15.08.11р.Справа № 15/5-10(14/270-10)
За позовом Приватного підприємства "Ода Трейд Плюс", Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с.Новоселівка
до Публічного акціонерного товариства "Сигмабанк", м.Дніпропетровськ
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ
про стягнення 75 832,75 грн.
Головуючий колегії Петренко Н.Е.
Судді: Назаренко Н.Г.
Коваленко О.О.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_5, представник за довіреністю № 01/990 від 29.09.10р.
від третьої особи: не з'явився
Приватне підприємство "Ода Трейд Плюс", Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с.Новоселівка (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сигмабанк", м. Дніпропетровськ (далі - відповідач), за участю третьої особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ, в якому просить стягнути з ПАТ "Сигмабанк" 63 725,00 грн. збитків, понесених внаслідок безпідставного списання відповідачем з його банківського рахунку грошових коштів, 12 107,75 грн. пені, а також, судові витрати у справі.
Справа неодноразово відкладалася для надання можливості надати сторонам додаткові докази в підтвердження своїх вимог.
Відповідач позовні вимог не визнає, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, або припинити провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.
11.08.11р. у судовому засіданні оголошено перерву до 15.08.11р.
15.08.11р. у судове засідання повноважний представник позивача не з'явився. Жодних клопотань або пояснень щодо причини неявки до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи представник позивача повідомлений належним чином, що підтверджує відмітка в матеріалах справи (Т-2, а.с. 100).
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.
За згодою представника відповідача, в судовому засіданні 15.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд,-
30.03.2009 року між відповідачем та позивачем укладено договір банківського рахунку № 04/1-246 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого відповідач відкриває позивачу мультивалютний рахунок та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять позивачу, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних грошових сум з рахунку та проводити інші операції за рахунком відповідно до умов цього Договору та діючого законодавства України.
В п. 2 Договору передбачено права та обов'язки сторін, відповідно яких відповідач має право:
- Використовувати грошові кошти на рахунку позивача, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (п. 2.1.2. Договору);
- Здійснювати примусове списання грошових коштів з рахунку позивача у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.1.5. Договору);
- Здійснювати договірне списання грошових коштів за розрахунково-касове обслуговування з рахунку позивача в порядку та розмірах, на підставі цього Договору, відповідно до діючих Тарифів відповідача, на розрахунково-касове обслуговування та інші операції (далі - Тарифи відповідача) на підставі Розпорядження на договірне списання коштів, що є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1.6. Договору).
Відповідно до п. 2 Договору позивач має право:
- Самостійно розпоряджатися грошовими коштами на своєму рахунку з додержанням вимог чинного законодавства, за винятком примусового стягнення коштів та проведення договірного списання, або арешту накладеного уповноваженими органами та установами у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2.1. Договору);
- За умови наявності коштів на рахунку, отримувати готівкові кошти у межах заявки на отримання готівки у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2.2. Договору);
- Вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших обумовлених цим Договором послуг (п. 2.2.3. Договору);
- Позивач, виходячи зі своїх технічних можливостей, може подавати відповідачу розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування позивача здійснюється на підставі договорів (п. 2.2.4. Договору).
Відповідач бере на себе обов'язки належним чином виконувати умови цього Договору (п. 2.3.1. Договору); своєчасно, в суворо визначений операційний час встановлений відповідачем (крім суботи, неділі і святкових днів), здійснювати розрахункові операції за рахунком позивача відповідно до чинного законодавства України (п. 2.3.2. Договору); забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок позивача та гарантувати їх збереження, а також нараховувати відсотки на залишки коштів на рахунку позивача у розмірах та у строки, що визначаються Тарифами відповідача (п. 2.3.3. Договору); у разі наявності у Картці із зразками підписів номеру телефону позивача, відповідач бере на себе обов'язки повідомляти позивача про надходження платіжної вимоги на примусове стягнення з рахунку позивача не пізніше наступного робочого дня за телефоном, вказаному в Картці із зразками підписів (п. 2.3.11. Договору); здійснювати примусове списання, стягнення, примусову оплату коштів з рахунків позивача у випадках установлених законами України та порядку, передбаченому Інструкцією ( п. 2.3.12. Договору).
Згідно п. 2.4.15 Договору, позивач бере на себе обов'язок не пізніше наступного дня після отримання виписок з рахунку та інших документів повідомляти відповідача про всі помічені в цих документах неточності чи помилки або про невизнання (не підтвердження) підсумкового сальдо за рахунком.
