83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.07.11 р. Справа № 7/152
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання М.І.Прилуцьких
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Приватного підприємства „Діамант” м.Краматорськ
До відповідача: Комунального підприємства „ДРУАС” м.Краматорськ
Предмет спору: стягнення 3 649, 46 грн.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 18.07.2011р. оголошувалась перерва до 25.07.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України.
Приватне підприємство „Діамант” м.Краматорськ звернулося до Господасрького суду Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Краснолиманське” м.Родінське про визнання недійсним договору №192 від 12.11.2009р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №3 від 02.10.2006р.; рахунок №26 від 08.04.2008р., накладну №20 від 10.04.2008р., довіреність №357041 від 10.04.2008р., податкову накладну №25 від 10.04.2008р.; предарбітражне нагадування від 04.04.2011р. №2; опис вкладення у цінний лист від 04.04.2011р., поштову квитанцію №9543 від 04.04.2011р.; акт звірки розрахунків від 09.12.2010р.
Як вбачається з матеріалів справи та тексту позову, сума позовних вимог 3 649, 46 грн. складається з6 1705,00 грн. основного боргу, 158,64 грн. 3% річних, 704,45 грн. інфляційних, 1081,37 грн. пені.
Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №3 від 02.10.2006р. в частині несплати вартості отриманого товару по цьому договору, позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судовому засіданні факт отримання товару на спірну суму підтвердив, надав заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №3 від 02.10.2006р. (далі по тексту Договір). За умовами Договору продавець (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) приймає на умовах, викладених в Договорі нафтапродукти, диз.паливо, бензин, масла, мазут.
Умови поставки та розрахунків викладено у розділі 2 Договору.
Порядок оплати - по факту поставки (п.2.2 Договору).
Разом з цим, строк дії Договору встановлено до 31.12.2007р. (п.1.2 Договору). Доказів продовження строку дії на 2008 рік та/або лише на спірний період сторонами не надано.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті у встановлений Договором строк товару, поставленого 10.04.2008р. за накладною №20 від 10.04.2008р. на суму 1 705, 00 грн., звернувся до суду та просить стягнути з КП „ДРУАС” заборгованість у сумі 1 705, 00 грн.
Згідно пояснень позивача та викладених у позові обставин, він виконав умови Договору у повному обсязі, зокрема поставив відповідачу товар за накладною №20 від 10.04.2008р., в підтвердження чого на ній містяться підписи обох сторін без будь-яких зауважень. Також позивач зазначив, що на виконання умов Договору, він виставив відповідачу рахунок на сплату (який вказано у накладній №20 як підстава) №26 від 08.04.2008р. на суму 1 705, 00 грн.
Посилаючись на несплату відповідачем товару у строки визначені Договором (по факту поставки), позивач звернувся до КП „ДРУАС” з предарбітражним нагадуванням №2 від 04.04.2011р., в якому просив, у тому числі, погасити виниклу на підставі Договору заборгованість в сумі 1 705, 00 грн. В підтвердження направлення вказаного нагадування відповідачу у справі містяться опис вкладення у цінний лист від 04.04.2011р. та поштова квитанція №9543 від 04.04.2011р.
У судовому засіданні відповідач факт отримання товару підтвердив.
Розглядаючи даний спір по суті, суд виходить з наступного.
Як вже вказано вище, товар повинен бути оплачений відповідачем за умовами Договору по факту поставки.
Разом з цим, як вбачається із наданої позивачем накладної №20 від 10.04.2008р., поставка відбулась у квітні 2008р., тоді як строк дії Договору (п.1.2 Договору) встановлений лише до 31.12.2007р. Належних доказів (додатки, додаткові угоди) продовження строку дії Договору або здійснення сторонами конклюдентних дії, направлених на продовження строку дії договору, жодною із сторін суду не надано. У судовому засіданні повідомлено про відсутність таких доказів.
Додані до позову документи (рахунок на сплату, накладна, податкова накладна, довіреність) як належні та допустимі докази, з огляду на підстави позову, судом не приймаються з огляду на наступне:
Накладна №20 від 10.04.2008р. та податкова накладна №25 від 10.04.2008р. за своїми ознаками є первинним документом.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (пункт 2.2 Положення Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 - далі по тексту Положення).
