79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.08.11
За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів
до відповідача:Львівського комунального підприємства «Центральне», м.Львів
третя особа: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
Про: визнання незаконними нарахувань та примусове виконання обов»язку в натурі.
Суддя С.Кітаєва.
при секретарі Хрунь І.Ю.
За участю представників від :
позивача:Шиян М.В, Романчук Ю.Р.- представники,
відповідача:Курек А.М. - представник,
третьої особи:не з»явився.
Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів, до Львівського комунального підприємства «Центральне», м.Львів, про визнання незаконними нарахувань та примусове виконання обов»язку в натурі. Зокрема , у прохальній частині позовної заяви позивач просить :
«1. Визнати незаконними дії ЛКП «Центральне»(Код ЄДРПОУ 22333423) з нарахування оплати та виставлення рахунків ПАТ «Львівгаз»(Код ЄДРПОУ 03349039) на оплату витрат, пов»язаних з утриманням будинків та прибудинкових територій за адресою :м.Львів, вул.Шпитальна,25 за період з квітня 2010 р по червень 2011 року.
2. Зобов»язати ЛКП «Центральне»(Код ЄДРПОУ 22333423) прийняти від ПАТ «Львівгаз» (Код ЄДРПОУ 03349039) нежитлові приміщення загальною площею 202,6 м.кв. розташовані за адресою: м.Львів, вул.Шпитальна,25.
3. Стягнути з ЛКП «Центральне»на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».
Ухвалою від 04.07.2011 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, з ініціативи суду залучено до участі у справі на стороні відповідача в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, розгляд справи призначено на 27.07.2011 р.
З підстав, зазначених в ухвалі від 27.07.2011 року розгляд справи відкладався на 04.08.2011 року.
В судове засідання 04.08.2011 року явку повноважних представників забезпечили позивач і відповідач.
Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, представникам сторін суд роз»яснив. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.
Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, пояснення на позовну заяву , витребовуваних документів не подала.
З підстав, наведених у позовній заяві, поданих до справи Додаткових поясненнях, представники позивача заявлені вимоги підтримують та просять задоволити. Стверджують, зокрема, що між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (третя особа у справі; орендодавець ) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (позивач у справі; орендар) 24 квітня 2009 року укладено Договір оренди №Г-7136-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно ( об»єкт оренди) , що знаходиться на балансі ЛКП «Центральне» (балансоутримувач за договором; відповідач у справі). 27.01.2011 року Господарський суд Львівської області виніс рішення у справі №17/142(10), яким зобов»язано позивача сплатити заборгованість за оренду приміщення по вул..Шпитальній 15, та виселити з орендованого приміщення. Розглянувши скаргу позивача на зазначене рішення, Львівський апеляційний господарський суд Постановою від 24 березня 2011 року рішення господарського суду Львівської області залишив без змін. Вказують, що позивачем рішення Господарського суду виконано в повному обсязі: заборгованість оплачена, приміщення звільнено.
Однак, як стверджує сторона позивача, власник майна приймати приміщення не хоче з тих мотивів, що згідно Договору приміщення має приймати Балансоутримувач. Здачу -приймання приміщення «юридично ніхто не оформив», натомість постійно виставляються рахунки на адресу позивача за користування майном згідно договору оренди №Г-7136-9.
Позивач стверджує, що в квітні 2010 року звільнив орендовані приміщення, про що свідчить акт №297 від 14 травня 2010 р обстеження нежитлових приміщень, складений комісією у складі представників відповідача за участю представника ВАТ «Львівгаз», та що обстеженням виявлено, що «приміщення орендарем не використовується…». Оскільки з травня 2010 року відповідач жодних послуг пов»язаних з утриманням будинків та прибудинкових територій за адресою : м.Львів, вул.Шпитальна,25 позивачу не надавав, то «не мав права вимагати оплати так званих «Експлуатаційних внесків».»Однак, всупереч Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відповідач продовжує щомісячно (починаючи з квітня 2010 року) виставляти ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на оплату експлуатаційних внесків рахунки.
Зважаючи на викладене, дії відповідача з нарахування та виставлення рахунків ПАТ «Львівгаз»на оплату витрат , пов»язаних з утриманням будинків та прибудинкових територій за період з квітня 2010 року по червень 2011 року, позивач вражає незаконними.
