21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
02 серпня 2011 р. Справа 16/56/2011/5003
за позовом: Аграрної біржі, м.Київ
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2", смт Десна Вінницької області
про стягнення 739,08 грн. заборгованості за невиконання біржового контракту
Головуючий суддя Нешик О.С.
Секретар судового засідання Снігур О.О.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1 (довіреність №299 від 01.02.11 року),
відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №425 від 20.07.11 року),
відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №301 від 14.06.11 року)
До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Аграрної біржі в до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" про стягнення боргу в сумі 739,08 грн., що нарахований в зв'язку з невиконанням останнім пунктів 1.4., 4.2. біржового контракту Аграрної біржі №804АБ/98 від 30.06.2010 року стосовно сплати реєстраційного збору, з яких: 591,46 грн. - основний борг; 72,18 грн. - інфляційні втрати; 16,29 грн. - 3% річних від простроченої суми та 59,15 грн. - штраф.
Ухвалою суду від 04.07.2011 року порушено провадження у справі № 16/56/2011/5003 та призначено її до розгляду на 25.07.2011 року.
За ініціативою відповідача, в зв'язку з необхідністю у витребуванні додаткових документів в судовому засіданні 25.07.2011 року оголошувалась перерва до 02.08.2011 року.
На визначену дату з'явились представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача, посилаючись на обставини, що викладені у листі №311 від 02.08.2011 року, проти позову заперечили. Суду пояснили, що на підставі біржового контракту Аграрної біржі №804АБ/98 від 30.06.2010 року між Аграрним фондом і ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" виникли правовідносини купівлі-продажу товару. 02.08.2010 року між Аграрним фондом і відповідачем досягнуто згоди про розірвання біржового контракту, дана угода про розірвання також підписана повноважною особою позивача. Посилаючись на положення ч.1 ст.604, ч.3 ст636, ч.1 ст.651 та ч.2 ст.653 ЦК України представники відповідача зазначили, що в зв'язку із розірванням біржового контракту №804АБ/98 від 30.06.2010 року позивач втратив право будь-яких вимоги за цим договором. Також останні надали суду письмові пояснення, якими підтвердили, що доручення №67 від 30.06.2010 року дійсно надавало право Зайці Андрію Дмитровичу на укладання від імені відповідача правочини, оскільки дане доручення підписано уповноваженою на це особою - заступником директора ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" та скріплено печаткою останнього (лист б/н від 02.08.2011 року - вх. №08-46/10376/11); окрім цього представники відповідача підтвердили, що розрахунок ціни позову по справі №16/56/2011/5003 зроблений вірно.
Розглянувши подані документи і матеріали справи №16/56/2011/5003, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
30.06.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" в особі брокера - покупця ОСОБА_4., брокерська контора №94 фізична особа-підприємець "ОСОБА_5", який діяв на підставі договору-доручення №30/6 від 30.06.2010 року та довіреності №1246 від 25.06.2010 року, з одного боку та Аграрний фонд в особі брокера - продавця ОСОБА_6., який діяв на підставі довіреності №105 від 04.06.2010 року, укладено біржовий контракт на продаж товару - пшениці 5 класу, згідно ДСТУ-3768:2004 урожаю 2008 року.
Ст.3 Закону України "Про товарну біржу" №1956-ХІІ від 10.12.1991 року зазначає, що товарна біржа має право встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі.
Пунктами 1.1., 1.2., 1.3. біржового контракту сторони домовились, що продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар - пшеницю 5 клас в кількості 300,000 тонн за ціною за одиницю товару (тонн) 985,76 грн. з ПДВ. Загальна вартість товару має становити 295728,00 грн.
Згідно п.1.4. контракту реєстраційний збір становить 0,2%, тобто 591,46 грн.
Підписуючи договір сторони узгодили, що сплата реєстраційного збору згідно п.1.4. здійснюються на рахунок Аграрної біржі Покупцем протягом двох робочих днів після укладання Контракту (п.4.2 Контракту).
У випадку невиконання Покупцем п.4.2. контракту, останній зобов'язується сплатити Аграрній біржі штраф у розмірі 10% від суми реєстраційного збору. Крім того, у зв'язку несвоєчасної сплати реєстраційного збору, Покупець підлягає зобов'язанню погасити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, за кожен день прострочення (п. 4.3 Контракту).
Як вбачається із матеріалів справи Біржовий контракт №804 АБ/98 від 30.06.2010 року було зареєстровано, що підтверджується відповідним записом безпосередньо на контракті та витягом із журналу реєстрації біржових контрактів.
Однак, відповідачем на банківський рахунок Аграрної біржі не перерахований реєстраційний збір у розмірі 591,46 грн.
21.10.2010 року на адресу ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" позивачем направлено претензію №1086 від 20.10.2010 року з вимогою сплатити реєстраційний збір.
За твердженням позивача відповіді на претензію від 20.10.2010 року відповідачем надано не було, заборгованість зі сплати реєстраційного збору не погашена.
В підтвердження відсутності проведеного відповідачем розрахунку позивач надав суду довідку №277 від 02.06.2011 року.
Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 591,46 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також розглянувши вимоги про стягнення 72,18 грн. - інфляційних втрат (за період з серпня 2010 року по травень 2011 року), 16 грн. 29 коп. - 3% річних (за період з 03.07.2010 року по 02.06.2011 року), 59 грн. 15 коп. - штрафу, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вказувалось вище в п.4.3 Контракту у випадку невиконання Покупцем п.4.2. контракту, останній зобов'язується сплатити Аграрній біржі штраф у розмірі 10% від суми реєстраційного збору.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.
Перевіривши правильність нарахування зазначених сум, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 59,15 грн. та 3% річних в розмірі 16,29 коп. за період з 03.07.2010 року по 02.06.2011 року нараховані вірно. Разом з цим, перераховуючи позов в частині стягнення інфляційних за період з серпня 2010 року по травень 2011 року отримано суму 68,88 грн.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в розмірі 591,46 грн.; 3 % річних в сумі 16,29 грн.; 68,88 грн. інфляційних нарахувань та 59,15 грн. штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.
В зв'язку з допущеною помилкою в розрахунках суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що в позові в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3,30 грн. слід відмовити.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (23240 Вінницька обл, Вінницький район, смт Десна, вул.Гагаріна, 6; ідентифікаційний код 34325039) - на користь Аграрної біржі (факт. адреса: 04073 м.Київ, вул.Копилівська, 67, корп.5 та юридична адреса: 01001 м.Київ, вул.Б.Грінченка, буд.1; ідентифікаційний код 33947314) 591,46 грн. боргу; 16 грн. 29 коп. 3 % річних; 68 грн. 88 коп. інфляційних втрат; 59 грн. 15 коп. штрафу; 101 грн. 54 коп. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та 234 грн. 95 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Нешик О.С.
Повний текст рішення суду підписано 15 серпня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи