ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/13706.07.11
За позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова група
„ТАС”
До Приватного акціонерного товариства „Українська
пожежно-страхова компанія”
Про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті
ДТП в порядку регресу 24990,00 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.07.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС” (далі по тексту -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 24990,00 грн. шкоди в порядку регрессу, також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ “Про страхування”, ст. ст. 12, 22 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2011 р. порушено провадження у справі № 9/137, призначено справу до розгляду на 06.07.2011 р.
06.07.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому повідомляє про те, що проти позовних вимог не заперечує та просить суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Враховуючи те, що сторони не скористалися процесуальним правом на подання пояснень до позовної заяви та направлення представників сторін в судове засідання, у віідповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
07.12.2007 року між ОСОБА_1. та позивачем укладено поліс (договір) добровільного комплексного страхування наземного транспорту ДКСНТ/21/48/44/39 №019627, за яким позивачем було застраховано майнові інтереси ОСОБА_1., пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки “Mazda 3” державний номер.НОМЕР_2.
Предметом полісу є страхування автомобіля марки “ Mazda 3”, державний номер НОМЕР_2, на випадок настання подій, перелік яких наведено у полісі, а саме до страхових випадків відноситься: пошкодження та знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, збитки внаслідок інших подій; викрадення.
16 серпня 2008 року в с. Новосільське Чорноморського району Автономної Республіки Крим, сталася ДТП за участю автомобіля “Деу Ланос” державний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля “ Mazda 3” державний номер НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_1.
Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження б/н від 10.09.2008 року сума збитку встановлена у розмірі 72785,64 грн.
18.08.2008 року Бойко Ю.В. подав заяву позивачу про настання страхового випадку. Встановивши обставини події позивач страховим актом №7737В/23 від 08.10.2008р. визнав подію страховою та визначив суму відшкодування 68109,25 грн..
Суму спричиненого збитку було зменшено на суму франшизи 626,51 грн (0,5 відсотків від страхової суми за умовами договору страхування) Розрахунок суми відшкодування, згідно страхового акту: 68109,25-626,51 = 67482,74 грн.
Відповідно до умов договору страхування ДКСНТ/21/48/44/39 №019627 позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику автомобілю ОСОБА_1. в сумі 67482,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11836 від 10.10.2008 року.
Позивач просить стягнути суму, сплачену потерпілій особі, в порядку регресу з відповідача, як особи, яка є страхувальником, винної у спричиненні збитку особи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 27 Закону “Про страхування”від 04.10.2001 року №2745-ІІІ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Особою винною в ДТП є ОСОБА_2, його вину встановлено Постановою Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2008 року.
ОСОБА_2 як власник транспортного засобу “ Деу Ланос ” застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПАТ “Українська пожежно-страхова компанія”, відповідно до умов договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3036874. Поліс укладено на умовах визначених ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Відповідно до п.4 полісу №ВВ/3036874, страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є ОСОБА_2
Вказаним договором (поліс №ВВ/3036874) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза -510,00 грн. (пункт 2 полісу).
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач регресною вимогою вих №389 від 21.02.2011р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 24990,00 грн.
Враховуючи визначені полісом № ВВ/3036874 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24990,00 грн. (25500,00 грн. (ліміт відповідальності страховика за полісом №ВВ/3036874) - 510,00 грн. (франшиза).
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в порядку виплати збитку в порядку регрессу підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 24990,00 грн.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; код ЄДРПОУ 20602681) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65; ЄДРПОУ 24175269; р/р 26500422 в ВАТ „РайфайзенБанкАваль”, МФО 300335) 24990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.П. Бондаренко
Рішення підписано11.07.2011 року