01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"04" серпня 2011 р. Справа № 12/002-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого судді: Дьоміної С.Ю.;
судді: Горбасенка П.В.;
судді: Скутельника П.Ф.;
секретар: Кулакова С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства
«Акціонерна компанія Київводоканал»
до комунального підприємства «Вишнівськводоканал»
Вишневої міської ради
Києво-Святошинського району Київської області
про стягнення заборгованості в сумі 651 259,87 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 -представник (довіреність №178/1-6 від 31.12.2010 року);
Дрозд П.П. - керівник підприємства
(паспорт НОМЕР_1, виданий 12.07.2002 року),
05 січня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія Київводоканал»(далі -позивач) до комунального підприємства «Вишнівськводоканал»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 651 259,87 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №07264/1-5-08 від 05.03.2007 року, відповідно до яких позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (далі -договір).
За період з 01.10.2007 року до 30.09.2010 року відповідач надані позивачем послуги оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача на його користь 558 259,06 грн. основного боргу, 76 542,18 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та три проценти річних у сумі 16 458, 63 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 05.01.2011 року та призначено до розгляду 25 січня 2011 року.
25 січня 2011 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, вважали позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 04 лютого 2011 року.
04 лютого 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Надав заяву про уточнення позовних вимог, пояснив, що у зв'язку з технічною помилкою, в описовій та прохальній частинах позовної заяви були допущені неточності, просив стягнути борг саме з відповідача. Крім цього, надав пояснення щодо позовної заяви.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, в судовому засіданні надали відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 08.02.2011 року.
08 лютого 2011 року в судовому засіданні суд дійшов висновку про необхідність отримання відомостей щодо стану дотримання позивачем державної дисципліни цін під час застосування тарифів на водопостачання та водовідведення у період з 01 січня 2008 року до 01 жовтня 2010 року. У зв'язку з цим, суд звернувся з дорученням до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області щодо проведення перевірки та надання вищезазначених відомостей суду.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 01 березня 2011 року.
01 березня 2011 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представники відповідача проти позову заперечували, просили в його задоволенні відмовити.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 22 березня 2011 року.
Ухвалою суду від 17.03.2011 року Державну інспекцію з контролю за цінами в м. Києві було зобов'язано надати відомості щодо стану дотримання позивачем державної дисципліни цін під час застосування тарифів на водопостачання та водовідведення у період з 01 січня 2008 року до 01 жовтня 2010 року.
22 березня 2011 року в судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, представник відповідача заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 31 березня 2011 року.
31 березня 2011 року в судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про колегіальний розгляд справи, у зв'язку з її складністю, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України.
31 березня 2011 року справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Дьоміна С.Ю., судді -Горбасенко П.В., Скутельник П.Ф. та призначено до розгляду на 18 квітня 2011 року.
18 квітня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники відповідача проти позову заперечували, просили в його задоволенні відмовити.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 22 квітня 2011 року.
19 квітня на адресу суду надійшла відповідь від Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві (далі -інспекція) про неможливість надати інформацію, витребувану ухвалою суду, у зв'язку з недопущенням позивачем працівників інспекції для проведення перевірки.
У зв'язку з цим, ухвалою суду від 19.04.2011 року (далі -ухвала суду від 19.04.2011 року) провадження в справі було зупинено на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, до прокуратури Печерського району направлено повідомлення для встановлення в діях посадових осіб позивача ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України.
Не погоджуючись із ухвалою суду від 19.04.2011 року, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яка постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року (далі -постанова суду від 07.06.2011 року) була задоволена, ухвала суду від 19.04.2011 року скасована.
Не погоджуючись із постановою суду від 07.06.2011 року, представник відповідача звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України. Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 року в задоволенні касаційної скарги відповідачу було відмовлено.
У зв'язку з цим, ухвалою суду від 01.08.2011 року провадження в справі було поновлено, розгляд справи призначено на 04.08.2011 року.
04 серпня 2011 року представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, вважали позовні вимоги необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:
05 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія Київводоканал»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія Київводоканал») та комунальним підприємством «Вишнівськводоканал»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області був укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №07264/1-5-08, відповідно до якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (далі -договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Ціна є істотною умовою господарського договору (ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 5 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), які реалізують суб'єкти господарювання.
Згідно зі ст. 192 Господарського кодексу України, політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Так, 05 березня 2007 року між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (далі -договір).
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів (ст. 12 цього Закону).
Ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»)
Згідно з ч. 2 ст. 14 цього Закону, ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 19 цього Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг, а також порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Ч. 1 ст. 32 цього Закону закріплено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку ( ч. 2 цієї статті).
Згідно з ч. 5 цієї статті, у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
У позовній заяві позивач послався на порушення відповідачем умов договору, зокрема п. 2.2.1 договору, відповідно до якого позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді -дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до вставлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору позивач доводить відповідача нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Також позивач послався на порушення відповідачем п. 2.2.2 договору, згідно з яким у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документів призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу.
Крім цього, послався на порушення відповідачем п. 2.2.5 договору, відповідно до якого, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважатиметься безпідставною.
Так, представник позивача стверджував, що відповідач у період з жовтня 2007 року до вересня 2010 сплатив надані позивачем послуги частково, вважав, що борг відповідача перед позивачем становив 367 727,48 грн.
Представники відповідача вважали позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. У відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях посилались на виконання умов договору належним чином та сплату наданих позивачем послуг у повному обсязі, що підтверджується самим розрахунком позовних вимог, долученим до позовної заяви. Вважали, що саме позивач порушив вимоги чинного законодавства, а саме неправомірно нарахував відповідачу плату за надані послуги без попереднього повідомлення відповідача про зміну тарифу.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування обставин, на які посилається та чи інша сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, закріплений ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).
П. 4 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»закріплено, що одним з принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, є принцип відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.
Крім цього, п. 2 ст. 20 цього Закону передбачено право споживача одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
Ч. 5 ст. 32 цього Закону закріплений обов'язок виконавця (виробника) житлово-комунальних послуг, у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг повідомити про це споживача, не пізніше ніж за 30 днів з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Також, відповідно до умов договору позивач зобов'язувався приймати від відповідача стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод.
Відповідно до п. 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі -Правила), стічні води підприємств -усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).
Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі -водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (п. 1.2 Правил).
Згідно з п. 1.5 Правил, на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у систему каналізації населених пунктів, водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі -місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.
Відповідно до п. 1.2 місцевих правил приймання, Правила поширюються на всі види стічних вод, що надходять в міську систему каналізації від діючих організацій, установ, підприємств усіх форм власності, підприємств, що будуються і реконструюються та фізичних осіб. Після укладення договору з водоканалом на отримання послуг вони набувають відповідного статусу та називаються абонентами.
Абоненти зобов'язані своєчасно оплачувати виставлені водоканалом рахунки за послуги водопостачання та водовідведення та за скид наднормативних забруднень, повністю відшкодовувати збитки та ліквідовувати руйнування мереж і споруд каналізації, якщо руйнування сталось з вини абонента (п. 2.4.6 місцевих Правил приймання).
У відзиві на позовну заяву, а також у судових засіданнях, представники відповідача звертали увагу суду на те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою попереджати його про зміни тарифу, про що надав копії звернень, а також копії повідомлень про вручення позивачу поштових відправлень, долучені до матеріалів справи. Проте відповідей на звернення, а також попереджень про зміни тарифу, не отримував.
Так, судом встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме направлення відповідачу розрахункових документів на оплату послуг, наданих на виконання умов договору, з урахуванням змінених тарифів на зазначені послуги, без попереднього попередження та узгодження сторонами змін істотних умов договору.
Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 367727,48 грн. безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Крім стягнення основного боргу позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 76 542,18 грн., та три проценти річних у сумі 16 458,63 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так як вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу задоволенню судом не підлягає, похідні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та трьох процентів річних, суд вважає необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 181, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 189, ст. 192, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 625, ч. ч. 1, 5 ст. 626, ч. ч. 1, 2 ст. 632, ч. 1 ст. 901, ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 13, ст. 12, ч. 2 ст. 14, ст. 19, п. 2 ст. 20, п. 4 ст. 30, ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія Київводоканал»до комунального підприємства «Вишнівськводоканал»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення заборгованості в сумі 651 259,87 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Головуючий суддя С.Ю. Дьоміна
Суддя П.В. Горбасенко
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 09.08.2011 року