79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.07.11 Справа № 5015/3394/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Приступи Л.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ до Львівського управління начальника робіт Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Львів про стягнення 2151 грн. 58 коп.
Моторне (транспортне) страхове бюро України, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського управління начальника робіт Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Львів про стягнення 2151 грн. 58 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.06.2011 р. призначив розгляд справи на 06.07.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 та транспортного засобу, яким керував працівник відповідача ОСОБА_2, транспортному засобу ОСОБА_1 було спричинено механічні пошкодження. Винну у вказаному ДТП особу, яка була працівником відповідача, притягнуто до адміністративної відповідальності. Розмір заподіяної шкоди внаслідок вказаного ДТП склав 2066 грн. 58 коп. На дату вчинення ДТП у водія ОСОБА_2 не було чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв'язку з тим, що шкода, завдана ДТП транспортному засобу ОСОБА_1 не була відшкодована, останній звернувся до позивача про виплату страхового відшкодування. Позивач 26.01.2009 р. здійснив виплату ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 2066 грн. 58 коп. В подальшому позивач звернувся з регресною вимогою до відповідача про відшкодування виплаченої суми, однак відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення. У зв'язку з цим, відповідно до ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, просив стягнути з відповідача в порядку регресу 2066 грн. 58 коп. виплаченого страхового відшкодування та 85 грн. 00 коп. витрат на встановлення розміру збитку та збір документів. Просив також стягнути з відповідача витрати на юридичну допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, станом на дату та час судового розгляду письмових заперечень проти позову не подав, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 22.06.2011 р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представнику роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.
26 вересня 2009 р. ОСОБА_2, керуючи автомобілем “Урал”, державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу по вул. Левандівська, 3 в м. Львові, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: здійснюючи рух заднім не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не скористався допомогою інших осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2, що призвело до механічного пошкодження транспортного засобу ОСОБА_1
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2008 р. встановлено, що ОСОБА_2 є працівником відповідача. Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
6 жовтня 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ “Експертиза” із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу. На вирішення дослідження було поставлено питання щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження у ДТП та визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2. Проведення експертизи доручено спеціалісту-автотоварознавцю ОСОБА_3
8 жовтня 2008 р. за участю представників відповідача проведено огляд транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2.
22 жовтня 2008 р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 складено висновок спеціаліста №682 експертного автотоварознавчого дослідження, в якому зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2 становить 2525 грн. 08 коп., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження у ДТП на час проведення дослідження становить 2479 грн. 89 коп.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не було відшкодовано вартість завданої шкоди, ОСОБА_1 21.11.2008 р. звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі розмірі 2984 грн. 89 коп.
26 січня 2009 р. позивач виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 2066 грн. 58 коп., що підтверджується платіжним дорученням №384 від 26.01.2009 р.
Позивачем також сплачено згідно платіжного доручення №131 від 16.01.2009 р. 85 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг аварійного комісара ОСОБА_4 щодо встановлення розміру збитків та збір документів, які надавалися згідно доручення №1-6473 від 01.12.2008 р. та акту виконаних робіт від 29.12.2008 р.
9 березня 2011 р позивач надіслав відповідачу претензію про відшкодування шкоди в розмірі в розмірі 2166 грн. 58 коп., яка залишена без розгляду та задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач станом на дату судового розгляду шкоду в розмірі в розмірі 2166 грн. 58 коп. позивачу не відшкодував.
При прийнятті рішення суд виходив за наступного.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Одним з основних завдань Моторного (транспортного) страхового бюро України є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (п. 39.2.1. вказаного закону).
Відповідно до п.п. “а” п. 41.1. ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно п.п. 38.2.1. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 2066 грн. 58 коп. шкоди в порядку регресу є підставними та підлягають до задоволення.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 85 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг аварійного комісара ОСОБА_4 щодо встановлення розміру збитків та збір документів.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, визначених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування шкоди, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність шкоди; протиправність поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Витрати на встановлення розміру збитків та збір документів не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з фактом заподіяння шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про виплату страхового відшкодування була подана 21.11.2008 р. безпосередньо позивачу з доданим висновком експерта, в той час як доручення аварійному комісару було оформлено 01.12.2008 р., акт виконаних робіт -29.12.2008 р.
Відповідно до ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України, ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи (відповідача) відповідальної за заподіяний збиток лише у межах фактичних витрат, тобто, без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування, оскільки чинне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення в частині стягнення 2066 грн. 58 коп. шкоди в порядку регресу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп., то така вимога до задоволення не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат можна віднести витрати на юридичну допомогу, надану лише адвокатом. Позивачем не подано письмових доказів, що правова допомога надавалася особою, яка має статус адвоката.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 267, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 38, 39, 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Львівського управління начальника робіт Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Львів, вул. Луганська, 3 (ідентифікаційний код 22995851) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ, вул. Горького, 51 (ідентифікаційний код 21647131) 2066 грн. 58 коп. шкоди в порядку регресу, 97 грн. 96 коп. державного мита, 226 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.