01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" серпня 2011 р. Справа № 10/108-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Худолій А.С.
розглянувши справу № 10/108-11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Горлівка, Донецька область
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
м. Бровари
про стягнення 4285,20 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2. - довіреність б/н від 02.12.2010 р.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 4285,20 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 1281-11 від 01.01.2011 р. щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 3612,06 грн., з огляду на наявність якої нараховано 128,56 грн. пені, 252,86 грн. штрафу, 126,43 грн. інфляційних втрат та 165,29 грн. 20 % річних за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою суду від 30.06.2011 р. порушено провадження у справі № 10/108-11 та призначено її до розгляду.
Ухвалою суду від 19.07.2011 р. розгляд справи, у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача та необхідністю витребування нових доказів, було відкладено.
В судових засіданнях 19.07.2011 р. та 02.08.2011 р. представником позивача надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Відповідач в судові засідання 19.07.2011 р. та 02.08.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, свого представника до суду не направив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 30.06.2011 р. та від 19.07.2011 р. про направлення їх на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, та підтверджену наданою суду довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Вимоги ухвал суду від 30.06.2011 р. та від 19.07.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
01.01.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 1218-11, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник взяв на себе обов'язок передати у власність покупця алкогольні напої (товар), а покупець взяв на себе обов'язок прийняти такий товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених в договорі.
Відповідно до п. 6.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарного дня від дня отримання товару шляхом перерахування грошових кошт на рахунок постачальника або в іншому, узгодженому між сторонами, порядку або формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, на виконання умов Договору № 1218-11 від 01.01.2011 р. позивачем згідно з видатковими накладними № 21567/22263 від 19.07.2011 р. на суму 1594,02 грн., № 22411/23143 від 22.02.2011 р. - 1518,72 грн., № 25745/26603 від 26.02.2011 р. - 1549,32 грн. передано товар, всього на загальну суму 4662,06 грн.
На підставі п. 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей», позивачем надано копію повідомлення із зазначенням уповноважених осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково - в сумі 1050,00 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи копії прибуткових касових ордерів № 53386 від 11.05.2011 р. на суму 550,00 грн. та № 50516 від 05.05.2011 р. на суму 500,00 грн.; залишок товару в сумі 3612,06 грн. залишений відповідачем не сплаченим.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач в судові засідання 19.07.2011 р. та 02.08.2011 р. не з'явився, письмових пояснень чи доказів оплати товару в сумі 3612,06 грн. не надав, отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.
Оскільки заборгованість відповідача щодо оплати поставленого позивачем на підставі Договору № 1218-11 від 01.01.2011 р. товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3612,06 грн. грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого ним товару позивач, на підставі п. 7.1 договору, просить суд стягнути з відповідача 128,56 грн. пені та 252,86 грн. 7 % штрафу, нарахованих по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням часткових оплат відповідачем сум заборгованості.
Умовами п. 7.1 договору між сторонами погоджено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, а у випадку порушення покупцем строків оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7 % від суми боргу.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
На підставі вказаних норм права, враховуючи, що при підписанні договору між сторонами в двосторонньому порядку погоджені його умови щодо одночасного стягнення пені і штрафу, а також з урахуванням того, що доданий до матеріалів справи розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 128,56 грн. пені та 252,86 грн. 7 % штрафу визнаються судом та підлягають задоволенню.
Також, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 126,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період березень 2011 р. - травень 2011 р. від суми заборгованості та 165,29 грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованих по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням часткових оплат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами п. 9.2 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими грошовими коштами.
Оскільки при простроченні виконання боржником грошового зобов'язання має місце неправомірне користування чужими грошовими коштами, адже боржник не передає кредиторові грошові кошти, щоб оплатити покладений на нього борг, ці кошти для нього є «чужими», а отже вбачається, що проценти від простроченої суми (у розмірі трьох процентів річних або іншому розмірі, встановленому договором або законом) слід розглядати як різновид неустойки і міру цивільно-правової відповідальності.
На підставі вказаної норми права, враховуючи, що доданий до матеріалів позовної заяви розрахунок інфляційних втрат та 20 % річних є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 126,43 грн. інфляційних втрат та 165,29 грн. 20 % річних за користування чужими грошовими коштами визнаються судом та підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»(юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; адреса д/листування: база ТОВ «Баядера Логістик», 02088, м. Київ, вул. Леніна, 42; код 35871504) 3612,06 грн. заборгованості, 128,56 грн. пені, 252,86 грн. штрафу, 126,43 грн. інфляційних втрат, 165,29 грн. 20 % річних, а також судові витрати: 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Повне рішення складено - 05.08.2011 р.