01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" серпня 2011 р. Справа № 17/087-11
За позовом Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”
до Дочірнього підприємства „Агрофірма „Богданівка”
про стягнення 197 393,27грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. № 14/20-80-11 від 14.01.2011р.);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” (далі -позивач) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційний центр „Трейд Лайн ЛТД” „Агрофірма „Богданівка” (далі -відповідач) про стягнення 197 393,27грн. заборгованості, з яких: 162 454,80грн. основного боргу, 12 731,56грн. пені, 17 480,14грн. інфляційних втрат та 4 726,77грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 10-05-462фл від 21.04.2005р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2011р. порушено провадження у справі № 17/087-11, розгляд справи призначено на 22.07.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2011р. розгляд справи відкладено на 08.08.2011р.
03.08.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника позивача, в порядку ст. 22 Господарського процессуального кодексу України, надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 10689 від 03.08.2011р.), згідно якої останній збільшив позовні вимоги у справі та просив суд стягнути з відповідача 222 657,25грн. заборгованості, з яких: 180 838,49грн. основного боргу, 14 172,36грн. пені, 21 863,49грн. інфляційних втрат та 5 781,91грн. 3 % річних, яка прийнята судом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2011р. здійснено заміну первісного відповідача Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційний центр „Трейд Лайн ЛТД” „Агрофірма „Богданівка” на належного відповідача -Дочірнє підприємство „Агрофірма „Богданівка”.
18.07.2011р. та 29.07.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області повернулися копії ухвал господарського суду Київської області від 12.07.2011р. та 29.07.2011р., які були направлені судом на юридичну адресу відповідача (07433, Київська обл., Броварський р-н., с. Богданівка, вул. Польова, буд. 1). Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „за зазначеною адресою не проживає”.
Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
В судовому засіданні 08.08.2011р. представник позивача підтримав позов повністю.
Представник відповідача в судові засідання 22.07.2011р. та 08.08.2011р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
21.04.2005р. між Відкритим акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” (Лізингодавець) та Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКЦ „Трейд Лайн ЛТД” „Агрофірма Богданівка” (Лізингоодержувач) укладено договір № 10-05-462фл, за умовами якого лізингодавець зобов'язався надати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору „Кількість, ціна і вартість предмета лізингу”, за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів, а лізингоодержувач -прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України „Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу” № 1904 від 10.12.2003р. Строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (далі -тристоронній акт), що укладається у 5 автентичних примірниках і є підставою для передачі предмета лізинга. Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, дата і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору „Кількість, ціна і вартість предмета лізингу”.
З моменту одержання предмета лізингу за користування останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий предмет лізингу в розмірі 7 % невідшкодованої вартості. Розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюються додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів”. Лізингоодержувач після укладення договору за предмет лізингу, що передається, перераховує на рахунки лізингодавця попередні лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 % його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 % невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця (п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору).
Згідно п. 8.1. договору договір набирає чинності в день, наступний за днем укладення, і діє протягом строку лізингу, але не довше 10 років.
21.04.2005р. сторонами погоджено графіки сплати лізингових платежів (а.с. 22-23).
21.04.2005р. між Відкритим акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” (Лізингодавець) та Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКЦ „Трейд Лайн ЛТД” „Агрофірма Богданівка” (Лізингоодержувач) укладено додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 10-05-462фл від 21.04.2005р. Кількість, ціна і вартість предмета лізингу (а.с. 18), яким сторони погодили, що предметом лізингу є: комплект обладнання для вирощування ремонтного молодняка ТБЦ (13,92 * 43 296) вартістю 602 680,32грн. з ПДВ.
21.04.2005р. між сторонами укладено додаток № 3 до договору фінансового лізингу № 10-05-462фл від 21.04.2005р. Кількість, ціна і вартість предмета лізингу (а.с. 19), яким погодили, що предметом лізингу є: комплект обладнання для вирощування ремонтного молодняка ТБЦ (13,92 * 42 768) вартістю 595 330,56грн. з ПДВ.
14.09.2005р. на виконання п. 1.1. договору № 10-05-462фл від 21.04.2005р. позивач передав відповідачу комплект обладнання для вирощування ремонтного молодняка ТБЦ (13,92 * 43 296) вартістю 602 680,32грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 2 від 14.09.2005р. (а.с. 21).
06.03.2005р. на виконання п. 1.1. договору № 10-05-462фл від 21.04.2005р. позивач передав відповідачу комплект обладнання для вирощування ремонтного молодняка ТБЦ (13,92 * 42 768) вартістю 595 330,56грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1 від 06.03.2005р. (а.с. 21).
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд встановив, що рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2010р. (суддя Ярема В.А.) (а.с. 57-62), яке набрало законної сили, у справі № 46/269/19/21 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційний центр „Трейд Лайн ЛТД” „Агрофірма „Богданівка про стягнення 403 480,37грн., встановлено, що відповідач свої обов'язки за договором № 10-05-462фл від 21.04.2005р. в частині своєчасної сплати лізингових платежів належним чином не виконав, сплативши 406 935,41 грн. за додатком № 2 та 314 216,30 грн. за додатком № 4, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 338 485,87 грн., всього сплачено 721 151,71грн.; з відповідача на користь позивача стягнуто 338 485 (триста тридцять вісім тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 87 коп. заборгованості, 33 000 (тридцять три тисячі) грн. 64 коп. пені, 10 613 (десять тисяч шістсот тринадцять) грн. 36 коп. 3 % річних, 21 374 (двадцять одну тисячу триста сімдесят чотири) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 4 034 (чотири тисячі тридцять чотири) грн. 80 коп. державного мита та 153 (сто п'ятдесят три) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судом встановлено, що загальна сума лізингових платежів складає 1 059 637,58грн. (а.с. 22-23), що підтверджується погодженими сторонами графіками сплати лізингових платежів.
Суд встановив, що на момент судового розгляду справи борг відповідача перед позивачем за договором № 10-05-462фл від 21.04.2005р. складає 180 838,49грн. (1 059 637,58грн. -540 312,22грн. (721 151,71грн. -180 838,49грн.) -338 485,87грн.), що підтверджується довідкою ПАТ „Альфа-Банк” № 56893-28.1-123583 від 05.08.2011р. (а.с. 54) та довідкою НАК „Украгролізинг” № 14/1623 від 04.08.2011р. (а.с. 53), підписаною заступником голови правління та головним бухгалтером компанії.
Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду погашення останнім боргу за договором № 10-05-462фл від 21.04.2005р. на суму 180 838,49грн.
Предметом позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 42-43) є вимоги про стягнення 180 838,49грн. основного боргу, 14 172,36грн. пені, 21 863,49грн. інфляційних втрат та 5 781,91грн. 3 % річних.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” (далі -Закон) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі (ч. 2 ст. 11 Закону).
Частиною першою ст. 16 Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив, що на момент судового розгляду справи борг відповідача перед позивачем за договором № 10-05-462фл від 21.04.2005р. складає 180 838,49грн. (1 059 637,58грн. -540 312,22грн. (721 151,71грн. -180 838,49грн.) -338 485,87грн.), що підтверджується довідкою ПАТ „Альфа-Банк” № 56893-28.1-123583 від 05.08.2011р. (а.с. 54) та довідкою НАК „Украгролізинг” № 14/1623 від 04.08.2011р. (а.с. 53), підписаною заступником голови правління та головним бухгалтером компанії.
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 180 838,49грн. основного боргу товар підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 10-05-462фл від 21.04.2005р., позивачем за період з 02.07.2010р. по 28.12.2010р. нарахована пеня в сумі 14 172,36грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.1. договору № 10-05-462фл від 21.04.2005р. за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним уточненому розрахунку пені (а.с. 55), арифметично вірний розмір пені за період з 02.07.2010р. по 28.12.2010р. становить 14 172,37грн. Враховуючи те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення 14 172,36грн. пені підлягає задоволенню повністю.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 10-05-462фл від 21.04.2005р., позивачем за період з 01.08.2010р. по 30.06.2011р. також нараховано 21 863,49грн. інфляційних втрат та 5 781,91грн. 3 % річних за період з 01.07.2010р. по 26.06.2011р.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.08.2010р. по 30.06.2011р. та 3 % річних, нарахованих за період з 01.07.2010р. по 26.06.2011р. складає 21 881,58грн. інфляційних втрат та 5 365,73грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 5 781,91грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 365,73грн. 3 % річних, а вимога про стягнення 21 863,49грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 21 863,49грн., оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 180 838,49грн. основного боргу, 14 172,36грн. пені, 21 863,49грн. інфляційних втрат 5 365,73грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Агрофірма „Богданівка” (07433, Київська область, Броварський район, с. Богданівка, вул. Польова, буд. 1; код ЄДРПОУ 30280733) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) 180 838 (сто вісімдесят тисяч вісімсот тридцять вісім гривень) 49 коп. основного боргу, 14 172 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят дві гривні) 36 коп. пені, 21 863 (двадцять одну тисячу вісімсот шістдесят три гривні) 49 коп. інфляційних втрат, 5 365 (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень) 73 коп. 3 % річних, 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві гривні) 40 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять гривень) 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя П.В. Горбасенко
Повне рішення складено: 11.08.2011р.