Справа № 2-1271/11
11.08.2011 Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Скуляк І. А.
при секретарі Ботнар Т.П.
за участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, посилаючись на те, що 19 серпня 2007 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, від якого у них є син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначає, що сімейне життя не склалося, так, як між ними постійно виникали суперечки з різних питань, що призвело до втрати почуттів та поваги один до одного. Вказує, що їхній шлюб існує формально, вони не проживають з січня 2011 року.
Їхній син проживає разом з нею, виховується нею та перебуває на її утриманні.
Просить суд, розірвати шлюб між ними, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі в твердій грошовій сумі 500 грн. щомісяця, починаючи з 19.07.2011 року і до досягнення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття; судові витрати поділити між ними порівну.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилалась на доводи, викладені в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідач позов визнав.
Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки це не суперечить Закону, а також правам та інтересам сторін.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка надала суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.
Судом встановлено, що між сторонами 19 серпня 2004 року було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за №46 (а.с.5).
Від шлюбу у сторін є син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.7).
Згідно ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У статті 112 СК України зазначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Отже, як вбачається із викладеного шлюб носить формальний характер, подружні відносини між ними фактично припинені, між ними втрачено почуття кохання та поваги один до одного.
А тому, зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо розірвання шлюбу між сторонами підлягають задоволенню, оскільки вони перестали розуміти один одного, втратили почуття кохання один до одного та подальше існування шлюбу суперечить інтересам сторін.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов?язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Враховуючи зазначені вище вимоги закону, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням матеріального становища сторін і їх малолітньої дитини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному об'ємі.
При цьому, суд виходить з розумності та достатності вказаного розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивачки на утримання неповнолітньої дитини реальної можливості відповідача вказаний розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 80, 180-185, 191 СК України, ст.ст. ст.ст.10, 11, 60, 64, 84, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-228 294, 367 ч.1 п.1 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 19 листопада 2004 року та зареєстрований за актовим записом №46 у відділі реєстрації актів цивільного стану Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п'ятсот) грн., починаючи з 19.07.2011 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 42 грн. 50 коп. та ІТЗ в розмірі 90 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 38 грн. 50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Скуляк І. А.