Справа № 1/2218/860/11
29 липня 2011 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Піндрака О.О.,
при секретарі Цибульському Д.В.,
з участю: прокурорів Ратушняка Ю.І., Шевчук Н.О., Лунь Ю.А.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого, директора ПП "Соломон", раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 172 КК України,
встановив:
ОСОБА_2, будучи директором приватного підприємства "Соломон", службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, маючи повноваження приймати на роботу та звільняти з роботи найманих працівників, в період з грудня 2008 року по червень 2010 року грубо порушив законодавство про працю за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2 в грудні 2008 року прийняв на роботу робітником по встановленню та монтажу вікон та дверей ОСОБА_3 та використовував його працю до червня 2010 року, а у серпні 2009 року прийняв на роботу робітником по встановленню та монтажу вікон та дверей ОСОБА_4, працю якого використовував до травня 2010 року, при цьому в порушення вимог ст.ст. 24 п. 6, 24-1, 48 КЗпП України умисно трудові відносини з ними не оформляв, а саме трудові угоди в письмовій формі не уклав та відповідно не зареєстрував, не видав відповідні накази, а також не зробив записи у їх трудові книжки про прийняття на роботу.
Разом з цим, ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 30 Закону України "Про оплату праці" не здійснював достовірного обліку виконуваної вказаними працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату їх праці, не проводив виплат обов'язкових внесків до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, місцевих бюджетів за використання найманої праці ОСОБА_3 та ОСОБА_4, внаслідок чого позбавив останніх права користуватись своїми законними трудовими правами, а саме: державними гарантіями в оплаті праці та соціальному захисті, правом на обрахування трудового стажу, правом на гарантований державою за рахунок сплати роботодавцем страхових соціальних внесків соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та інших випадках, передбачених законом, правом на відпочинок, відпустку, тощо.
В суді ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що дійсно, будучи директором ПП "Соломон", за вищевказаних обставин в періоди з грудня 2008 року до червня 2010 року та з серпня 2009 року до травня 2010 року використовував найману працю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно, не оформляючи з ними трудових відносин.
Крім повного визнання підсудним своєї вини в судовому засіданні, винність ОСОБА_2 у вчиненому підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: - показаннями в суді потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили факт прийняття ОСОБА_2 на роботу в ПП "Соломон" потерпілих та використання їхньої праці у вказані періоди з грубим порушенням законодавства про працю; актом перевірки № 22-02-84/552 від 25 травня 2011 року щодо виявлених у ПП "Соломон" грубих порушень вимог законодавства про працю; наказом № 1 від 01.08.2000 р. про покладення обов'язків директора ПП "Соломон" на ОСОБА_2; довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств, згідно з якою керівником ПП "Соломон" є ОСОБА_2; повідомленнями ДПІ у м. Хмельницькому та УПФ України у м. Хмельницькому, згідно з якими ПП "Соломон" не звітувало за найманих працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4; трудовими книжками останніх, у яких відсутні записи про їх роботу в ПП "Соломон".
Таким чином, дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.
В ході судового розгляду ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172 КК України, на підставі ст. 45 цього Кодексу, у зв'язку з дійовим каяттям.
Заслухавши думку потерпілих та прокурора, які проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності з вказаної підстави не заперечили, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172 КК України, на підставі ст. 45 цього Кодексу, оскільки він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину та повністю відшкодував заподіяні збитки.
Керуючись ст.ст. 7-2, 282 КПК України, ст. 45 КК України, суд
постановив:
ОСОБА_2 на підставі ст. 45 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України звільнити, а провадження по справі закрити.
Міру запобіжного заходу, яка обрана ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд, - скасувати.
Цивільний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду.
Скасувати захід забезпечення позову -арешт на особисте майно ОСОБА_2, накладений постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи діб з моменту її проголошення.
Суддя: