Справа № 1/2506/87/11
19.08.2011 року
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :
головуючого -судді - Розинко В.М.
при секретарях - Осовицькій А.М., Полях С.В.
з участю прокурорів - Герасименко Т.М., Коваленко Л.М., Деркач Г.І.
потерпілого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця м. Васильків Київської області, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, не працюючого, не одруженого, має на утриманні непрацездатну матір-пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народження, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1, -
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, -
19.08.2010 р. близько 16 год. підсудний ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 8, розташованому по вул. 50 років СРСР у м. Чернігові, відкрито викрав велосипед марки «Ардіс», вартістю 1400 грн., що належать потерпілому ОСОБА_1
Підсудний, допитаний у судовому засіданні, вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав повністю і пояснив, що, даного злочину він не скоював, розслідування проведене однобічно, воно звелось до збору на нього компромату, тому кримінальна справа сфальсифікована, на час викрадення велосипеда він був у іншому місці, де відпочивав із друзями, оскільки у спекотні дні він з ними ходить на річку, де був і 19.08.2010 р. До цього він приїздив на вул. Рокосовського близько 11 год., завіз до пунту ремонту телефонів деталі, потім купив яблук, меду та кавуна, після побув у храмі в районі ринку Нива, та поїхав своїм велосипедом на річку Десна, де і перебував до 19 год. На велосипеді він іздить постійно, носить кепку, окуляри, сумку.
Разом з тим, незважаючи на такі свідчення підсудного обставини скоєного стверджуються поясненнями потерпілого, свідків, іншими доказами, перевіреними в судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_1, при допиті в судовому засіданні, пояснив, що 19.08.2010 р. на велосипеді підїхав до магазину, та залишив той так, щоб його було видно через вікно. Він бачив, як саме підсудний сів на його велосипед і почав тікати, тому він вибіг з магазину, був десь за 10-15 метрів від викрадача, намагався того наздогнати, пробіг за тим з 500 м, кричав услід викрадачеві, але той не зупинився, а продовжував тікати. Чоловіків поруч не було, а жінки не могли того затримати. Присутня на місці події жінка, підізвала його і сказала, що знає іншу жінку, котрій відоме прізвище крадія, так стало відомо, що тим був ОСОБА_2. Та ще бачила, що підсудний йшов з телефоном, а потім сів на велосипед та поїхав. Він добре розгледів підсудного, а саме лисину у того, також те, що у нього на лівому плечі була сумка, розміром 35х40 см, якесь головне вбрання, одягнутий був у чомусь сіруватого кольору, можливо, піджак або ж футболка, стосовно окулярів нічого не може сказати, у плечах той не широкий, також запамятав його фігуру та профіль, тому при впізнанні і прохав, щоб того показали ще і у профіль. Велосипед новий, марки «Ардіс», він той купил десь у травні, просить стягти у відшкодування шкоди 1400 грн.
Судом перевірені його свідчення, дані в ході дослідчої перевірки та на досудовому слідстві, які повністю узгоджуються з вищевикладеними (а.с. 4, 14).
Свідок ОСОБА_3, дочка потерпілого, пояснила, що перша у вікно побачила, як чоловік віком десь з 40 років, лисуватий, худорлявий, у чорній футболці, з сумкою через плече сідає на батьківський велосипед, тому вона закричала, і батько побіг за тим, але не наздогнав і повернувся. Тоді підійшли жінки, одна сказала, що знає викрадача, показала в якому під'їзді той мешкає, тоді ж і назвали прізвище ОСОБА_2. Вона звернулась до міліції, а батько ще два дні ходив до під'їзду, хотів аби йому лише був повернутий велосипед. Викрадача вона добре запам'ятала за зовнішнім виглядом, збоку, тому впізнала при проведенні впізнання, більш того, коли вона підходила до магазину, бачила підсудного, котрий стояв з мобільним телефоном.
Аналогічні за змістом свідчення свідка в ході досудового слідства, які були перевірені судом (а.с. 9-10, 18).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що добре і давно знає підсудного, як сусіда, що мешкає у будинку поруч. 19.08.2010 у денний час вона стояла із своєю знайомою біля поштового відділення № 30, а поруч за 4-5 метрів стояв підсудний, одягнутий у чорну футболку, на плечі у нього була сумка, він розмовляв по телефону чи просто той тримав у руках, бо вона за ним весь час, не спостерігала. Потім побачила потерпілого, той кричав, що би тримали злодія, який украв велосипед, та зі спини побачила чоловіка, котрий сідав на велосипед, у якому вона зразу ж впізнала підсудного, той був лисий, у окулярах. Коли підсудний почав їхати, відстань від нього до неї була 5-6 метрів. Вважає, що не помилилась відносно особи підсудного, могла би помилятися, якби там стояв ще хтось схожий на ОСОБА_2, але коли особа на велосипеді поїхала, вона озирнулась на те місце, де стояв підсудний, а того там вже не було. Після того підсудний міг би потрапити і на пляж. Зараз жалкує, що розповіла, що бачила тоді на місці події підсудного, хоч і не боїться того, але це завдало їй ускладнення.
