Справа № 2-996/11
09.08.2011 року Суворовський районний суд м.Херсона
У складі:
головуючого -судді Гонтар Д.А.
При секретарі Решетнікової В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину частково недійсним, визнання права власності -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину частково недійсним, визнання права власності -
Після остаточного доповнення та уточнення позову, позивач просив визнати договір дарування від 01.08.2001року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, корп 1 в м.Херсоні, визнати за ним право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, корп 1 в м.Херсоні.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та пояснив, що з 03.11.1978р. він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Не дивлячись на те, що рішенням суду від 29.04.1985р. шлюб між ними було розірвано, вони продовжували проживати однією сім'єю та вести спільне господарство до 1998 року. В період з 1989 до 1993 року вони спільно набули право власності на зазначену квартиру, та виплатили її вартість. У вказаній квартирі позивач проживає разом зі своєю матір'ю і до теперішнього часу. Однак, йому стало відомо, відповідно до повідомлення БТІ, що вже багато років він не є власником цієї квартири, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача також підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити.
Представники відповідача -ОСОБА_3, просили відмовити в задоволенні позовних вимог надали суду заперечення, просили застосувати строк позовної давності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, з невідомих суду причин, повідомлялася у встановленому порядку. Представник відповідача, повідомив суду, що їй, відповідачці, відомо про розгляд справи в суді, однак вона перебуває за кордоном і не може з'явитися.
Суд, заслухавши доводи сторін, пояснення свідків, оцінивши докази, що є у справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Позивач та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб 03.11.1978р.(свідотство про укладення шлюбу від 03.11.1978р. 1КГ №НОМЕР_1). Після одруження відповідачці присвоєно прізвище ОСОБА_2. Рішенням Комсомольського районного суду від 29.04.1985р. шлюб між ними розірвано. В органах ЗАГСу розірвання шлюбу зареєстровано 16.вересня1998р., номер актового запису №549 (копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбноо прізвища від 29 липня 2010року № 00004381967)
Після розірвання шлюбу сторони проживали однією сім'єю та вели спільне господарство до 1998 року, що підтверджується поясненнями позивача та свідків, допитаних в судовому засіданні.
У судовому засіданні встановлено, що в січні 1989 року ОСОБА_2, як члену ЖСК було видано ордер на спірне житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу № 29. Відповідно до довідки ОСББ «Успіх»від 15.12.2010р. вартість спірної квартири була погашена повністю на 01.01.1993року, заборгованість відсутня.
Відповідно до ст. 44 КпШС України шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Згідно ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Відповідно до статті 16. ЗУ «Про власність»Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України
( 2006-07 ).
Відповідно статті 15. ЗУ «Про власність»Член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.
Відповідно до статті 17. ЗУ «Про власність»Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою
угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Оскільки вартість квартири була повністю виплачена в 1992році, а розірвання шлюбу зареєстровано в 1998році, суд приходить до висновку, що вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, сторін по справі.
Представником відповідача не спростовані доводи позивача про купівлю квартири за спільні кошти в період шлюбу та проживання однією сім'єю, а тому його доводи про недоведеність права позивача на частку у спільному майні подружжя не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Посилання представників відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставним, так як, перебіг строку позовної давності починається з моменту коли особа дізналася про свої порушені права або повинна була дізнатися.
В судовому засіданні встановлено, що позивач проживає в зазначеній квартирі і до теперішнього часу, що ніким не заперечувалося, відповідно до повідомлення БТІ №22 від 29.07.2010 йому стало відомо, про те що він не є власником цієї квартири, так як відповідно до його пояснень та відомостей з органів нотаріату, він не давав згоди на відчуження спірного майна. Отже, строк позовної давності позивачем не пропущено, іншого представниками відповідача, суду не доведено.
Отже, вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1\2 частину квартири відповідають ст.ст.22, 28, 29 КпШС України.
1 серпня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, укладено договір дарування спірної квартири посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстраційний .№ 4017.
Вказаний договір дарування. не відповідає вимогам ст. 23.КпШС України, так майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Відповідно до повідомлення Державного нотаріального архіву Херсонської області, наданої заяви ОСОБА_2, яка зазначила про те що у шлюбі не перебуває, відповідно згода позивача на укладення вказаного правочину не отримувалася.
Відповідно до статті 244. ЦК Української СРСР, що діяв на момент укладення договору договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. Договір дарування громадянином майна державній, кооперативній або іншій громадській організації укладається в простій письмовій формі.
До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу.
Відповідно до ст 227 . ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст 48. ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст 60 ЦК Української РСР. Недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.
.Аналогічні правові позиції закріплені і в новому ЦК України так згідно яких співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. (ст 369 ЦК України),
Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Не дивлячись на це, позивач не надавав своєї згоди на вчинення правочину по даруванню квартири, поділу спільного майна подружжя на той час не було, порядок користування не визначався, отже його зміст суперечить вимогам закону.
У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 ЦК України, є підставою для визнання недійсності правочину.
За таких обставин підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання договору дарування квартири недійсним 1\2 частині, визнання права власності на 1\2 частину квартири в ідеальній долі.
Оскільки, суду не надано розрахунку вартості правової допомоги, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічний розгляд справи пропорційно з кожного.
Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ч.1 ст.203, ст.ст. 215,216,217, ч.3 ст.368,369, ст.387, п.3 ч.1 ст.388, ст.1212 ЦК України, ст.ст.22, 28, 29 КпШС України,ст.. 15,16 ЗУ «Про власність», ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 214-215, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Визнати частково недійсним договір дарування від 1.08.2001року в частині дарування ? частини квартири АДРЕСА_1.
Визнати право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічний розгляд справи пропорційно з кожного.
В інших позовних вимогах -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
СуддяД. О. Гонтар