Позивач також покликається на те, що відповідач, мотивуючи наявністю заборгованості за «експлуатаційні внески»відмовляється прийняти від ПАТ «Львівгаз»майно (не житлові приміщення) за адресою : м.Львів, вул..Шпитальна,25 по акту здачі-приймання. В підтвердження того, що саме ЛКП «Центральне (балансоутримувач) повинен прийняти не житлові приміщення за адресою : м.Львів, вул..Шпитальна,25 по акту повернення , позивач посилається на лист Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради №2302-778 від 24.03.2011 р. Просить позов задоволити повністю.
Відповідач у відзиві за №305 від 04.08.11 р , його представник у засіданні заявлені позивачем вимоги заперечує. Стверджує, зокрема, що в 2002 році між сторонами справи було укладено Договір про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування житлового фонду, що є у власності міста, згідно якого ЛКП «Центральне»забезпечує експлуатацію, технічне обслуговування житлового фонду, в якому розміщене орендоване приміщення, а також утримання прибудинкової території, а ПАТ «Львівгаз»приймає участь у витратах по виконанню названих робіт. Строк дії договору становив п»ять років та закінчився 01 жовтня 2007 року. Пояснює, що на підставі усної домовленості сторін було досягнуто згоди щодо продовження строку дії договору і протягом цього строку позивач щомісячно проводив розрахунки за надані відповідачем згідно договору послуги. Вважає, що підтвердженням існування заборгованості є той факт , що 14 липня 2011 року позивачем було здійснено повний розрахунок з відповідачем та сплачено 4401,34 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером №3855 від 14 липня 2011 року. Крім цього, між сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою м.Львів, вул..Шпитальна,25., і на підставі цього відповідач скерував довідку до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради з відповідною інформацією. Просить в задоволенні заявлених вимог відмовити.
Третя особа, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, пояснення на позовну заяву не подала, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечила.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази суд встановив наступне.
24 квітня 2009 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики (третя особа у справі; орендодавець ), м.Львів та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» ( позивач у справі; орендар) укладено Договір оренди №Г-7136-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою : м.Львів, вул..Шпитальна,25 , загальною площею 202,6 м.кв. Об»єкт оренди знаходиться на балансі ЛКП «Центральне» (балансоутримувач за договором; відповідач у справі).
Відповідно до п. 3.1 Договору, приймання-передача об»єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем.
У п.5.1 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об»єкт оренди складає 12 233,90 грн. за перший місяць. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається за згодою сторін або з підстав, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п.5.2 Договору, орендну плату відповідач зобов»язався сплачувати не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку. Несплата орендної плати у повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання Договору.
Відповідно до п.6.6 Договору орендодавець має право достроково розірвати Договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п.9.1 Договору повернення орендодавцю об»єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання .
Сторони повинні приступити до передачі об»єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди (п.9.2).
Об»єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням -Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п.9.1 цього Договору.
Відповідно до п.п.9.4,9.5 Договору при передачі об»єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об»єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.
Відповідно до п.9.6, у разі припинення або розірвання Договору Орендар повинен повернути Орендодавцеві об»єкт оренди у належному стані , не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об»єкта оренди з вини Орендаря.
Відповідно до п.11.1 , даний Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає.
Згідно ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
У відповідності до ч.1 ст.599 ЦК України , зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання , що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається із справи, 27.01.2011 року Господарський суд Львівської області виніс рішення у справі №17/142(10), за позовом Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави, уповноваженого органу: Львівської міської ради в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики , м.Львів, до відповідача, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»( у зв»язку із зміною найменування -Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»), м.Львів, про:
: розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-7136-9 від 24.04.2009 р, укладеного між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»на нежитлові приміщення за адресою:м.Львів, вул..Шпитальна,25.;
:виселення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»із орендованих приміщень загальною площею 202,6 м.кв.;
: стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської області 98 429,90 грн. боргу з орендної плати.
У зв»язку із неналежним виконанням орендарем зобов»язань за договором, суд задоволив заявлені вимоги повністю: розірвав договір оренди №Г-7136-9 від 24.04.2009 р; виселив ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» із орендованих приміщень, відстрочивши виконання до 07.03.2011 року; стягнув з боржника 98 429,90 грн. боргу, а в доход державного бюджету України судові витрати по справі.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»на рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2011 року у справі №17/142(10), 24 березня 2011 року Львівський апеляційний господарський суд залишив рішення першої інстанції без змін , а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.11 р у справі №17/142(10) набрала законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку сторонами не оскаржувалась.
Відповідно до ч.5 ст.85 Господарського процесуального кодексу України ,у разі подання апеляційної скарги , рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Відтак, рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2011 року у справі №17/142(10) набрало законної сили з 24.03.2011 року.
На примусове виконання рішення від 27.01.2011 року у справі №17/142(10) господарський суд Львівської області видав стягувачу (Управлінню комунальної власності Львівської міської ради) накази, відповідно до ст.116 господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду , під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Зважаючи на відмінний суб»єктний склад сторін у даній справі і справі №17/142(10), факти, встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 27. 01.2011 року у справі №17/142(10) не мають преюдиціального характеру для суду в даній справі. Вказане рішення оцінюється судом в сукупності з іншими доказами.
Згідно ст.124 Конституції України та ст.4-5 ГПК України судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України .
Згідно ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Відповідно до ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов»язки можуть виникати з рішення суду.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»( ст.115 ГПК України).
Зобов»язання, яке у відповідності до ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України виникло з рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.11 р у справі №17/142(10), зокрема з п.4 його резолютивної частини, не змінило правовідносин між сторонами, оскільки такі зобов»язання виникли не з факту порушення відповідачем (балансоутримувачем) зобов»язання за цивільно-правовою угодою, а з рішення суду (прийнятого судом на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики), примусове виконання якого регулюється нормами законодавства про виконавче провадження
Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов»язків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання в примусовому порядку судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.121 ГПК України , при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, зміни спосіб та порядок їх виконання.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач ( ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз») несе перед Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики, що виконує функції та наділене повноваження у сфері управління майном територіальної громади м.Львова, обов»язок по поверненню (звільненню) майна , який виник в силу ч.5 ст.11 ЦК України, а тому не несе аналогічного обов»язку перед ЛКП «Центральне»(яке не було учасником судового процесу у справі №17/142(10) та учасником виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення у зазначеній справі; у відповідача не виникає обов»язок перед позивачем за цивільно-правовою угодою.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що ним рішення господарського суду від 27.01.2011 р у справі №17/142(10) «виконано в повному обсязі, заборгованість оплачена, приміщення звільнено»( додаткові від 27.07.11 р №06-7325 пояснення) та доводи відповідача , зокрема про те, що сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою м.Львів, вул..Шпитальна,25 з наступних підстав.
: представники позивача в судовому засіданні заявлені ними вимоги підтримали та просять задоволити;
: відповідно до ч.2 ст.19 Конституції о органи державної ( в тому числі й судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог відмову від позову виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача «зобов»язати ЛКП «Центральне»(Код ЄДРПОУ 22333423) прийняти від ПАТ «Львівгаз»( Код ЄДРПОУ 03349039) нежитлові приміщення загальною площею 202,6 м.кв. розташовані за адресою: м.Львів, вул.Шпитальна,25.
Статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.
За приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із врахуванням ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України позовна вимога про визнання незаконними дії ЛКП «Центральне», не відповідає встановленим законодавством способам захисту цивільного права. При цьому , у відповідності до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим, ніж передбачений у цій нормі способом, але лише тим, що встановлений договором або законом.
У задоволенні вимоги «визнати незаконними дії ЛКП «Центральне»(Код ЄДРПОУ 22333423) з нарахування оплати та виставлення рахунків ПАТ «Львівгаз»(Код ЄДРПОУ 03349039) на оплату витрат, пов»язаних з утриманням будинків та прибудинкових територій за адресою :м.Львів, вул.Шпитальна,25 за період з квітня 2010 р по червень 2011 року» позивачу слід відмовити, оскільки такий спосіб захисту не узгоджується зі статтею 16 Цивільного кодексу України..
Окрім того, за змістом ст.1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
В матеріалах справи відсутні і позивачем не надані належні та допустиммі докази, які б доводили факт порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до вимог ст.ст.22,33,34 ГПК України сторони зобов”язані добросовісно користуватись наданими законом процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи, належними і допустимими доказами доводити суду обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на встановлене судом та зазначене вище в рішенні, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 33,34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд,-
У позові відмовити повністю.
В судовому засіданні 04.08.11 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повне рішення, із врахуванням вихідних днів 06.08.11 і 07.08.11 р, складено 11.08.11 р.
Справа№ 5015/3664/11
Суддя Кітаєва С.Б.