№ 2а/2218/1638/11
20 липня 2011 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Бондарчука В.В.
при секретарі Потаніній О.О.,
з участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту населення та охорони здоров'я Хмельницької міської ради про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення дій,
встановив:
27 травня 2011 року позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення дій, посилаючись на те, що вона є особою, яка залучалась до складу формувань Цивільної оборони і стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідач всупереч п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»відмовив їй в задоволенні заяви про надання статусу інваліда війни, а тому позивачка просить в судовому порядку задовольнити її позов повністю.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечив, в подальшому в судове засідання не заявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка на момент аварії на Чорнобильській АЕС працювала лаборантом клініко-діагностичної лабораторії Хмельницької міської санітарно-епідеміологічної станції (СЕС), що підтверджується копією трудової книжки, наказом №109 від 10 липня 1986 року Хмельницької міської СЕС, наказом Хмельницької міської СЕС №2 від 14 липня 1986 року про відрядження працівників в район Чорнобильської АЕС.
На підставі Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18.03.1976 року Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111, наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 року № 90, а також інших державних республіканських та відомчих документі в кожному міністерстві, відомості або іншому централізованому органі виконавчої влади, підприємствах, установах і організаціях, в рамках адміністративно-територіальних одиниць (районів, міст тощо) створювались служби формування Цивільної оборони. В Хмельницькій міській СЕС, де працювала позивачка, було створено невоєнізоване формування Цивільної оборони, що підтверджується наказом №28 від 19 березня 1984 року до складу санітарно-токсикологічної лабораторії (хімічної) була включена ОСОБА_1
Відповідно до Наказу по санітарно-епідеміологічній службі Хмельницької області № 109 від 10.07.1986 р., наказу по Хмельницький міській СЕС №69 від 14 липня 1986 року, позивачка ОСОБА_1 була відряджена у Чорнобильський район Київської області з 15.07.1986 р. по 30.07.1986 р. для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Як вбачається з листа Головного Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 03 лютого 2011 року № 01-04/206 участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи приймали невоєнізованого формування медичної служби Цивільної оборони із всієї України. Відповідно до розрядження начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року у зв'язку із аварією на Чорнобильській АЕС до виконання заходів цивільної оборони були залучені служби спостереження та лабораторного контролю в цілому по Україні, які створювалися на базі СЕС.
Беручи участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, позивачка отримала статус громадянина, якій постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.01.2007 р. та вкладки до нього.
Згідно довідки Медико-соціальної (експертної) комісії серії СМЕ 280420 від 13.07.2001 р. позивачу встановлена ІІІ група інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
В 2011 році позивачка звернулась до відповідача із заявою про встановлення їй статусу інваліда війни.
Відповідач в задоволенні заяви позивача своїм листом № 729 від 01 лютого 2011 року відмовив, посилаючись не те, що позивачка не надала доказів, підтверджуючих факт залучення її до формувань Цивільної оборони, зокрема.
Згідно статей 1, 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»вiд 22.10.1993 р. № 3551-XII даний Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття, організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів, виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни, надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (ст. 4).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 15.06.2004 № 1770-IV, який набрав чинності 08.07.2004 року, статтю 7 даного Закону було доповнено пунктом 9, згідно якого до інвалідів війни було віднесено також осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Виходячи зі змісту пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підставами для надання особі статусу інваліда війни є наявність двох складових умов: 1) особа повинна бути залучена до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2) такій особі повинен бути встановлений статус особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається зі ст. 1 Закону України «Про цивільну оборону»вiд 03.02.1993 р. № 2974-XII цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.
Суд зазначає, що позивачем надано всі необхідні документи, довідку Медико-соціальної (експертної) комісії серії МСЕ № 280420 від 13.07.2001 р. про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надання якої вимагається вищевказаним Положенням.
Посилання відповідача на необхідність надання довідки, яка містить інформацію про наказ чи розпорядження про залучення особи до формувань Цивільної оборони, суд вважає безпідставним, оскільки нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни надання вказаної довідки не вимагається.
Відтак, надані позивачкою відповідачу документи суд вважає достатніми доказами, які підтверджують факт її участі у формуваннях Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення їй статусу особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
В даному випадку відповідач, на думку суду, діяв всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно було відмовлено позивачу у встановленні статусу інваліда війни.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління праці, соціального захисту населення та охорони здоров'я Хмельницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни 3 групи - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці, соціального захисту населення та охорони здоров'я Хмельницької міської ради встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни третьої групи та видати посвідчення інваліда війни.
Постанову може бути оскаржено до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі, якщо апеляцію подають особи, які не були присутніми в судовому засіданні, то апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: