83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
04.07.11 р. Справа № 39/39
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Морщагіної Н.С., суддів Соболєвої С.М., Сич Ю.В.
при секретарі Староконь Л.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
до відповідачів
1. Закритого акціонерного товариства “АРК-96” м. Донецьк
2. Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк
3. Комунального підприємства “Донецькміськводоканал” м. Донецьк
4. Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”
про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 219 263,00 грн.
За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
від відповідача 1: ОСОБА_3 - за довіреністю;
від відповідача 2: ОСОБА_4 - за довіреністю;
від відповідача 3: ОСОБА_5 - за довіреністю;
від відповідача 4 ОСОБА_6- за довіреністю;
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Закритого акціонерного товариства “АРК-96” м. Донецьк, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк, Комунального підприємства “Донецькміськводоканал” м. Донецьк про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 219 263,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу підвального приміщення б/н від 10.09.2003р., акт від 02.10.2009р., акт про залиття, аварії від 06.10.2009р., акт від 06.10.2009р., лист № 5432 від 05.11.2009р., висновок експертного дослідження № 2-1009 від 15.10.2009р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.03.2010р. до участі у розгляді справи на підставі ст. 24 ГПК України було залучено відповідача4: Комунальне підприємство “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 06.10.2010р. справу № 39/39 було передано на розгляд судді Мєзєнцеву Є.І.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. справу № 39/39 було передано на розгляд судді Морщагіній Н.С.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.05.2011р. справу № 39/39 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Соболєва С.М., Сич Ю.В.
Ухвалою від 22.03.2010р. господарським судом в порядку ст. 41 ГПК України було призначено технічну експертизу.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.03.2010р. провадження по справі № 39/39 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України було зупинено.
07.04.2011р. через канцелярію суду надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 23/23 від 23.03.2011р., згідно якого експерт зазначив, що затоплення підвального приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 97, 02.10.2009р. та 06.10.2009р. виникло в результаті сукупності причин, таки як: засмічення системи каналізації, порушення гідроізоляції стінок та дна колодязів, можливе порушення гідроізоляції та цілісності стінок та дна колодязів, можливе порушення гідроізоляції або цілісності конструкцій каналів тепломережі тощо. Експертним шляхом визначити ступінь впливу кожної з можливих причин на утворення слідів зволоження оздоблювальних покриттів в підвальному приміщенні, чи виконувались гідроізоляційні роботи в підвальному приміщенні за адресою: вул. Університетська, 97, встановити чи було причиною затоплення досліджуваного нежитлового підвального приміщення недотримання п. 15.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, визначити вартість ремонтно-відновлювальних робіт, пов'язаних з затопленням підвального приміщення, розташованого за адресою: вул. Університетська, 97 не представилось можливим.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.04.2011р. провадження по справі № 39/39 на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України було поновлено.
Представник позивача через канцелярію суду надав копію договору оренди приміщення № 01/07 від 15.06.2007р., акт здачі-приймання від 15.06.2007р. до договору оренди приміщення № 01/07 від 15.06.2007р. Через канцелярію суду 22.03.2010р. представник позивача надав письмові пояснення, згідно яких зазначив, що акт про залиття повинен був бути складений та затверджений представниками відповідача1, однак останні відмовилися від складання акту, в підтвердження чого надав копії листів № 38/10-09 від 03.10.2009р., № 41/10-09 від 06.10.2009р.про виклик представників відповідача1. Додатково представив суду технічний висновок з обстеження конструкцій підвального приміщення в житловому будинку № 97 по вул. Університетській.
Представник відповідача1 через канцелярію суду надав відзиви на позов, проти позовних вимог заперечив з підстав недоведеності позивачем протиправності дій та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) відповідачів та завданими збитками. Додатково 22.03.2010р. через канцелярію суду надав довідку про знаходження житлового будинку № 97 по вул. Університетській (у тому числі нежитлового приміщення площею 402,1 кв.м.) на балансі Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, також надав копію договору про передачу на обслуговування нежитлового фонду від 01.09.2007р. 21.06.2011р. представником відповідача1 додатково були надані заперечення на письмові пояснення позивача, витяг з правил користування системами водопостачання, витяг з правил утримання жилих будинків, розпорядження Донецької міської ради, витяг з Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, витяг з “Будівельного Порталу України”.
Представник відповідача2 через канцелярію суду надав відзиви на позов, проти позовних вимог заперечив, з підстав недоведеності позивачем факту залиття 02.10.2009р., 06.10.2009р. відповідно. також через канцелярію суд 02.06.2011р. представником відповідача2 були надані письмові пояснення з урахування висновків експерта. 04.07.2011р. представником відповідача2 через канцелярію суду були надані письмові пояснення, згідно яких зазначив, що встановити склад правопорушення відповідача2 з матеріалів справи не можливо, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представником відповідача3 через канцелярію суду був наданий відзив на позов, згідно якого проти позовних вимог заперечив, з підстав недоведеності позивачем факту затоплення підвального приміщення, яке знаходиться по вул. Університетська,97, у зв'язку з тим, що акти, на які посилається позивач складені в односторонньому порядку без представників відповідачів1,2,3. Також через канцелярію суду 21.06.2011р. представник відповідача3 надав схеми каналізаційних мереж біля будинку № 97 по вул. Університетській.
Представник відповідача4 через канцелярію суду надав відзив на позов, проти позову заперечив, зазначив, що згідно статуту відповідача4 все майно знаходиться у власності територіальної громади м. Донецька та є комунальною власності міста (у тому числі житлові будинки). Житловий будинок № 97 по вул. Університетській був прийнятий на баланс ЖЄО Київського району м. Донецька, у зв'язку з чим усі функції з утримання, експлуатації житлового фонду та прибудинкової території зазначеного будинку передані на обслуговування ЗАТ “АРК-96” на підставі договорів про передачу на обслуговування житлового фонду (копії яких долучені до матеріалів справи).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, господарський суд встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору купівлі-продажу підвального приміщення б/н від 10.09.2003р. позивачеві на праві власності належить підвальне приміщення, яке розташоване у будинку № 97 по вул.Університетській у м. Донецьку.
Між позивачем (Співволоділець будинку) та відповідачем1 (володілець будинку), 01.07.2008р. було укладено договір про участь власника нежитлового приміщення у витратах з утримання будинку № 18, згідно якого володілець будинку забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 97, а також утримання прибудинкової території, а співволоділець будинку приймає участь у витратах володільця будинку з управління, експлуатації та поточному ремонту житлового будинку пропорційно займаємої площі.
Згідно п. 2.3. Договору співволоділець зобов'язаний укласти договори з підприємствами-постачальниками комунальних послуг: КП “Донецькміськводоканал”, ККП “Донецьктепломережа”, ТОВ “Гринко-Дон”, ВАТ “Донецькобленерго” та ін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги до кожного з відповідачів щодо стягнення матеріальної шкоди, представник позивача посилався на залиття 02.10.2009 р., 06.10.2009р. та 06.10.2009р. підвального приміщення по вул. Університетській 97 у м. Донецьку.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на Правила утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005р., ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст.ст. 22, 1616, 1192 ЦК України.
Наявність вини відповідачів обґрунтовував висновком будівельно-технічної експертизи № 2-1009 від 15.10.2009р., яким визначена вартість відновлювальних робіт, які необхідні для ремонту пошкоджень, які утворилися в результаті залиття приміщення, актами від 02.10.2009р., від 06.10.2009р., від 06.10.2009р.
Оцінивши в сукупності викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог обставини та представлені в їх підтвердження докази господарський суд вважає, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків за змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 2 ст. 509 ЦК України, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі
Загальні положення про відшкодування шкоди визначені гл. 82 ЦК України.
Статтею 1166 ЦК України встановлені підстави відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки, наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи; причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою; наявність реальної шкоди.
Позивач посилаючись на завдану майнову шкоду, обґрунтовує позовні вимоги пошкодженням стін підвального приміщення (плитки, штукатурки, торгівельно-виставочної експозиції), яке сталося внаслідок затоплення підвального приміщення 02.10.2009р. та 06.10.2009р., у зв'язку з чим він був змушений провести відновлювальні роботи.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.
Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача, в тому числі предмет та підстави позову, а також заперечення відповідача.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, яка кореспондується із способами захисту прав та інтересів, передбачених законодавством або договором.
До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виконання, зміну, чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Як вже зазначалось судом, позивачем в підтвердження факту залиття приміщення представлено на дослідження суду представлені акти про залиття від 02.10.2009р., 06.10.2009р., 06.10.2009р.
Виходячи зі змісту представленого суд акту від 02.10.2009 р. комісія у складі: представника СПД ФО ОСОБА_1, менеджеру ТВЗ ПП „Аванті”, в присутності понятих, встановила, що у дворі будинку № 97 по вул. Університетській в м. Донецьку, було затоплено приміщення, розташоване під першим поверхом (торгово-виставочний зал). Вміст каналізації потрапляв через підлогу та стіни.
За висновком комісії дана ситуація виникла внаслідок засмічення водорозподільчого колодязя з причин халатності контролюючих органів. Вміст каналізаційних зливів ТОВ „Донецьк-Сіті” погіршало ситуацію.
Господарським судом встановлено, що вказаний акт підписано представником позивача, менеджером господарського відділу ПП “Аванті” та понятими. Представниками відповідачів вказаний акт не засвідчений.
При цьому будь-яких доказів
Так само, за відсутності представників відповідачів складений акт про залиття, аварію від 06.10.2009 р.
Суд звертає увагу на той факт, що вказаний документ містить висновок щодо засмічення каналізаційних колодязів. У той же час до суду не надано будь-яких документів, які б підтвердили обстеження саме каналізаційних колодязів та документів щодо встановлення факту, причин їх засмічення. Обстеження членами комісії лише підвального приміщення будинку унеможливлює достовірність висновку щодо засмічення системи міської каналізації біля будинку по вул.Університетській. 97.
Що стосується акту від 06.10.2009 р., складеного за участю представників Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” та Комунального підприємства „Донецькміськтепломережа”, господарський суд зазначає, що він містить відомості щодо очистки каналізаційних колодязів, розташованих за адресою вул. Університетська, 97 та прилеглої території ТРК „Донецьк-сіті” від будівельного сміття, разом з тим будь-яких висновків стосовно впливу викладених в актів обставин на факт пошкодження належного позивачеві підвального приміщення, так само як і факту обстеження членами комісії спірного приміщення, даний акт не містить.
Згідно представлених відповідачем 3 письмових пояснень, визначені в акті від 06.10.2009 р. колодязі розташовані на каналізаційних мережах під землею 2 та більше метрів та проходять в 30-40 метрах від житлового будинку, в якому знаходиться спірне приміщення. При цьому зазначені вище мережі не пов'язані з підвалом та житловим будинком по вул. Університетській, 97.
Таким чином, представлені на дослідження суду акти не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів, які підтверджують факт та причину залиття належного позивачеві приміщення.
Для встановлення підстав залиття підвального приміщення, які сталися 02.10.2009р., 06.10.2009р. по справі призначалась судова технічна експертиза.
Як вбачається з висновку експерта, затоплення підвального приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 97, 02.10.2009р. та 06.10.2009р. виникло в результаті сукупності причин, таки як: засмічення системи каналізації, порушення гідроізоляції стінок та дна колодязів, можливе порушення гідроізоляції та цілісності стінок та дна колодязів, можливе порушення гідроізоляції або цілісності конструкцій каналів тепломережі тощо. Експертним шляхом визначити ступінь впливу кожної з можливих причин на утворення слідів зволоження оздоблювальних покриттів в підвальному приміщенні, чи виконувались гідроізоляційні роботи в підвальному приміщенні за адресою: вул. Університетська, 97, встановити чи було причиною затоплення досліджуваного нежитлового підвального приміщення недотримання п. 15.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, визначити вартість ремонтно-відновлювальних робіт, пов'язаних з затопленням підвального приміщення, розташованого за адресою: вул. Університетська, 97 не представилось можливим.
Таким чином, факт пошкодження належного позивачеві приміщення саме внаслідок підпору каналізаційних мереж документально не підтверджено.
Щодо розміру заявленої до стягнення суми матеріальної шкоди господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ч. 1); розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір матеріальної шкоди позивач представив суду висновок експертного дослідження будівельно-технічної експертизи № 2-1009 від 15.10.2009 р., складеним судовим експертом Антиповим В.В.
Виходячи з системного аналізу ст. 1192 ЦК України позивач повинен був представити суду докази, які б безпосередньо підтверджували факт проведення відновлювальних робіт з усунення наслідків залиття приміщення та вартість цих робіт. Водночас будь-якого документального підтвердження факту проведення відновлювальних робіт, пов'язаних з усуненням наслідків затоплення приміщення, та їх вартості, окрім наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження будівельно-технічної експертизи № 2-1009 від 15.10.2009 р. суду не представлено.
Оцінюючи вказаний висновок експерта з підстав його достовірності, належності та допустимості господарський суд зазначає наступне.
Достовірність - це властивість доказу, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування. Оцінити достовірність доказів - означає виявити відповідність дійсності відомостей про факти.
Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Господарський суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.
Достовірність доказу:
а) залежить від доброякісності джерела, з якого отримано цей доказ;
б) перевіряється у зіставленні кількох доказів;
в) перевіряється при оцінці всіх доказів у їх сукупності.
Частина 2 ст. 32 ГПК України серед переліку видів доказів (засобів доказування) визначає, у тому числі, висновки експертів.
Висновком судового експерта в розумінні ст. 42 ГПК України є висновок, який складений акредитованою експертною установою (експертом) згідно з ухвалою суду про призначення експертизи в межах судового процесу.
Виходячи зі змісту ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Представлений суду висновок судового експерта Антипова В.В. не містить будь-яких відомостей, які дозволяють суду достовірно встановити, що пошкодження в досліджуваному приміщенні, виникли саме за наслідками залиття підвального приміщення 02.10.2009 р. та 06.10.2009 р. Крім того, вартість робіт з відновлення приміщення визначена експертом виходячи з обсягу та видів робіт, які слід було провести, тобто експертом визначений імовірна вартість відновлювальних робіт.
Встановлений ч. 2 ст. 34 ГПК України принцип допустимості доказів (засобів доказування) визначає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст. 32, 34, 42 ГПК України висновок експертного дослідження будівельно-технічної експертизи № 2-1009 від 15.10.2009 р. складений поза межами судового розгляду справи та за відсутності первинних документів щодо проведення позивачем будівельно-відновлювальних робіт, не може прийматися як самостійний, належний та допустимий доказ у справі.
Господарський суд приймає до уваги, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 23/23 від 23.03.2011 р., складеного за результатами, призначеної згідно ухвали господарського суду від 22.03.2010 р. експертизи, визначити вартість ремонтно-відновлювальних робіт, у зв'язку з видозміненням об'єкту не уявилося можливим. При цьому в розпорядженні суду відсутні будь-які докази, що проведення позивачем ремонтних робіт безпосередньо пов'язані з наведеними ним доводами щодо затоплення спірного підвального приміщення.
З урахуванням викладеного, позивачем з допомогою належних та допустимих доказів не доведено суду як наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та наслідками такої протиправної поведінки у вигляді пошкодження приміщення так і розміру завданої майнової шкоди.
Крім того, господарський суд зазначає, що норми чинного цивільного законодавства наводять чітке розмежування обов'язку боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 22, 623 ЦК України), та позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Таким чином, посилання позивача на норми ст. 22 ЦК України є необґрунтованим та судом до уваги не приймається.
З урахуванням викладеного, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк є необґрунтованим, та задоволенню не підлягає.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статей 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 22, 24, 30, 32, 33, 36, 41, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позовних вимогах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписаний 11.07.2011р.
Головуючий суддя Морщагіна Н.С.
Суддя Сич Ю.В.
Суддя Соболєва С.М.
< Текст >