.12.2010 року на суму 5 034,61 грн., LI-0068093 від 30.12.2010 року на суму 5 951,40 грн., LI-0000212 від 03.012011 року на суму 6 216,00 грн., LI-0001098 від 06.012011 року на суму 9 714,60 грн., LI-0001384 від 10.012011 року на суму 7 058,62 грн., LI-0002324 від 13.012011 року на суму 4 101,30 грн., LI-0003104 від 17.012011 року на суму 3 277,57 грн. поставило Державному підприємству “Санаторно-курортний лікувальний центр “ШКЛО” (надалі -відповідач) молокопродукти на загальну суму 66 991,24 грн.
Згідно п.5.4 Договору, розрахунки за отриманий товар здійснюються на умові відстрочки платежу протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару покупцю на підставі накладної про прийняття товару в національній валюті України - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця, вказаний у цьому договору.
За твердженням позивача, станом на 22.07.2011 року, не зважаючи на усні нагадування позивача та письмову претензію-вимогу від 16.06.2011 року, дебетове сальдо на користь позивача становить 69 991,24 грн., чим спричинено позивачу значних матеріальних збитків.
Відповідно до п.6.2 Договору, відповідач (покупець) у випадку порушення термінів оплати, зобов”язаний оплатити позивачу (постачальнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу більше 30-ти календарних днів, продавець має право додатково стягнути з покупця, а покупець сплатити штраф у розмірі 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення. Отже, за підрахунком позивача, розмір штрафу становить 8 469,92 грн.
Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 5037,54 грн., 3% річних -1 012,18 грн. та інфляційні втрати -3 826,72 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
08.08.2011 року за вх.№17698/11 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого пітримує позовні вимоги, однак, щодо інфляційних втрат просить суд стягнути з відповідача -3 507,70 грн.
Отже, на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 85 018,58 грн.
На момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Щодо питання одночасного застосування неустойки у вигляді пені та неустойки у вигляді штрафу, що відповідно до приписів ст.546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно ч.2 ст.6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання (ст.549 цього кодексу). При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання (ч.1 ст.549 ЦК України), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 цієї норми).
Відтак, неустойка має подвійну правову природу, яка одночасно є і разовою мірою відповідальності, і способом забезпечення виконання зобов”язань у часі.
Так, штраф є відповідальністю, що залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання, і у часі визначається з настанням однієї із наведених подій як невиконання або неналежне виконання зобов”язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов”язку сплатити певну суму, яка залежить не лише від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання, але й від часу такого невиконання.
Таким чином, пеня, за своєю правовою природою, продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе господарських зобов”язань разом зі штрафом, що не перешкоджає її застосуванню, врахочуючи те, що, згідно норм матеріального права, що регулюють застосування неустойки, не передбачено прямої заборони законодавця одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов”язання, як пеня та штраф.
Згідно п.6.2 Договору, у випадку прострочення платежу більше 30-ти календарних днів, продавець має право додатково стягнути з покупця, а покупець сплатити штраф у розмірі 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення. Отже, нарахування позивачем штрафу в розмірі 8 469,92 грн. є правомірним.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Закритого акціонерного товариства “Галичина” (м.Радехів) до Державного підприємства “Санаторно-курортний лікувальний центр “ШКЛО” (смт.Шкло Яворівського району) в частині стягнення боргу в розмірі 85 018,58 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №368665 від 22.07.2011 року на суму 860,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №368664 від 22.07.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -
1. Уточненні позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути із Державного підприємства “Санаторно-курортний лікувальний центр “ШКЛО” (81051, Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло, вул.Курортна, буд.1, код ЄДРПОУ 32676458; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства “Галичина” (поштова адреса: 79024, м.Львів, вул.Липинського,54; юридична адреса: 80200, Львівська область, м.Радехів, вул.Б.Хмельницького,120; код ЄДРПОУ 25553579; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) - 85 018 (вісімдесят п”ять тисяч вісімнадцять) грн. 58 коп. боргу, 850 (вісімсот п”ятдесят) грн. 18 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.