2а/2218/6067/11
28 липня 2011 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
Головуючої - судді Сарбей В.Л.,
При секретарі -Нікітіній О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Хмельницький справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницький про перерахунок пенсії дитині війни, -
В березні 2011 року позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати дії відповідача щодо невиплати їй як дитині війни підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 17.01.2011 року включно відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними; зобов'язати відповідача здійснювати щомісячну виплату надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком (обчисленої із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй невиплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 17.01.2011 року включно.
В судове засідання позивач не з'явилася, звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності в судовому засіданні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Представником відповідача суду надана заява, в якій просить справу розглядати за його відсутності, а також письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки спірна надбавки виплачувалася позивачеві за вказаний нею період в належному розмірі у відповідності до бюджетних асигнувань та чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни. На підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, позивач має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем їй не виплачувалася за вказані нею періоди.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії "дітям війни", встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, в редакції від 19 грудня 2006 року, "дітям війни пенсії підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком". Згідно зі ст. 7 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було призупинено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року в справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і цю норму Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було визнано такою, що не відповідає Конституції України. Зазначена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9.07.2007 року.
Зазначене рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів України.
Аналогічне положення містить і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України»та щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, даним Рішенням визначено, що, ухвалюючи рішення від 9.07.07 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини 2 статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватись законом про Держбюджет, - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци 4, 5, 6, 8 пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України»(абзац 2 п. 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деяк з них нечинними (розділ ІІ). За таких обставин в даному випадку не може бути застосовано п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 8.11.05 року у справі «Кечко проти України»(заява № 63134/00), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких умов суд приходить до висновку, що відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 9.07.07 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 19.06.2011 року.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 46, 55, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.07 року та від 22.05.2008 року №10-рп, ст. ст. 9, 14, 86, 94, 122, 158, 160, 163, 256 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому по невиплаті встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 9.07.07 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 19.06.2011 року включно.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити нарахування та щомісячну виплату недоплаченої пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1 за період з 9.07.07 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 19.06.2011 року включно з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1,70 грн.
Звернути постанову до негайного виконання.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови - до адміністративного суду апеляційної інстанції через Хмельницький міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: