ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 24/14620.06.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"
ДоВідкритого акціонерного товариства "Національна Страхова компанія "Оранта"
Простягнення 20 123,87 грн.
Суддя Шевченко В.Ю.
Представники:
Від позивачаОСОБА_1. (дов. № 01-03/11 від 17.03.11 р.)
Від відповідачаОСОБА_2 (дов. від 09.03.11 р.)
У судовому засіданні 20 червня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства "Національна Страхова компанія "Оранта" (надалі - відповідач) 20 123,87 грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2011 р. порушено провадження у справі № 24/146 та призначено справу до розгляду на 10.06.2011р.
У судовому засіданні 10.06.2011р. було оголошено перерву на 20.06.2011р.
У судове засідання 20.06.2011р. сторони з'явилися та надали пояснення по суті спору.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві за вх. №11209 від 18.04.2011р. Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення по суті справи.
Розглянувши подані докази та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-
23.10.2007р. закритим акціонерним товариством "Українська Страхова Компанія "ВЕСТА" (далі -первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна»укладено договір автомобільного страхування №206.0001630.01.34 (далі -договір страхування №206.0001630.01.34), відповідно до якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
11.08.2008р. було здійснено державну реєстрацію змін до статуту ЗАТ «УСК «Веста», пов'язаних із зміною найменування на ЗАТ «СК «Альфа Страхування»без зміни організаційно-правової форми.
17.12.2009р. була проведена державна реєстрація змін назви з закритого акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування»на приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Альфа Страхування», яке є правонаступником закритого акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування».
15.03.2008р. у м. Одеса на вул. Балківській мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки », державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.
Постановою Ананіївського районного суду Одеської області від 03.04.2008р. ОСОБА_4 (страхувальника відповідача) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та скоєні ДТП.
Вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вказаної ДТП, склала 18 218,00 грн., що підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження №0312 від 03.04.2008р. (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).
На виконання договору страхування страховик, на підставі заяви страхувальника та страхового акту №0245.206.08.02.01 від 24.04.2008р., перерахував на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 страхове відшкодування в сумі 6 295,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням №03397 від 30.04.2008р., а також на рахунок ПП «Авто-Європа»суму страхового відшкодування у розмірі 13 828,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №03396 від 30.04.2008р.
01.12.2010р. ПАТ «СК «Альфа Страхування»та ТОВ «Вердикт Фінанс»(надалі - позивач) укладений договір відступлення права вимоги №01-12/10, за яким право зворотної вимоги, ПАТ «СК «Альфа Страхування»відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» право зворотної грошової вимоги (регресу), що виникло на підставі договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Данні про страховий випадок, суми регресних вимог, інші характеристики, що відступаються, визначаються сторонами в додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 22 додаткової угоди від 01.12.2010 року до договору №01-12/10 було відступлене право вимоги (регресу), що виникло на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності №206.0001630.01.34., в зв'язку зі сплатою страхового відшкодування ПАТ «СК «Альфа Страхування».
Відповідно до п. 1.2 договору №01-12/10 право за договором відступлення права вимоги вважається переданим з підписанням додаткової угоди.
Таким чином, відповідно до договору відступлення права вимоги №01-12/10 від 01.12.2010р. та додаткової угоди до нього саме товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Фінанс»є новим кредитором та має право вимоги до відповідача за договором добровільного страхування наземного транспорту №206.0001630.01.34 від 23.10.2007р.
Позивачем до матеріалів справи додане повідомлення, яким ПАТ «СК «Альфа Страхування» повідомило відповідача про відступлення права вимоги (регресу) до ВАТ «НАСК «Оранта»за договором добровільного страхування наземного транспорту №206.0001630.01.34 від 23.10.2007р. товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Фінанс».
Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до первісного кредитора перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Вина ОСОБА_4 в скоєнні ДТП встановлена постановою Ананіївського районного суду Одеської області від 03.04.2008р. і додаткового доведення не потребує.
Цивільна відповідальність ОСОБА_4 на момент настання страхової події була застрахована в ВАТ "Національна Страхова компанія "Оранта" за договором обов'язкового страхування (у формі полісу) цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/5985260.
Строк дії полісу № ВА/5985260 з 16.12.2007р. (8:30) до 16.12.2008р., і таким чином, він діяв на час коли відбулася ДТП за участю автомобіля марки hrysler», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.
Відповідно до п.4 полісу № ВА/5985260 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є Ботнарь Андрій Федорович, забезпеченим транспортним засобом є Saratoga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (п.6 полісу). Тобто, відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_4 автомобіля Saratoga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована відповідачем.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказаним договором (полісом №ВА/5985260) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 35 000 грн., франшиза -0,00 грн. (пункт 2 полісу).
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особами, відповідальними за завдані товариству з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» збитки, відповідач відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності від 16 грудня 2007 року, та ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір шкоди визначається аварійним комісаром або експертом.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, - має бути наданий відповідний звіт суб'єкта оціночної діяльності і особа, яка має право на відшкодування, відповідно до ст. 33 ГПК України, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Звітом про визначення вартості матеріального збитку №0312 від 03.04.2008р., наданим позивачем, було визначено вартість матеріального збитку автомобіля Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на загальну суму 18 218,00 грн.
Надані позивачем рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на відновлювальні роботи №207 від 22.03.2008р. на суму 7 346,25 грн. та рахунок-фактура приватного підприємства «Авто-Європа»№СФ-0000591 від 24.03.2008р. на суму 13 828,00 грн. не можуть вважатись належним доказом розрахунку суми страхового відшкодування, оскільки вказані станції технічного обслуговування не є суб'єктами оціночної діяльності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки в сумі 18 218,00 грн.
Відповідач заперечував проти заявлених вимог з посиланням на те, що право займатись страховою діяльністю безпосередньо або через посередників мають право страховики, які отримали відповідну ліцензію. Оскільки позивач не є ні страховиком, ні посередником страховика, - до нього не може перейти право регресної вимоги, так як реалізація страховиком права регресу є частиною страхової діяльності страховика.
Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про страхування", страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.
В даному випадку ТОВ «Вердикт Фінанс»не здійснював страхової діяльності, а здійснив відчуження наявних у нього майнових прав.
Пунктом 1.1. договору відступлення права вимоги від 01.12.2010р. ПАТ «СК «Альфа Страхування»відступило ТОВ «Вердикт Фінанс»право уже існуючої грошової вимоги (регресу) за договорами страхування наземного транспорту, договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які укладені між ПАТ «СК «Альфа Страхування»та фізичними/юридичними особами, страхувальниками, а ТОВ «Вердикт Фінанс»зобов'язався сплатити ПАТ «СК «Альфа Страхування»грошові кошти за відступлені останнім права.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір відступлення права вимоги №01-12/10 від 01.12.2010р. судом недійсним не визнаний. Відтак, на підставі зазначеного договору для його сторін виникли права та зобов'язання, які вони мали виконувати належним чином.
Відповідно до п. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, позивач є кредитором відповідача відповідно до договору відступлення права вимоги №01-12/10 і має право вимагати відшкодування спричинених збитків (вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу).
Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.
Враховуючи підтверджену позивачем вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 18 218,00 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач не надав доказів виплати суми страхового відшкодування позивачеві.
Таким чином, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 201,23 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 213,65 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Національна Страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, б.75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (04073, м. Київ, пр.-т. Московський, 9, бізнес центр «Форум Парк Плаза», корп. 4-А, оф. 502, код ЄДРПОУ 36698193) 18 218 (вісімнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн., 00 коп. -основного боргу, 201 (двісті одна) грн. 23 коп. державного мита та 213 (двісті тринадцятьь) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.Ю. Шевченко
Дата підписання рішення 11.06.20110р.