Запорізької області
05.08.11 Справа № 20/5009/4024/11
Суддя Гандюкова Л.П.
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранссервіс” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7)
про стягнення суми 21 779,95 неустойки
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 01/167 від 23.05.2011р.)
Від відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 10/о від 01.08.2011 р.)
Заявлений позов про стягнення 21779,95 грн. неустойки за договором оренди № 1753/д від 21.12.2005 р.
Ухвалою господарського суду від 19.07.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/4024/11, судове засідання призначено на 05.08.2011 р.
У судовому засіданні 05.08.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 525, 526, 785 ЦК України, ст.193 ГК України, п.п. 2.5, 5.8, 9.3 договору оренди, ст. 35 ГПК України просить позов задовольнити, стягнути з відповідача неустойку за відмову повернути майно в сумі 21 779,95 грн. за період з 22.07.2010 р. по 24.06.2011 р. При цьому позивачем зазначено, що неустойка нараховувалася за період з 19.12.2008 р. по 24.06.2011 р. Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2010 р. по справі № 7/130/10 неустойка вже стягнута за період з 19.12.2008 р. по 21.07.2010 р. У розрахунку неустойки позивачем враховано, що відповідачем за період з 22.07.2010 р. по 31.05.2011 р. частково сплачено суму боргу з неустойки у розмірі 16 897,27 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши у відзиві, зокрема, наступне. Стягнення неустойки в сумі 21779,95 грн. суперечить діючому законодавству, оскільки рішенням суду від 02.08.2010 р. у справі № 7/130/10 вже стягнуто неустойку за період з 19.12.2008 р. по 21.07.2010 р., яка була сплачена відповідачем у повному обсязі. Позивачем висувається вимога щодо сплати неустойки за період, що перевищує 1 рік, а це суперечить ч. 2 ст. 258 ЦК України. Відповідач є суб'єктом малого підприємництва та, відповідно до ст. 233 ГК України суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Нараховані позивачем санкції є надмірно великими у порівнянні зі збитками кредитора (позивача), враховуючи регулярну сплату відповідачем орендної плати протягом усього періоду, за який нараховано санкції, а також вже стягнутих з відповідача санкцій у сумі 40916,83 грн. Крім того, позивачем самостійно, всупереч призначенням платежів з орендної плати, які зазначив у платіжних дорученнях відповідач, зарахував ці платежі у рахунок сплати санкцій за несвоєчасне повернення орендованого майна. Відповідач сплачував орендну плату як балансоутримувачу та і до державного бюджету. Кошти, сплачені за вищевказаними платіжними дорученнями, не були повернуті відповідачу. Просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідачем через канцелярію суду 05.08.2011 р. було подано заяву про застосування позовної давності на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
21.12.2005 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Азовтранссервіс” (відповідач у справі) було укладено договір оренди державного нерухомого майна № 1753/д, за умовами якого відповідачу було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в другий поверх прибудови не житлові приміщення загальною площею по внутрішньому обміру 102,6 кв.м відповідно до плану другого поверху прибудови до будівлі крамниці за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6; частина одноповерхової будівлі гаражу площею по внутрішньому обміру 21,0 кв.м за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 13. Передане майно знаходиться на балансі державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” (балансоутримувач за договором).
Пунктом .10.1 договору строк його дії встановлено до 18.12.2006 року. Договором про зміни № 2 від 27.08.2007 р., термін дії договору оренди № 1753/д продовжений до 18.12.2007 р.
Як було встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2010 року по справі № 7/130/10, орендодавець направив на адресу орендаря лист № 11-13-00186 щодо припинення терміну дії договору, 11.03.2009 р. орендодавцем повторно було направлено орендарю лист про припинення дії договору оренди, відповідач (ТОВ “Азовтранссервіс”) свої зобов'язання по договору належним чином не виконав, орендоване приміщення по акту прийому-передачі позивачу не передав.
Вказаним рішенням, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011р., було зобов'язано ТОВ “Азовтранссервіс” звільнити державне нерухоме майно -вбудовані в другий поверх прибудови нежитлові приміщення загальною площею по внутрішньому обміру 102,6 кв.м, відповідно до плану другого поверху прибудови до будівлі крамниці за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6 та частини одноповерхової будівлі гаражу площею по внутрішньому обміру 21,0 кв.м за адресою: м. Бердянськ, вул.. Горького, 13 шляхом виселення та повернути майно ДП “Бердянський морський торговельний порт” за участю Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області, шляхом підписання акту приймання-передачі; стягнуто з ТОВ “Азовтранссервіс” на користь Державного бюджету України 40916,83 грн. неустойки за період з 19.12.2008 р. по 21.07.2010 р., суму державного мита в розмірі 409,17 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до акту від 24.06.2011р. прийому-передачі державного нерухомого майна, орендованого по договору оренди від 21.12.2005р. № 1753/д, ТОВ “Азовтранссервіс” передало регіональному відділенню ФДМУ по Запорізькій області нежитлові приміщення, які були передані йому за договором № 1753/д.
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 11-01-03169 від 25.05.2011 р. щодо сплати неустойки у сумі 33876,22 грн. за період з 22.07.2010 р. по 13.05.2011 р. Претензія була залишена без задоволення (відповідь на претензію від 06.06.2011 р. № 8/о).
18.07.2011р. Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області звернулося з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, про стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 21779,95 грн. за період з 22.07.2010 р. по 24.06.2011 р. на підставі ст. 785 ЦК України та п. 9.3 договору № 1753/д за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди від 21.12.2005 р. № 1753/д.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази та вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Приписами ст. 27 цього Закону встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Аналогічна норма міститься в ст. 785 ЦК України, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Обов'язок повернення об'єкту оренди (нежитлового приміщення) передбачений сторонами в п. 5.8 договору оренди № 1753/д.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Аналогічні приписи передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Тобто неустойка, стягнення якої передбачено вказаною нормою, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.
Крім того, пунктом 9.3 договору оренди сторони передбачили можливість нарахування неустойки в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна. Отже, даним пунктом договору встановлено конкретний період нарахування неустойки.
Оскільки умовами договору оренди № 1753/д, укладеного між сторонами, та законодавством, що регулює орендні правовідносини (ч. 2 ст. 785 ЦК України), встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, то стягненню підлягає неустойка за весь час прострочення повернення (до підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 р. у справі № 30/190.
Відповідачем подана суду заява про застосування строку позовної давності. Зазначено, що відповідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, а з відповідача вже стягнуто неустойку за період з 19.12.2008 р. по 21.07.2010 р. (тобто більше 1,5 року) у сумі 40916,83 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач звернувся до суду з позовом 18.07.2011 р., неустойка нарахована ним (позивачем) за період з 22.07.2010 р. по 24.06.2011 р. включно. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущено. Відповідач помилково ототожнює строк нарахування неустойки зі строком позовної давності.
Як вбачається з письмового відзиву відповідача та його усних пояснень, наданих у судовому засіданні, позивачем неправомірно зараховано суму 16897,27 грн. в оплату погашення неустойки, в зв'язку з тим, що призначенням платежу відповідач вказував сплату орендної плати. Відповідно до розрахунку позивача щодо нарахування неустойки (а.с. 8, 39-40), загальна сума неустойки за період вказаний позивачем (з 22.07.2010 р. по 24.06.2011 р.) складає 38677,22 грн., виходячи із розрахунку: 1738,68 грн. (100% орендної плати за останній місяць оренди -листопад 2008 р) х 2 (подвійний розмір місячної орендної плати) = 3477,36 грн. При цьому позивачем від загальної суми нарахованої неустойки (38677,22 грн.) вирахувано суму 16897,27 грн. (оплата відповідачем сум із призначенням платежу: 70% оренди державного майна за конкретний місяць).
Вивчивши платіжні доручення, надані позивачем (а.с. 46-71), суд приходить до висновку, що позивачем здійснено невірно зарахування перерахованих відповідачем коштів на розрахунковий рахунок Держбюджету м. Бердянськ, оскільки п. 3.8 договору передбачає, що зайво перерахована до державного бюджету та балансоутримувача сума орендної плати зараховується в рахунок наступних платежів. Даний пункт міститься в розділі 3 “Орендна плата” договору, яким передбачено сплату саме орендної плати. Отже, зарахування зайво сплачених коштів повинно зараховуватися в рахунок наступних платежів з орендної плати.
Разом з тим, на час розгляду даної справи відповідачем не надано будь-яких листів на адресу позивача з вимогою повернення зайво сплачених коштів, не представлено доказів стягнення цієї суми в судовому порядку, як безпідставно отриманої, не пред'явлено зустрічного позову в межах розгляду даної справи.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення неустойки, судом встановлено, що неустойка нараховується позивачем за період по 24.06.2011 р. включно. При цьому акт приймання-передачі орендованого майна сторонами підписано 24.06.2011р. Таким чином, до стягнення підлягає неустойка в розмірі 21664,04 грн. за період з 22.07.2010 р. по 23.06.2011 р. включно, оскільки відповідно до п. 9.3 договору оренди неустойка нараховується за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі.
Відповідачем було заявлено клопотання щодо зменшення розміру неустойки відповідно до ст. 233 ГК України, викладене в письмовому відзиві на позовну заяву. Клопотання мотивовано, зокрема, тим, що відповідач вже сплатив значну суму неустойки у зв'язку із неповерненням майна після припинення договору оренди в сумі 40916,83 грн., що суттєво вплинуло на майновий стан відповідача, який є суб'єктом малого підприємництва. Позивачем не наведено достеменних доказів понесення ним як кредитором збитків, а також збитків, понесених ДП “Бердянський морський торговельний порт”. Отже, нараховані позивачем санкції, на думку відповідача, є надмірно великими у порівнянні із збитками кредитора (позивача), тим більше з урахуванням регулярної сплати відповідачем орендної плати протягом усього періоду, за який позивач нарахував санкції.
Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є правом суду, а не обов'язком та, враховуючи той факт, що неустойка була нарахована позивачем за порушення відповідачем зобов'язання щодо звільнення орендованого приміщення при наявності вже рішення суду щодо звільнення приміщення, грошові кошти (сума неустойки) надійдуть до місцевого бюджету, враховуючи не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, судом в задоволенні клопотання щодо зменшення розміру неустойки відмовлено.
На підставі викладеного, позов задовольняється частково.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача, оскільки спір доведений до суду внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст.ст. 35,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранссервіс” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, код ЄДРПОУ 22125937) на користь Державного бюджету (одержувач: Державний бюджет м. Бердянська, 22080300, код ЄДРПОУ 34676953, банк одержувача: УДК у Запорізькій області, МФО 813015, р/р № 31117094700011, стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, 69001 м. Запоріжжя, вул. Перемоги,50, код ЄДРПОУ 20495280) неустойку у розмірі 21664 грн. 04 коп. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранссервіс” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, код ЄДРПОУ 22125937) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) суму 216 грн. 64 коп. державного мита. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтранссервіс” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, код ЄДРПОУ 22125937) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення підписано у повному обсязі 10.08.2011 р.