ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 56/152
06.07.11
Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"
до
Приватного підприємства "Монмарт"
про
стягнення 832797,32 грн.
Представники сторін:
від позивача
Ніконенко І.Ю. - представник;
від відповідача
не з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" про стягнення з Приватного підприємства "Монмарт" заборгованості на загальну суму 832797,32 грн., у т.ч. основного боргу у розмірі 814319,30 грн., 16536,38 грн. -пені, 1941,64 грн. пені.
Позивач заявою від 06.07.2011 зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 580550,40 грн., пеню у розмірі 16536,38 грн., 1941,64 грн. -3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставлених позивачем товарів на підставі договору №207573/945/10. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, поважні причини не повідомив.
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали суду, що надсилались на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були отримані відповідачем.
За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України
Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва
01.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ", як постачальником (позивач) та Приватним підприємством "Монмарт", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №207573/945/10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його вартість.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, відповідно до накладних від 02.02.2011 № 9020894 на загальну суму 119000,00 грн., від 08.02.2011 № 9324357 на загальну суму 46752,00 грн., від 09.02.2011 № 9349240 на загальну суму 108016,50 грн., від 11.02.2011 № 9456438 на загальну суму 33712,32 грн., від 17.02.2011 № 9722375 на загальну суму 75252,00 грн., від 22.02.2011 № 9842645 на загальну суму 471586,08 грн. Всього позивачем поставлено відповідачу товар на суму 854319,30 грн.
Відповідно до п. 8.1 договору покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару постачальником.
Відповідача вартість товару оплатив частково, станом на момент звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача становила 814319,30 грн.
В процесі розгляду спору судом, відповідач зменшив заборгованість та станом на момент прийняття рішення становить 580550,40 грн.
Відповідач вартість поставного товару у повному обсязі не оплатив, доказів оплати не надав, заборгованість не спростував.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за поставлений товар на суму 580550,40 грн..
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 580550,40 грн. у строки передбачені договором не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 580550,40 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 16536,38 грн. та 3% річних у розмірі 1941,64 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.4 договору у разі прострочення покупцем оплати за поставлену партію товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,07% від вартості товару за кожний день прострочення платежу.
Оскільки судом встановлений факт прострочення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості товару, то суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, однак, такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з того, що за несвоєчасне виконання зобов'язання за контрактом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 10080,40 грн., розрахована судом з урахуванням періоду прострочення зазначеного позивачем по кожній накладній окремо та з урахуванням зміни розміру облікової ставки НБУ.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд визнає його вірним, а тому вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1914,64 грн. підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Крім того, позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на рахунках у банках.
Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Монмарт»(юридична адреса: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11, код 36017532 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства обмеженою відповідальністю "МТІ" (юридична адреса: 01023, м. Київ, бул. Л. Українки, 4; поштова адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденко,3, код 13669756) основну суму заборгованості у розмірі 580 550 (п'ятсот вісімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 40 коп., пеню у розмірі 10080 (десять тисяч вісімдесят) грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 1941 (одна тисяча дев'ятсот сорок одна) грн. 64 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 8263 (вісім тисяч двісті шістдесят три) грн. 41 коп. та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
В.В. Джарти
Дата складення повного рішення 11.07.2011року.