ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/18307.07.11
За позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»
до Приватного підприємства «Бізнестехніка. Продаж та сервіс»
про стягнення боргу в сумі 144 388,22 грн
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №22/70-16 від 15.03.11.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 07.07.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до Приватного підприємства "Бізнестехніка. Продаж та сервіс" про стягнення боргу в сумі 144 388,22 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору оренди №А/76-6-03 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.04.03. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 144 388,22 грн, з них: 68 751,92 грн - заборгованість за оренду нерухомого майна, 17 948,16 грн - заборгованість за надані комунальні послуги, 1 883,48 грн - заборгованість по відшкодуванню земельного податку, 49 157,80 грн - неустойка, 3 346,86 грн - пеня, 3 300,30 грн -інфляційні збитки.
Ухвалою суду від 24.05.11 порушено провадження у справі № 40/ 183 та призначено до розгляду на 09.06.11.
Ухвалою суду від 09.06.11 відкладено розгляд справи на 07.07.11 у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.
У судове засідання, призначене на 07.07.11, представник Позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.
01.04.03 між Державним підприємством завод «Арсенал»(Орендодавець) та Приватним підприємством «Бізнестехніка, продаж та сервіс»(Орендар) було укладено Договір №А/76-6-03 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (Договір).
На підставі Розпорядження Кабінету міністрів України №525-р від 10.04.09 р. та Наказу Національного космічного агентства України №141 від 28.05.09 Державне підприємство завод «Арсенал»реорганізовано шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», тому Позивачем у даній справі виступає Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал».
Згідно з п.1.1 Договору Орендодавець передає, Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно в будинку №34 по вулиці Івана Кудрі, загальною площею 101,20 кв.м, що складається з трьох кімнат першого поверху, для використання під офіс та майстерні по ремонту копіювальної техніки, що знаходяться на балансі Державного підприємства завод «Арсенал».
Вказане приміщення було передано Відповідачу в оренду на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 08.04.03.
Строк дії Договору встановлений п.10.1 на три роки: з 01.04.03 р. до 01.04.06. Додатковою угодою №1 від 20.12.2003 р. до Договору сторони продовжили його дію до 01.04.10.
Рішенням Господарського суду м. Києва по справі №30/33 від 25.03.10 р. позовні вимоги Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»до Приватного підприємства "Бізнестехніка, продаж та сервіс" про розірвання договору №А/76-6-03 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.04.03 р. та виселення відповідача із займаного приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд.34, кім.1-5 першого поверху задоволено в повному обсязі.
10.06.10 р. Актом контрольно-вибіркового обстеження приміщення від 10.06.10 р., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. І.Кудрі,34 (кім.№1-5) встановлено факт самовільно вивільнених приміщень відповідачем.
Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди/лютий - 2703,54 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.1 Договору).
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством ( п.3.4 Договору).
Орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше п'ятого числа поточного місяця. Орендодавець 30% отриманої орендної плати щомісяця не пізніше дванадцятого числа поточного місяця перераховує до державного бюджету (п.3.3 Договору).
Згідно п.5.2 Договору Відповідач зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та комунальні послуги.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором оренди №А-76-6-03 від 01.04.03 сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
За твердженням Позивача, Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал»щомісячно виставлялись рахунки-фактури на оплату орендної плати, але Відповідач своє грошове зобов'язання систематично не виконував.
Згідно обґрунтованого розрахунку Позивача, у Відповідача виникла заборгованість за оренду приміщень за період з листопада 2009 р. по квітень 2010р. у розмірі 52 213,53 грн та за період з січня 2009 р. по лютий 2009 р. у розмірі 16 538,39 грн.
За твердженням Позивача, Відповідачу у зв'язку з орендою приміщень надавались комунальні послуги.
Крім того, Позивачем щомісячно виставлялися рахунки-фактури на оплату отриманих комунальних послуг, однак Відповідач взяті на себе зобов'язання повністю не виконав, а саме сума боргу складає 17 948,16 грн за період з листопада 2009 р. по травень 2010 р. відповідно до обґрунтованих розрахунків суми заборгованості за надані комунальні послуги.
Позивач зазначає, що Відповідачу виставлялися рахунки по відшкодуванню земельного податку в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість за період з 08.01.10 р. по 01.04.10 р. у розмірі 1 883,48 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.09 р. по справі №16/378 Відповідача зобов'язано укласти договір про відшкодування земельного податку.
Оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.09 по справі №16/378 набрало законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, тому з 08.01.10 р. по 01.04.10 р. рахунки фактури за відшкодування витрат земельного податку Відповідачу виставлялися щомісячно та у розмірах передбачених цим Договором.
Відповідно до п.1.2 Договору про відшкодування земельного податку Орендар відшкодовує Орендодавцю суму земельного податку, нараховану пропорційно площі приміщення, наданого орендарю в оренду згідно Договору оренди №А/76-6-03 від 01.04.03 р.
Розмір місячного відшкодування витрат Орендодавцю податку на землю, що припадає на площу приміщень, які займає Орендар згідно розрахунку, який є невід'ємною частиною договору, складає -559,06 грн, крім того ПДВ-11,81 грн, всього - 670,87 грн (п.3.5 Договору про відшкодування земельного податку).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір у справі виник з причин порушення відповідачем умов договору оренди №А/76-6-03 від 01.04.03 р.,зокрема, щодо обов'язку оплати орендарем орендної плати, оплати за отримані комунальні послуги, відшкодування земельного податку, та необхідності, у зв'язку з цим, застосування штрафних санкцій у вигляді пені, неустойки та інфляційних збитків.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.
Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.5. Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцю у співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором №А-76-6-03 від 01.04.03 р. у розмірі 3 346,86 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.
Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції у розмірі 3 300,30 грн за договором №А/76-6-03 від 01.04.03 р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ст. 785 ЦК України).
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем в трьох денний термін Орендодавцю.
Оскільки Відповідач не повернув майно у встановлений Договором строк, відповідачу нарахована неустойка у розмірі 49 157,80 грн за період з 02.04.10 р. по 10.06.10 р.
На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобов'язання щодо здійснення орендних та інших платежів, що передбачені вказаним Договором перед Позивачем. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду справи у судовому засіданні Відповідач зобов'язання по сплаті орендних платежів за користування майном згідно з умовами Договору суму заборгованості не сплатив, як і не відшкодував Позивачу вартість наданих комунальних послуг та відшкодування земельного податку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.
Згідно ст. 44 ГПК України понесені Позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Бізнестехніка, продаж та сервіс»(03127, м. Київ, Голосіївський район, просп.40-річчя Жовтня, 120, корп.1, ідентифікаційний код 31027090 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»(01010, м. Київ, Печерський район, вул. Московська, 8, ідентифікаційний код 14307357) заборгованість за оренду нерухомого майна у розмірі 68 751 (шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн 92 коп., заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 17 948 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн 16 коп., заборгованість по відшкодуванню земельного податку у розмірі 1 883 (одну тисячу вісімсот вісімдесят три) грн 48 коп., неустойку у розмірі 49 157 (сорок дев'ять тисяч сто п'ятдесят сім ) грн 80 коп., пеню у розмірі 3 346 (три тисячі триста сорок шість) грн 86 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 443 (одну тисячу чотириста сорок три) грн 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 (двісті тридцять шість) грн 00 коп.
3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 12.07.2011 р.