Судом перевірені її свідчення в ході досудового слідства, де вона однозначно стверджувала, що бачила підсудного на місці події, як особу, що їхала на велосипеді потерпілого (а.с.61), ці свідчення вона підтвердила і в судовому засіданні.
Разом з тим, після допиту цього свідка, підсудний заперечував її пояснення, стверджував, що того дня, вже о 13 год. був на річці, о 15.30 год. у названому свідком місці не був.
Суд не може прийняти таке спростування підсудного, тому, що свідчення саме цього свідка, як абсолютно незацікавленої особи, розглядає як об'єктивні. Більш того, свідчення ОСОБА_4 в частині опису нею одягу підсудного, його речей, повністю співпадають з показами в цій частині потерпілого та свідка ОСОБА_3, і знову ж таки, ці докази в їх сукупності, приводять суд до висновку про абсолютну об'єктивність її свідчень.
Судом допитаний ряд свідків, котрі перебували 19.08.2010 р. на пляжі, з питань, повязанних з обставинами та часом знаходженням там підсудного. Так, свідок ОСОБА_5 пояснив, що того дня він приїхав на пляж прямо із м. Києва, був там приблизно о 15 год., де зустрів і підсудного, бачив того майже постійно до 19 год. Вважає що в районі 16 год. підсудний був на пляжі. Інколи то він, то підсудний кудись відходили, купались, але з пляжу він йшов разом з підсудним. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він зявився на пляжі десь біля 15 год., а пішов звідти о 18 год., у компанії з ними був і підсудний, з їх компанії ніхто не відлучався. Також, допитаний судом в якості свідка ОСОБА_7, пояснив, що того дня рибалив на Магистрацькому озері десь до 14 год. або до початку 15 год., а вже після того повертався додому, де на пляжі випадково зустрів свого знайомого ОСОБА_6, а оскільки у нього того дня був день народження, залишився в компанії ОСОБА_6, де був і підсудний.
Аналіз зазначених свідчень, дозволяє суду дійти до висновку, що всі із зазначених свідків на протязі 19.08.2010 р. в той чи інший час з'явились в їх спільній компанії на пляжі, перебували там протягом різних відрізків часу і дійсно, мали можливість якийсь час спостерігати поруч з собою підсудного, разом з тим, жодний із цих свідків абсолютно і безспірно на засвідчив те, що підсудний на час скоєння крадіжки велосипеду, був, саме на пляжі, а не на місці злочину, тому, такі свідчення цих осіб на можуть розглядатись, як достовірні докази щодо відсутності підсудного на місці події під час скоєння злочину.
Судом перевірені всі твердження підсудного, щодо порушень закону при проведенні впізнання, щодо невідповідності зовнішніх виглядів осіб, які приймали участь у впізнанні, щодо сумніві підсудного у об'єктивності тих, для чого ряд учасників кримінального процесу були допитані в якості свідків. Для цього в судове засідання був викликаний свідок ОСОБА_8, котрий в якості дізнавача провадив впізнання підсудного, которого впізнав потерпілий, скарг з боку підсудного щодо ціеї слідчої дії не було. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при допиті в суді пояснили, що були понятими в ході впізнання, де потерпілий впевнено впізнав підсудного, як особу, котра скоїла крадіжку велосипеда того. Теж допитані судом свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, пояснили, що приймали участь у слідчій дії впізнанні, вони були серед трьох чоловіків, з котрих, потерпілий впізнавав особу, яка викрала його велосипед, при цьому вказав на підсудного.
При цьому після їх допиту з боку підсудного не було застережень або ж тверджень в частині порушень закону чи то цими свідками, чи то працівниками міліції при розслідуванні кримінальної справи. Також судом перевірені посилання підсудного на однобічність при проведенні розслідування, намагання збору на нього компромату та фальсифікування матеріалів кримінальна справа, але це не підтверджене будь-яким доказом, більш того сам підсудний не зміг навести ні мету таких протиправних дій щодо нього, ні конкретних осіб, які на це спромоглись ні доказів таких протиправних дій відносно нього. Обставини скоєного стверджуються повідомленням дочки потерпілого (а.с.2) та заявою потерпілого про крадіжку (а.с.3), протоколом огляду місця події (а.с.11-12), протоколами безспірного впізнання підсудного потерпілим (а.с.20) та дочкою того (а.с.19).
Суд вважає, що дії підсудного правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 1 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а вина у скоєному доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, що є злочином середньої тяжкості, особу винного -його вік, сімейний стан, а саме перебування у нього на утриманні матері-пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_3, наявність постійного місця проживання та позитивну характеристику за таким, відсутність попередніх притягнень до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, які, як пом'якшують, так і обтяжують покарання, враховує точку зору потерпілого, котрий не наполягав на застосуванні до підсудного суворого покарання, і доходить висновку про можливість виправлення підсудного без відбуття покарання, тобто про прийняття рішення про звільнення від відбуття покарання.
Позов про відшкодування шкоди обґрунтований на законі, доведений в судовому засіданні і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винним за ст. 186 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбуття покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1400 грн. у відшкодування шкоди.
Мірою запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту його проголошення.
Головуючий Розинко В.М.