ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/21429.06.11
За позовом Міського комунального підприємства «Енергоресурс»
До Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»
Про зобов'язання укласти договір
Суддя Удалова О.Г.
Представники учасників процесу:
від позивача не з'явились
від відповідача ОСОБА_1. (за дов.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося міське комунальне підприємство «Енергоресурс»з позовом про зобов'язання державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»укласти договір на теплопостачання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надає послуги теплопостачання у приміщення, які знаходяться за адресою: м. Жмерінка, вул. Б. Олійника, 1 в яких, серед інших перебуває й позивач, а враховуючи той факт, що згідно з приписами чинного законодавства бездоговірне постачання теплової енергії заборонено, відповідач має укласти відповідний договір.
Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що він не потребує постачання теплової енергії у спірне приміщення, про що позивача неодноразово було повідомлено, а отже, спонукати відповідача до укладення договору на користування послугами, які йому не потрібні, є порушенням приписів чинного законодавства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2011 р. порушено провадження у справі № 17/214.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 р. у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи, справу № 17/214 передано для розгляду судді Гавриловській І.О.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. у зв'язку з виходом з лікарняного судді Удалової О.Г. та з метою уникнення затягування розгляду справи, справу № 17/214 передано для розгляду судді Удаловій О.Г.
Розгляд справи неодноразово відкладався, в засіданні суду оголошувалася перерва на підставі ст. 77 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем протягом 2008-2009 років відбувалось листування з приводу укладення договору, за умовами якого позивач мав надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) у приміщенні за адресою: м. Жмеринка, вул. Б. Олійника, 1.
Зі змісту доданих до матеріалів справи листів № 836 від 25.12.2008 р., № ЕЕ-0223 від 24.02.2009 р., № 336 від 27.02.2009 р., № 116-ЕЕ-3 від 06.03.2009 р., № 44-ЕЕл3 від 03.02.2010 р., № 78-ЕЕл-3 від 06.03.2009 р. слідує, що позивач запропонував відповідачу укласти договір, предметом якого є постачання теплової енергії у приміщенні за адресою: м. Жмеринка, вул. Б. Олійника, 1, проте відповідач проти його укладення заперечив, посилаючись на те, що він не потребує надання зазначених послуг у вказаному приміщенні, оскільки останнє обігрівається за допомогою приладів електрообігріву.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач -це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Як вбачається з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
В силу ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач не бажає отримувати від позивача послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення), в той час як законодавством не передбачено обов'язку особи, яка не бажає отримувати послуги, підписувати договір, предметом якого є отримання таких послуг.
Як визначено в ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо посилань сторін на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, слід зазначити наступне.
Згаданим вище правилами визначено таке:
- споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (п. 24);
- відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25);
- відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Отже, чинним законодавством передбачена можливість відключення споживачів від мереж централізованого опалення, проте таке відключення має відбуватися у разі, коли останнє є технічно можливим.
Позивач, вимагаючи зобов'язати відповідача укласти з ним спірний договір, посилається на неможливість відключення відповідача від тепломережі без відключення від неї інших споживачів, які також перебувають у приміщеннях за адресою: м. Жмеринка, вул. Б. Олійника, 1, та уклали з позивачем відповідні договори. Неможливість відключення відповідача від теплової мережі позивач підтверджує доданою до матеріалів справи копією акту технічного обстеження внутрішньо будинкової системи теплопостачання від 07.04.2011 р..
Проте, визначене вище стосується порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення, а не укладення договору.
У той же час, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 27 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем, а отже, у випадку відключення відповідача від системи теплопостачання позивач не позбавлений права стягнути з відповідача зазначені витрати, а у випадку неможливості такого відключення -вимагати стягнення збитків у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мале місце зі сторони відповідача.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи та не впливають на розгляд справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір на теплопостачання задоволенню не підлягають як безпідставні та не обґрунтовані.
Також суд зауважує позивачеві на тому, що з тексту позовної заяви не слідує, в якій саме редакції позивач вимагає укласти спірний договір.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О. Г. Удалова
Рішення підписано 12.07.2011 р.