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та/або чинним в Україні законодавством (п. 3.1. Договору).
Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 3.2. Договору).
Як зазначає позивач, 23.07.2009 року, відповідач порушуючи умови укладеного Договору та вимоги діючого законодавства, без будь-якого доручення позивача та за відсутності судових рішень та інших документів, на підставі яких, відповідно до закону, відбувається примусове списання грошових коштів, за власною ініціативою списав грошові кошти у сумі 63 725 грн.
Зазначені кошти перераховано з рахунку позивача на розрахунковий рахунок громадянина ОСОБА_2, як зазначає позивач, начебто за купівлю іменних цінних паперів. Зазначені обставини підтверджуються банківською випискою за 23.07.09 р.
Позивач стверджує про те, що ніяких правовідносин з третьою особою не має і жодних розрахункових документів щодо перерахування грошових коштів на його рахунок до банку не надавав.
21.06.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів у сумі 63 725 грн., а також просив надати пояснення та копії документів, якщо такі є, на підставі яких відбулося перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок третьої особи. Зазначена вимога отримана відповідачем 26.06.2010р., але залишена ним без відповіді.
Позивач зазначає про те, що відповідачем грошові кошти було списано незаконно, з порушенням вимог статей 1066, 1071, 1074 Цивільного кодекс України та п.п. 1.6, 1.7, 1.8 Інструкції, у результаті чого позивачеві завдано збитків у сумі 63 725 грн.
Крім того, відповідно до ст. 1073 Цивільного кодекс України, п. 2.38 Інструкції та п.32.3.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню за період з 18.08.2009р. по 18.08.2010р. з застосуванням процентної ставки - 19% у розмірі 12 107,75 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитки, заподіяні внаслідок незаконного списання грошових коштів з рахунку позивача, у розмірі 63 725 грн. та пеню у розмірі 12 107,75 грн.
Відповідач не погоджується з вимогами, викладеними в позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як зазначає відповідач, позивачем не доведена підставність залучення ОСОБА_2 третьою стороною по справі. З позовної заяви та з доданих до неї документів неможливо зрозуміти, чому саме ОСОБА_2 визначено третьою стороною по справі та яким чином предмет даного спору стосується його прав та законних інтересів. З копії банківської виписки від 23.07.2009р., доданої позивачем до позовної заяви, неможливо встановити, що кореспондент ОСОБА_2, на рахунок якого надійшли кошти є саме ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, а не будь-якою іншою особою. Отже, копія банківської виписки від 23.07.2009р. не доводить факту зарахування грошових коштів позивача на рахунок ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено, що третя особа є неналежним отримувачем грошових коштів, тобто таким, що не мав законних підстав на отримання від позивача коштів, оскільки не мав з позивачем правовідносин.
Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що банківська виписка від 23.07.2009р. є доказом того, що Банком за власною ініціативою були списані грошові кошти в сумі 63 725,00 грн. на рахунок третьої особи є безпідставним, оскільки цей факт позивачем не доведено.
Як зазначає відповідач, 23.07.2009 р. до виконання в ПАТ «СИГМАБАНК»була пред'явлена постанова Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2009 року по справі № 4-269-2009, винесена за поданням слідчого прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська про накладення арешту на грошові кошти позивача, що містяться на рахунку НОМЕР_1. Необхідність виконання зазначеної постанови була доведена відповідачем до відома керівництва позивача, відповідно до умов п.2.3.11. Договору банківського рахунку № 04/1-246. Крім того, відповідач зазначає про те, що 07.04.2009р. між сторонами було укладено договір № 04/1-252 про надання послуг по системі "КЛІЄНТ- БАНК", відповідно якого позивач як клієнт обслуговувався Банком в програмно-технічному комплексі «Клієнт-Банк». Отже, станом на 23.07.2009 р., тобто на дату арешту грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 та списання коштів з цього рахунку позивач користувався послугою «Клієнт-Банк», а значить, маючи ключ доступу до вказаної системи, мав можливість самостійно списати кошти з рахунку з метою запобігти їх арешту. Доказом цього є твердження самого позивача про те, що кошти з рахунку були списані саме в день його арешту, але до моменту коли рахунок був фактично арештований.
З огляду на вищенаведене, відповідач вважає, що позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, тому позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені господарським судом.
