Справа №22-ц-1508/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Глущенко
Категорія - 46 Суддя-доповідач - Сибільова
18 серпня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Сибільової Л. О.,
суддів - Дубровної В. В., Лузан Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ»
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ», ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Роменської міської ради, про визнання права власності, виключення майна з акта опису та звільнення з-під арешту,
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину АДРЕСА_1 в м. Ромни, виключено з опису та звільнено з-під арешту вказану Ѕ частину квартири.
В апеляційній скарзі ПАТ «БАНК ФОРУМ», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, зокрема, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що при підписанні договору іпотеки позивачка надала свою згоду на передачу в іпотеку банку спірної квартири, а банк не може взяти в іпотеку Ѕ частину квартири, так як її вартість буде значно нижчою вартості цілого об'єкта нерухомого майна, яким забезпечене виконання зобов'язання за кредитним договором.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника банку, яка підтримала скаргу з мотивів, в ній викладених, позивачки та її представника, відповідача ОСОБА_3, які заперечують проти задоволення скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У жовтні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Роменського міськрайонного суду від 07 жовтня 2009 року стягнуто з її чоловіка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» заборгованість за кредитним договором в розмірі 32618,08 доларів США. На виконання рішення суду 22 лютого 2010 року державним виконавцем відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на двокімнатну АДРЕСА_1 в м. Ромни. Спірна квартира була придбана під час перебування її у шлюбі зі ОСОБА_3, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.
Посилаючись, крім того, на те, що арешт квартири порушує права їх неповнолітньої дитини, яка народилась після передачі квартири в іпотеку та живе в цій квартирі, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири №66, розташованої в будинку №21 на бульварі Шевченка в м. Ромни, виключити з акта опису, звільнити з-під арешту вказану Ѕ частину спірної квартири та вирішити питання судових витрат.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була придбана відповідачем ОСОБА_3 в період шлюбу з позивачкою, а тому остання має право власності на Ѕ її частину, і на вказану частину квартири не може бути проведене стягнення за рішенням суду щодо боргу ОСОБА_3
Цей висновок узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 2004 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав спірну двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 10 липня 2008 року під час перебування його у шлюбі з ОСОБА_1
Згідно вказаного договору, ОСОБА_3 купив квартиру за 165385 гр., сплатив продавцеві при оформленні договору 22310 гр. а решту зобов'язався сплатити протягом десяти банківських днів з моменту нотаріального оформлення договору.
11 липня 2008 року ОСОБА_3 уклав кредитний договір №0428/08/17 з ПАТ «БАНК ФОРУМ» з метою отримання коштів на придбання квартири та на забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором в цей же день уклав іпотечний договір, за яким передав в іпотеку спірну квартиру. Позивачка ОСОБА_1 надала на це нотаріально посвідчену згоду.
Рішенням Роменського міськрайонного суду від 07 жовтня 2009 року з відповідачів ОСОБА_3 як боржника та ОСОБА_4 як поручителя на користь АК «БАНК ФОРУМ» стягнута в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2008 року в розмірі 32618,08 доларів США, що складає 251093, 98 гр.
На виконання вказаного рішення суду державним виконавцем відділу ДВС Роменського міськрайонного управління юстиції 22 лютого 2010 року було складено акт опису і арешту двокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Згідно довідки про склад сім'ї від 14 березня 2010 року, у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, позивачка, їх неповнолітня дочка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 - брат позивачки.
Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 17 березня 2010 року №55 заборонено ДВС реалізацію АДРЕСА_1.
Відповідно до положень ст. ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку; звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні і примусовій реалізації.
Отже, оскільки спірна квартира придбана позивачкою та відповідачем в період шлюбу, суд зробив вірний висновок про те, що вона є спільною сумісною власністю подружжя, в якій їх частки є рівними, і та обставина, що квартира передана в іпотеку, не позбавляє позивачку права власності на її Ѕ частину.
З положень вказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець при виконанні рішення суду про стягнення коштів має право вчиняти виконавчі дії щодо майна боржника. При виконанні в загальному порядку рішення суду, згідно якого не вирішувався спір щодо квартири як предмета іпотеки і яким з позивачки кошти на користь банку не стягувались і вона не є боржником за вказаним рішенням, державний виконавець безпідставно включив до акту опису та наклав арешт на Ѕ частину квартири, яка є власністю позивачки.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, зробив висновки, які їм відповідають, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» відхилити.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -