01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" серпня 2011 р. Справа № 10/086-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Худолій А.С.
розглянувши справу № 10/086-11
за позовом приватного підприємства «Барон К», м. Бориспіль
до товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх і Ко», м. Ірпінь
про стягнення 23669,66 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 14.05.2011 р.;
від відповідача: не з'явився.
Приватне підприємство «Барон К»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх і Ко»(далі-відповідач) про стягнення 23669,66 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 019 від 25.11.2010 р. щодо оплати отриманого ним товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 22210,03 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 738,18 грн. пені, 578,68 грн. інфляційних втрат та 142,77 грн. 3 % річних.
Ухвалою суду від 23.05.2011 р. порушено провадження у справі № 10/086-11 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалами суду від 14.06.2011 р., 12.07.2011 р., 21.07.2011 р. розгляд справи, на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено.
Ухвалою суду від 21.07.2011 р., на підставі поданого представником позивача клопотання, продовжено строк розгляду спору, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 14.06.2011 р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові. В судовому засіданні 12.07.2011 р. представником позивача надано суду заяву № 78/Т від 12.07.2011 р., підтриману в послідуючому судовому засіданні 21.07.2011 р., в якій останній, зменшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 20210,03 грн. заборгованості, 738,18 грн. пені, 578,68 грн. інфляційних втрат та 142,77 грн. 3 % річних.
Крім того, в судовому засіданні 02.08.2011 р. представником позивача надано документи, витребувані судом, та клопотання б/н та дати, в якому останній відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3 % річних та підтримує позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 20210,03 грн., вважаючи заявлену вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач.
Таким чином, судом розглядуються вимоги про стягнення з відповідача 20210,03 грн. заборгованості.
Представник відповідача в судові засідання від 14.06.2011 р., 12.07.2011 р., 21.07.2011 р. та 02.08.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить відбиток штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 23.05.2011 р., 14.06.2011 р., 12.07.2011 р., 21.07.2011 р. про направлення їх на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, та підтверджену наданим суду витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 21-10/2646 від 07.06.2011 р.; вимоги ухвал суду від 23.05.2011 р., 14.06.2011 р., 12.07.2011 р., 21.07.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі, відзив на позов, до суду не надіслав.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
25.11.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу товарів № 019, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого продавець взяв на себе обов'язок в порядку та на умовах, визначених договором, передати покупцю сільськогосподарську продукцію (товар), найменування та асортимент якої, визначені у специфікації та/або накладних, а покупець взяв на себе обов'язок в порядку та на умова, визначених договором, прийняти такий товар та оплатити його вартість.
Відповідно до розділу 3 договору «Ціни та порядок розрахунку», вартість товару визначається у гривнях та підлягає оплаті шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 7-ми днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної на прийняття товару.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивачем в період: 17.01.2011 р. - 25.03.2011 р. поставлено товар, всього на загальну суму 47831,93 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи видаткові накладні № 44 від 17.01.2011 р. на суму 30000,00 грн., № 193 від 23.02.2011 р. - 7785,00 грн., № 214 від 25.02.2011 р. - 6046,49 грн., № 364 від 21.03.2011 р. - 1869,60 грн., № 394 від 25.03.2011 р. - 2130,84 грн.
Статтями 237, 246 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.
Ухвалами від 23.05.2011 р., 14.06.2011 р., суд вимагав від позивача надати докази отримання товару відповідачем, на підставі яких передавався товар.
Позивач довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не надав, посилаючись передачу товару власними силами, про що свідчать надані останнім до матеріалів справи копії подорожних листів вантажного автомобіля по формі № 2.
Проте, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем, додатково, надані копії податкових накладних, які підтверджують сплату податку на додану вартість згідно з вищезазначеними видатковими накладними.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем в період: 17.01.2011 р. - 25.03.2011 р. переданий відповідачу товар, всього в загальній сумі 47831,93 грн.
Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань згідно з умовами Договору № 019 від 25.11.2010 р. вартість товару сплачена відповідачем лише частково, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок з особистого рахунку позивача, вартість товару в сумі - 20210,03 грн. залишена відповідачем не сплаченою.
При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що вартість поставленого позивачем товару за видатковими накладними, доданими до матеріалів справи, як доказ передання товару та відповідні проведені відповідачем оплати (наявні в матеріалах справи банківські виписки) не співпадає із загальним розміром заявлених позовних вимог.
На виконання вимог суду позивачем надані додаткові докази у справі та відповідні письмові пояснення, з яких вбачається, що між сторонами у справі існують правовідносини в рамках укладеного Договору № 019 від 25.11.2010 р. щодо поставки товару та заборгованість по його оплаті від дня укладення договору, на підтвердження чого позивачем, додатково, надані копії видаткових накладних за період: 26.11.2010 р. - 10.07.2011 р. і, що поступові оплати відповідачем суми заборгованості зараховані позивач в рахунок погашення заборгованості за товар, переданий позивачем за попередніми поставками в порядку черговості, що не передбачено договором, проте регулюється нормами чинного законодавства.
Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовується витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачується проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основана сума боргу.
Черговість, визначена ст. 534 ЦК України, має дотримуватися, якщо інше не встановлено договором. Тому, якщо кредитор не погоджується на іншу, ніж встановлена ст. 534 ЦК України черговість ( у разі відсутності домовленості), діє черговість, визначена законом.
Таким чином, відповідачем залишена не сплаченою вартість товару в сумі - 20210,03 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач в судові засідання 14.06.2011 р., 12.07.2011 р., 21.07.2011 р. та 02.08.2011 р. не з'явився, письмових пояснень чи доказів оплати переданого позивачем товару в повному обсязі не надав, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача щодо оплати переданого позивачем на підставі Договору купівлі-продажу № 019 від 25.11.2010 р. товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 20210,03 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх і Ко»(08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Рекунова, 1; код 37075684) на користь приватного підприємства «Барон К»(юридична адреса: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79; адреса д/листування: 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А; код 37036650) 20210,03 грн. заборгованості, а також судові витрати: 202,10 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат зі сплати інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Повне рішення складено - 09.08.2011 р.