Також, відповідач звертає увагу на те, що у відповідності до абз. 2 п. 1.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004р., відповідальність за відповідність інформації зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник.
Відповідно до абз. 5 п. 1.19. Інструкції платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.
Пунктом 2.35. Інструкції передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. Уразі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Виходячи з цих положень Інструкції, відповідач вважає, що позивач зобов'язаний був здійснювати контроль за проведенням розрахунків, а в разі виявлення помилки в призначенні платежу чи в найменуванні отримувача - повідомити про це саме отримувача відповідним листом-претензією. У випадку неповернення помилково зарахованих коштів відповідальність за таке неповернення несе саме отримувач цих коштів, а не банк, який здійснив їх списання за вказівкою платника. Відповідач також зазначає, що право отримання і використання помилково отриманих коштів може бути заблоковано за ініціативою платника у випадку прийняття ним відповідних заходів, а саме, звернення з відповідною вказівкою до обслуговуючого банку, який в свою чергу доводить цю вказівку до відома банка, що обслуговує отримувача.
Відповідач зазначає про те, що позивач не надав до суду доказів звернення до отримувача коштів - ОСОБА_2 з претензією щодо повернення цих коштів. Також, позивач не надав суду доказів того, що ним вживались будь-які заходи щодо блокування на рахунку третьої особи коштів, перерахованих з рахунку позивача, як помилково списаних. Крім того, як зазначено в позовній заяві, списання коштів відбулося 23.07.2009р., в той час як позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача цих коштів тільки 26.08.2010р., тобто більш ніж через рік після того, як на його твердження ці кошти були списані нібито банком.
Як вважає відповідач, враховуючи те, що гр. ОСОБА_2 не є суб'єктом підприємницької діяльності, не є стороною корпоративного спору, та не може бути третьою стороною по цій справі, оскільки за чинним законодавством саме на нього як на отримувача грошових коштів покладений обов'язок їх повернення у випадку якщо ці кошти він отримав помилково, він, відповідно має бути відповідачем по даній справі, що в свою чергу виключає можливість розгляду даного спору в господарському суді. За таких обставин провадження у справі має бути припинено на підставі ст. 80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки:
По-перше, відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Таким чином, враховуючи вищевказані вимоги чинного законодавства, позивач маючи ключ доступу до системи «Клієнт-Банк», згідно з умовами договору № 04/1-252 про надання послуг по системі "КЛІЄНТ- БАНК" від 07.04.2009р., самостійно списав кошти зі свого рахунку на користь ОСОБА_2 у розмірі 63 725 грн., що підтверджує копія банківського реєстру документів, виконаних за допомогою системи «Клієнт-Банк»клієнтом ПП "Ода Трейд Плюс" за період 21.07.2009р. - 23.07.2009р. (Т-2, а.с. 106-107). Крім того, даний ключ доступу має тільки позивач, відповідач даного ключа не має, тому за системою «Клієнт-Банк»не міг списати кошти.
По-друге, згідно п. 2.4.15 Договору банківського рахунку № 04/1-246 від 30.03.2009р., позивач бере на себе обов'язок не пізніше наступного дня після отримання виписок з рахунку та інших документів повідомляти відповідача про всі помічені в цих документах неточності чи помилки або про невизнання (не підтвердження) підсумкового сальдо за рахунком.
Як вбачається з матеріалів справи, списання коштів відбулося 23.07.2009р., а позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів у сумі 63 725 грн. 21.06.2010р., тобто майже через рік після того, як стверджує позивач ці кошти були списані банком.
По-третє, позивач зобов'язаний здійснювати контроль за проведенням розрахунків, а в разі виявлення помилки в призначенні платежу чи в найменуванні отримувача - повідомити про це саме отримувача відповідним листом-претензією. У випадку неповернення помилково зарахованих коштів відповідальність за таке неповернення несе саме отримувач цих коштів, а не банк, який здійснив їх списання за вказівкою платника. Крім того, позивач не скористався наданим йому правом заблокувати отримання і використання помилково зарахованих коштів отримувачем, шляхом звернення з відповідною вказівкою до обслуговуючого банку, який в свою чергу доводить цю вказівку до відома банка, що обслуговує отримувача.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача визнані не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 22, 32-34, 43-45, 49, 75, 82 - 85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволення позову - відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Головуючий колегії
Суддя
Суддя Н.Е. Петренко
Н.Г.Назаренко
О.О.Коваленко
Повне рішення складено 17.08.11р.