ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/13606.07.11
За позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія
"Укрнафтатранс"
До Відкритого акціонерного товариства "Національна
акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
Про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу -
3555,01грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача ОСОБА_1 (дов. № 08-03-28/182-11 від 04.04.2011р.)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.07.11р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Укрнафтатранс" (далі по тексту -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення 3555,01 грн., з яких 3300,00 грн. шкоди в порядку регресу та 255,01 грн. пені, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 22, 993, 1187 ЦК України, ст. 27 ЗУ “Про страхування”, ст. ст. 1, 2, 12, 54 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. порушено провадження у справі № 9/136, призначено справу до розгляду на 06.07.2011 р.
В судове засідання 06.07.2011 року представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача в судовому засіданні подано письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті відзиву, визнано позовні вимоги на суму 2959,50 грн., з посиланням на висновок автотоварознавчого дослідження №690 від 10.12.2009р., а також заперечено проти стягнення пені з посиланням на пропуск позовної давності у відповідності до ст. 258 ЦК України.
Враховуючи те, що позивач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання заперечень на відзив та додаткових пояснень у справі не скористався, справа у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва -
12.02.2009 року між ОСОБА_2 та позивачем укладено поліс (договір) добровільного страхування транспортного засобу №0401-1279, за яким позивачем було застраховано майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки “Chevrolet Lacetti” державний номер НОМЕР_1.
Предметом полісу є страхування автомобіля марки “Chevrolet Lacetti”, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання подій, перелік яких наведено у полісі, а саме до страхових випадків відноситься: збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; збитки внаслідок інших подій; викрадення.
02 грудня 2009 року в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля “ВАЗ” державний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_3 та автомобіля “Chevrolet Lacetti” державний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_2
Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження №690 від 10.12.2009 року сума збитку встановлена у розмірі 3469, 50 грн.
08.12.2009 року ОСОБА_2 подав позивачу повідомлення про настання страхової події. Встановивши обставини події позивач страховим актом №0401 1279/014 від визнав подію страховою та визначив суму відшкодування 3810,00 грн. (з урахуванням франшизи 0%).
Суму спричиненого збитку було зменшено на суму франшизи 0 грн ( 0 відсотків від страхової суми за умовами договору страхування) Розрахунок суми відшкодування, згідно страхового акту: 3810,00 - 0 = 3810,00 грн.
Відповідно до умов договору страхування №0401-1279 позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику автомобілю ОСОБА_2 в сумі 3810,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 821 від 11.03.2010 року.
Позивач просить стягнути суму, сплачену потерпілій особі, в порядку регресу з відповідача, як особи, яка є страхувальником особи, винної у спричиненні збитку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 27 Закону “Про страхування”від 04.10.2001 року №2745-ІІІ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Особою винною в ДТП є ОСОБА_3, вину якого встановлено Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.01.2010 року.
ОСОБА_3 як власник транспортного засобу “ВАЗ” державний номер НОМЕР_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ВАТ “НАСК “Оранта”, відповідно до умов договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5687065. Поліс укладено на умовах визначених ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Строк дії визначено п.3 полісу з 24.06.2009 р. по 23.06.2010р. включно.
Відповідно до п.4 полісу №ВС/5687065, страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є ОСОБА_3
Вказаним договором (поліс №ВС/5687065) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза -510,00 грн. (пункт 2 полісу).
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач регресною вимогою вих. №159 від 28.07.2010р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 2959,50 грн. (3469,50 -510,00 = 2959,50 грн.)
Позивачем пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача 3555,01 грн. страхового відшкодування.
Відповідно до звіту звіт № 690 про оцінку майна (автотоварознавче дослідження) від 10.12.2009р., вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, пошкодженого в ДТП складає 3469,50 грн.
Крім цього, умовами договору добровільного страхування наземного транспорту №ВС/5687065 від 24.06.2009 року встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн.
За таких обставин, заявлена до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 3469,50 грн. підлягає перерахунку, виходячи зі звіту №690 про оцінку майна (автотоварознавче дослідження) від 10.12.2009р. за мінусом розміру франшизи, встановленої договором, а саме: 3469,50 -510,00 = 2959,50 грн. (сума, що підлягає відшкодуванню).
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в порядку виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 2959,50 грн.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 255,01 грн. пені, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 225,01 грн. за період з 21.09.2010 року по 21.03.2011 року (що вбачається із поданого позивачем розрахунку).
Відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву, поданому в судовому засіданні 06.07.2011 року, заявлено про застосування строку позовної давності, щодо вимоги позивача про стягнення пені, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності в цій частині у відповідності до ст. 258 ЦК України.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Як встановлено судом, позивач сплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 3810,00 грн. 11.03.2011 року, згідно платіжного доручення №821.
Позовну заяву вих. №1815 від 24.05.2011 року, зареєстровано канцелярією суду за вх. №16506 від 14.06.2011р., тобто у термін більший за рік.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача в частині спливу строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені (до даних вимог застосовуються скорочені строки позовної давності), що є підставою для відмови у позові в цій частині (стягненні штрафних санкцій).
Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в частині стягнення 255,01 грн. пені.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “НАСК “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Укрнафтатранс” (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 5-А; код ЄДРПОУ 30373178) 2959 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. шкоди в порядку регресу, 84 (вісімдесят чотири) грн. 91 коп. державного мита та 196 (сто дев'яносто шість) грн. 46 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.П. Бондаренко
Рішення підписано 11.07.2011 року