ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 54/21608.07.11
Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», м. Київ
до 1. спільного українсько-італійського підприємства «Прогрессо-Італія», м. Київ,
2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Чернігівська обл., Носівський р-н, с. Мрин
треті особи 1. фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Київ
2. фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Київська обл., Києво-Святошинський р-н,
про визнання правочину недійсним
при секретарі судового засідання Білову М.В.
представники:
від позивача -ОСОБА_4. (дов. № 31 від 31.01.2011 р.);
від відповідача -1. не з'явився;
2. не з'явився;
від третіх осіб - 1. не з'явився;
2. не з'явився;
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до 1. спільного українсько-італійського підприємства «Прогрессо-Італія»(далі-відповідач 1), 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач 2), треті особи 1. фізична особа-підприємець ОСОБА_2, 2. фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання недійсним правочину з передачі майна (спеціалізоване обладнання для хімчистки), що знаходиться в АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що правочин з передачі майна фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. спільному українсько-італійському підприємству «Прогрессо-Італія»відбувся з порушенням приписів Закону України «Про заставу», оскільки на момент вчинення правочину майно перебувало у позивача в заставі на підставі Договору застави від 19.08.2008 року, укладеному в забезпечення виконання Кредитного договору від 19.08.2008 року, укладеному між позивачем та відповідачем 2, що відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.06.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача 1 фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.
Представник відповідача 1 в судові засідання не з'явився, про час і місце судових засідань відповідач 1 повідомлений належним чином, відповідач 1 про причини неявки представника в судові засідання суд не повідомив, відзив на позов до суду не направив.
Відповідач 2 особисто або його представники в судові засідання 27.05.2011 року та 21.06.2011 року не з'являлися; про час і місце судового засідання відповідач 2 повідомлений належним чином, відповідач 2 про причини власної неявки або неявки представника суд не повідомляв. 07.07.2011 року до суду від відповідача 2 надійшло клопотання в якому відповідач 2 просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання особисто та також неможливістю прибуття в судове засідання його представника. Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, враховуючи, що по-перше: відповідачем 2 не надано доказів в підтвердження викладених у клопотанні обставин; по-друге: розгляд справи неодноразово відкладався судом; по-третє; суд обмежений процесуальними строками розгляду справи, встановленими ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представники третіх осіб або треті особи особисто в судові засідання не з'являлися, про час і місце судових засідань треті особи повідомлені належним чином; третя особа 2 про причини власної неявки або неявки представника в судове засідання суд не повідомила; від третьої особи 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи яке задоволенню не підлягає як необґрунтоване; треті особи пояснення по суті справи до суду не направили.
Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх сукупності, суд
19 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником Позивач, (Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір № КР 50-2008, відповідно до умов якого Банком видано, а Позичальником отримано кредит у розмірі 644000,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту - не пізніше 18 серпня 2011 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним Кредитним договором 19 серпня 2008 року між Банком та Позичальником укладено Договір застави № ДЗ 83-2008, за умовами якого Відповідач-2 передає Позивачу в заставу рухоме майно - спеціалізоване обладнання для хімчистки заставною вартістю 1246000,00грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з зазначеним у додатку № 1 до Договору застави переліком.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про заставу»застава рухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених законом.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу №20740296 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11.09.2008 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на підставі заяви позивача, внесено запис про обтяження зазначеного вище рухомого майна заставою.
У зв'язку з невиконанням відповідачем 2 умов Кредитного договору Позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача 2 заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.12.2009 року затверджено мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем 2, відповідно до якої відповідач 2 визнав свою заборгованість перед Позивачем та зобов'язався передати, а Позивач прийняти у власність в рахунок погашення заборгованості рухоме майно - спеціалізоване обладнання для хімчистки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В зв'язку з невиконанням мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.12.2009р., Позивачем до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві 16.08.2010 р. подано заяву про відкриття виконавчого провадження (для вилучення та передачі Позивачу спеціалізованого обладнання для хімчистки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що ВДВС Деснянського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження віл 26.08.2010р.
В процесі проведення виконавчих дій, 13.10.2010р. до Деснянського районного суду м. Києва звернулася ОСОБА_3 з позовом до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві та Відповідача-2 про виключення майна з акту опису, звільнення його з-під арешту та визнання права власності на Заставне майно за собою.
Деснянським районним судом м. Києва Позивач залучений до участі вищезазначеної справив якості третьої особи без самостійних вимог.
В процесі розгляду справи Деснянський районним судом встановлено: Заставне майно (спеціалізоване обладнання для хімчистки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), передано відповідачу 1 задля покриття боргу за рахунок майна орендаря - Відповідача-2, перед орендодавцем -Відповідачем-1 за Договором оренди нежитлового приміщення від 12.06.2008 р.; наявність договору купівлі-продажу обладнання № 79 від 15.10.2009р. (Заставного майна), укладеного між Відповідачем-1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; наявність договору купівлі-продажу обладнання № 89 від 19.07.2010р. (Заставного майна), укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
Факт передачі майна відповідачем 2 відповідачу 1 підтверджується наявними в матеріалах справи Актом опису майна від 15.09.2008р.; Актами звірки взаєморозрахунків від 12.10.2009 р., від 12.10.2008 р., від 12.10.2009 р.
Згідно з п.4.1.6. Договору застави Відповідач-2 зобов'язався не надавати майно в наступну заставу, а також не обтяжувати його іншими зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це Заставодержателя.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу», заставодавець може відчужувати заставне майно тільки за згодою заставодержателя.
Частиною 2 ст. 586 ЦК України також визначено право заставодавця відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Матеріали справи не містять доказів надання позивачем згоди відповідачу 2 на передачу Заставного майна (спеціалізованого обладнання для хімчистки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок погашення боргу за договором оренди приміщень від 12.06.2008р. та укладення подальших договорів.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (ст. 215 ЦК України)
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи, що відчуження (передача) Заставного майна (спеціалізованого обладнання для хімчистки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) за договором оренди приміщень від 12.06.2008р. здійснено після укладення Договору застави №ДЗ 83-2008 від 19 серпня 2008р., згода на відчуження відповідачем 2 заставного майна третім особам Позивачем не надавалась, правочин щодо передачі майна, яке є предметом Договору застави, суперечать приписам чинного законодавства, отже правочин з передачі (відчуження) Заставного майна є недійсним, як такий, що вчинений всупереч вимогам Закону.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання .
Оскільки відповідно до приписів Закону України «Про заставу»позивач має переважне перед іншими кредиторами право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, правочин з передачі заставного майно заставодавцем третім особам без згоди позивача, яка заставодержателя, порушує його суб'єктивне право, отже публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»як заставодержатель є належним позивачем за даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються судом на відповідача 2.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним правочин щодо передачі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) спільному українсько-італійському підприємству «Прогрессо-Італія»(02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, 39, код 22969829) майна-спеціалізованого обладнання для хімчистки, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1, яке є предметом Договору застави № ДЗ 83-2008 від 19 серпня 2008 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»(04070, м. Київ, вул. Куренівська, 15А, код 09806443).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»(04070, м. Київ, вул. Куренівська, 15А, код 09806443) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя Л.М. Шкурдова
Рішення підписано 08.07.2011 р.