З реквізитів, зазначених у накладній №20 від 10.04.2008р. міститься посилання лише на рахунок №26 від 08.04.2008р., як на підставу даної поставки. Будь-яких посилань на номер та дату спірного Договору у спірній накладній не міститься.
В наявному у справі рахунку №26 від 08.04.2008р., який і вказано у накладній №20 від 10.04.2008р. як підстава для здійснення спірної поставки, відсутні жодні посилання на будь-який Договір, як на підставу виставлення такого рахунку. В наданому позивачем рахунку містяться лише його реквізити, за якими необхідно сплатити суму вартості товару - 1705,00 грн. До того ж, у справі відсутні будь-які документи в підтвердження вручення або направлення такого рахунку відповідачу.
Наявна у справі довіреність №357041 від 10.04.2008р. на отримання спірного товару представником відповідача також містить посилання лише на номер та дату рахунку без вказання жодного номеру та дати Договору.
Пунктом 2.15 Положення передбачено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна накладна №20 від 10.04.2008р. була виписана саме постачальником такого товару та надана покупцю під час його поставки (приймання-передачі).
За наведених підстав, вбачається, що саме позивач по справі не вказав у первинних документах як підставу поставки спірного товару - Договір №3 від 02.10.2006р.
До того ж, позивачем представлена копія податкової накладної по спірній поставці №25 від 10.04.2008р.
Накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.
Згідно приписів Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла у спірний період), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно статті 201 Податкового кодексу України (редакція якого є чинною на момент розгляду спору по суті), податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Належність зазначеної податкової накладної позивача до предмету спору перевірена судом (містить посилання на номер „26” та дату „08.04.2008р.” рахунку, проте не містить жодних посилань на номер та дату будь-якого Договору).
Отже, посилання на первинних документах - спірній видатковій накладній, а також на податковій накладній за спірною поставкою товару на Договір №3 від 02.10.2006р. як на підставу поставки, відсутнє.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, надані позивачем документи не приймаються судом як належні та допустимі докази в обґрунтування та підтвердження того факту, що спірна поставка відбувалась саме у виконання умов Договору №3 від 02.10.2006р.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення обох представників сторін, суд дійшов висновку, що позивач не довів відповідними доказами, що у відповідача наявна заборгованість в сумі 1 705, 00 грн. саме за Договором №3 від 02.10.2006р.
Підстави позову, в порядку ст.22 ГПК України, позивачем не змінювались, тому виходячи з принципу диспозитивності судового процесу, суд позбавлений можливості дослідити правомірність позовних вимог за іншим предметом або підставами позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу 1705,00 грн. по Договору №3 від 02.10.2006р. задоволенню не підлягають.
Посилаючись на прострочення відповідачем основного грошового зобов'язання за Договором, позивач також просить стягнути 158,64 грн. 3% річних, 704,45 грн. інфляційних, 1081,37 грн. пені. З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що у задоволенні вимог про стягнення суми основної заборгованості (1705,00 грн.), на яку нараховані зазначені інфляційні, 3% річних та пеня, відмовлено, вимоги про стягнення 158,64 грн. 3% річних, 704,45 грн. інфляційних, 1081,37 грн. пені також задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні 18.07.2011р. відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності та просить у зв'язку з цим відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 цього ж кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з цим, враховуючи вищевикладене, той факт, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку із недоведеністю факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 1705,00 грн. саме по Договору №3 від 02.10.2006р., то й строк позовної давності до даних позовних вимог не може бути застосований. Таким чином, заява відповідача залишена без задоволення.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 526, 527, 629 Цивільного кодексу України, ст.67, 193 Господарського кодексу України, ст. 201 Податкового кодексу України, Положення Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N88, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Діамант” м.Краматорськ до Комунального підприємства „ДРУАС” м.Краматорськ про стягнення 3 649, 46 грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 25.07.2011р.
Суддя Сгара Е.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >