Справа №22-ц-1540/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай
Категорія - 56 Суддя-доповідач - Семеній
16 серпня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Семеній Л. І.,
суддів - Кононенко О. Ю., Сибільової Л. О.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2011 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області, треті особи: ОСОБА_1, Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,
про звільнення майна з-під арешту та зняття заборони відчуження нерухомого майна,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2011 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Правекс-Банк» посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Вказує, що судом не враховано, що нерухоме майно, яке передане банку в іпотеку та на яке накладений арешт державним виконавцем по зобов'язанням на користь ПАТ КБ «Надра», знаходиться в іпотеці та право іпотеки у ПАТ КБ «Правекс-Банк» не припинялося, що порушує майнові права іпотекодержателя. Крім того, договірні правовідносини з ОСОБА_1 не припинені та підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки також немає. Суд не звернув увагу на порушення державною виконавчою службою вимог ч.2 ст.62-1 Закону України «Про виконавче провадження» та порушив ст.575 ЦК України, ст.213 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника ПАТ КБ «Правекс-Банк» - Шарко А.С., яка підтримала скаргу з мотивів в ній наведених, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що права позивача на час розгляду справи у зв'язку з накладенням арешту на спірну квартиру державним виконавцем не порушені, оскільки першочергове право звернення стягнення на спірну квартиру належить саме позивачу відповідно до умов договору іпотеки, а боржник ОСОБА_1 договірних зобов'язань з позивачем не порушував та не припиняв. Звернення стягнення на спірну квартиру державним виконавцем може бути здійснене тільки після зняття заборони відчуження нерухомого майна, тому звернення банку з позовом є передчасним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що 25 червня 2007 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №3535-001/07Ф, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 45000 доларів США. зі строком сплати до 25 червня 2014 року зі сплатою 15% річних та щомісячним платежем 535 доларів США згідно з графіком погашення заборгованості (а.с.4-13).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки від 25 червня 2007 року, згідно з умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. (а.с.14-18), на яку накладено заборону відчуження до припинення дії цього договору, тобто до погашення кредитної заборгованості за основним договором (а.с.18).
Пунктом 3.1.1 Договору іпотеки передбачено, що при порушенні Іпотекодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку.
08 вересня 2009 року та 15 лютого 2010 року державним виконавцем Ковпаківського ВДВС СМУЮ були відкриті виконавчі провадження по примусовому виконанню судових наказів Зарічного районного суду м. Суми від 25 березня 2009 року та від 22 червня 2009 року відповідно про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у розмірі 305735,22 грн. та 423910,62 грн. також був накладений арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.21, 22).
З витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі вищезазначених постанов державного виконавця накладений арешт на спірну квартиру (а.с.23-27).
Судом також встановлено, що на час розгляду справи підстави для дострокового розірвання кредитного договору з ОСОБА_1 та для звернення стягнення на предмет іпотеки у банку відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що права позивача в зв'язку з накладенням арешту на спірну квартиру ніяким чином не порушені, оскільки першочергове право на звернення стягнення на цю квартиру належить позивачу.
Колегія суддів також погоджується з підставами відмови в задоволенні позову.
Так, позивач ставив питання про звільнення іпотечного майна з-під арешту на підставі ст.62-1 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
З роз'яснень, викладених у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року №14 вбачається, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ «Правекс-Банк» не є учасником виконавчого провадження. Заявник є кредитором боржника ОСОБА_1, який забезпечив виконання своїх зобов'язань заставою нерухомого майна та є боржником, а особою, в інтересах якої накладено арешт є ПАТ КБ «Надра», однак ці особи брали участь у справі як треті особи.
За таких обставин вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк», яке не є ні стороною виконавчого провадження, ні титульним володільцем спірної нерухомості, про звільнення майна з-під арешту та зняття заборони відчуження нерухомого майна не відповідає можливим способам захисту цивільних прав і інтересів, передбачених законом.
Обставини на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді -