Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "09" серпня 2011 р.Справа № 16/5007/101/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Гансецького В.П.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. від 08.08.11р. № 181
від відповідача: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" (м.Коростень Житомирської області)
до Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" (с.Липники Лугинського району Житомирської області)
про стягнення 6564,52 грн.
Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 6564,52 грн., з яких 6020,35 грн. боргу за отримані товари згідно договору купівлі-продажу від 03.01.07р., 252,37 грн. пені, 239,95 грн. інфляційних нарахувань та 51,85 грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі згідно поданої позовної заяви.
Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
03 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа" та Державним підприємством "Липницький спиртовий завод" укладено договір купівлі-продажу (а.с.11).
Відповідно до пп.1.1 договору, постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору з 100% оплатою в установлені строки.
Згідно з пп.2.1 договору, ціни на товар встановлюються постачальником в накладних, які додаються до цього договору.
Підпунктом 3.1 договору сторони погодили, що відповідач, як покупець, здійснює оплату за поставлений йому товар на протязі 7 банківських днів від дати прийняття товару шляхом перерахування грошових коштів на вказаний в договорі розрахунковий рахунок постачальника або готівкою до каси підприємства.
Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу продовольчі товари на загальну суму 9020,35 грн., що підтверджується видатковими накладними: № А-60 від 06.01.11р. на суму 298,80 грн., № А-155 від 14.01.11р. на суму 3060,54 грн., № А-329 від 28.01.11р. на суму 298,80 грн., № А-399 від 04.02.11р. на суму 3195,55 грн., № А-487 від 11.02.11р. на суму 226,20 грн., № А-637 від 25.02.11р. на суму 1940,46 грн. (а.с.16 -21).
Згідно даних позивача, відповідач за вказаний товар розрахувався з позивачем частково на суму 3000,00 грн.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 6020,35 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 05.08.11р. та довідкою позивача від 08.08.11р. № 182 (а.с.31,32).
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пп.3.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати (пп.3.1 договору) відповідач, як покупець, сплачує позивачу, як постачальнику, пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції, поставленої постачальником відповідно до вказаного договору, за кожен день прострочки.
Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача розмір пені, інфляційних нарахувань та 3% річних становить, відповідно, 252,37 грн., 239,95 грн., 51,85 грн. (а.с.10).
Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання перед позивачем, при цьому позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 6020,35 грн. боргу за отримані товари згідно договору купівлі - продажу від 03.01.07р., 252,37 грн. пені, 239,95 грн. інфляційних нарахувань, 51,85 грн. 3% річних.
Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Липницький спиртовий завод", 11320, с.Липники Лугинського району Житомирської області, вул.Заводська 1, ідентифікаційний код 00374628:
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа", 11500, м.Коростень Житомирської області, вул.Шатрищанська 69, ідентифікаційний код 13579496 - 6020,35 грн. боргу за отримані товари, 252,37 грн. пені, 239,95 грн. інфляційних нарахувань, 51,85 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 09.08.11р.
Суддя Гансецький В.П.
Друк:: 3 прим.
1 - у справу,
2,3 -сторонам (рек. з повідом. про вруч.).