Справа № 2-а/2218/9057/11
18 травня 2011 року Хмельницький міськрайонний суд в особі судді Навроцький В.А., розглянувши в м. Хмельницькому в приміщенні суду в скороченому провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про перерахунок пенсії постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС, -
Позивач в травні 2011 року звернулась з позовною заявою про зобов'язання проведення перерахунку та виплати пенсії, в якій просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” основної пенсії в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі не нижче 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.04. 2011 року.
Відповідачу були вручені копія ухвали про відкриття скороченого провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів, про що свідчить наявна у справі копія супровідного листа із відміткою відповідача про отримання. Відповідачем суду надані письмові заперечення проти позову, в яких він вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в позові, оскільки виплата пенсії позивачеві здійснюється в межах бюджетних асигнувань на підставі чинного законодавства.
Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлено ІІ групу інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач як інвалід IІ групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на отримання основної пенсії в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі не менше - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з положенням частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно -правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого видана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частини перша статті 50 та четверта статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим вже Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене не може братись до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Безпідставними визнано посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачеві, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є протиправними, з огляду на що відповідача необхідно зобов'язати призначити позивачеві виплату пенсії у розмірі не нижче: державної пенсії -не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 75% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, не отриманні з вини органу, що призначає і виплачує пенсію ,виплачується за минулий час без обмеження будь -яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, - засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду у справі «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії», № 59498/00, пар. 35 ECHR 2002-III (mutatis mutandis) справа Yvonne van Duyn v. Home Office (Cace 41/47 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію (а вданому випадку це виплата пенсій у розмірах визначених п. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступають від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 с.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наведених підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду, прийнятті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1,3,6,8,9, 17,19,21,22,24,55,56,64,113,124,152 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1,4,5,6,8 Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, ст. ст. 48 -67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2007 року №19-рп та ст. ст. 17, 104, 160, 162, 183-2, 256 КАС України, п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. ст. 11,14,16,268,1174,1175 ЦК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі: основної пенсії -не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії -не нижче 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1.04.2011 року -протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі: основної пенсії -не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії -не нижче 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1.04.2011 року і виплачувати в майбутньому з врахуванням підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження, виконується негайно.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови адміністративного суду апеляційної інстанції через Хмельницький міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: