Справа №22-ц-1510/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова
Категорія - 52 Суддя-доповідач - Семеній
16 серпня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Семеній Л. І.,
суддів - Кононенко О. Ю., Маслова В. О.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Охтирської міської ради
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку, моральної шкоди,
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем була порушена процедура звільнення, повний розрахунок проведено лише 08 червня 2011 року, а основною причиною її звільнення стало упереджене ставлення начальника відділу освіти. Незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань, однак зазначених обставин суд першої інстанції не врахував.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала скаргу з мотивів в ній наведених, пояснення представника відповідача Тронь А.В., який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства при припиненні трудового договору по п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, що був укладений на час відсутності основного працівника, а також відсутності його вини в затримці розрахунку.
З таким висновком суду можна погодитись, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом №399-К від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду інженера-фахівця інженерно-господарської групи відділу освіти Охтирської міської ради на час відпустки по вагітності і пологах працівника ОСОБА_3 (а.с.5-7, 24).
Наказом №16-К від 15 січня 2008 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням терміну дії строкового договору 15 січня 2008 року за п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, а наказом №17-К від 16 січня 2008 року ОСОБА_1 прийнята на цю ж посаду на час відсутності основного працівника ОСОБА_3 (лікарняний у зв'язку з післяпологовими ускладненнями) відповідно до штатного розпису з 16 січня 2008 року по 29 січня 2008 року (а.с.27).
З наказу №30-К від 28 січня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнена з посади інженера-фахівця інженерно-господарської групи відділу освіти у зв'язку із закінченням терміну дії строкового договору 29 січня 2008 року за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. 30 січня 2008 року наказом №31-К ОСОБА_3 надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30 січня 2008 року по 16 листопада 2010 року (а.с.25).
Наказом №32-К від 30 січня 2008 року ОСОБА_1 прийнята на раніше займану посаду на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_3 з 30 січня 2008 року по день фактичного виходу на роботу основного працівника за п.2 ч.1 ст. 23 КЗпП України (а.с.26).
Наказом №459-К від 15 листопада 2010 року ОСОБА_3 надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею чотирирічного віку з 17 листопада 2010 року по 16 листопада 2011 року (а.с.40).
Наказом №459-К/З від 15 листопада 2010 року з ОСОБА_1 продовжено трудовий договір на період перебування ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею чотирирічного віку з 17 листопада 2010 року по день фактичного її виходу на роботу згідно з п.2 ст. 23 КЗпП України (а.с.41).
29 квітня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про відкликання її з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею чотирирічного віку та просила дозволити їй приступити до роботи на посаді інженера-фахівця інженерно-господарської групи відділу освіти, відповідальною за газове господарство з 04 травня 2011 року (а.с.37).
Наказом №154 -к від 29 квітня 2011 року відкликано ОСОБА_3 з відпустки по догляду за дитиною та дозволено приступити до роботи з 04 травня 2011 року (а.с.48).
Наказом №155-К від 29 квітня 2011 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку з виходом на роботу основного працівника згідно з п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.4).
Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Згідно з п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
ОСОБА_1 в порушення вимог ст.60 ЦПК України не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, доказів порушення вимог трудового законодавства при її звільненні.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для припинення трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України, оскільки трудовий договір з відповідачем укладено на визначений строк, а саме: до моменту виходу на роботу основного працівника ОСОБА_3, тому вихід на роботу основного працівника є закінченням строку трудового договору.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З ч.1 ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, однією з підстав для настання відповідальності роботодавця щодо порушення строків проведення повного розрахунку з працівником при звільненні, є наявність його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, звільнення ОСОБА_1 мало місце в кінці останнього робочого дня квітня місяця 2011 року, за яким були вихідні та святкові дні. В цей день їй були нараховані належні при звільненні кошти, проте повний розрахунок з нею був проведений 07 червня 2011 року.
З наданих відповідачем доказів в підтвердження своїх заперечень про відсутність його вини вбачається, що відділом освіти Охтирської міської ради, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, своєчасно, а саме наступного робочого дня, 04 травня 2011 року, направлені необхідні бухгалтерські документи до фінансового управління для проведення фінансування і зразу ж після перерахування Охтирським управлінням Державного казначейства ГУДКУ у Сумській області коштів на його рахунок, належні від установи кошти були перераховані позивачу на картрахунок (а.с.28-36) .
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність вини відповідача в затримці розрахунку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, вони були предметом розгляду судом першої інстанції та обґрунтовано ним спростовані.
За таких обставин суд першої інстанції вірно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав їм оцінку, повно і всебічно з'ясував обставини у справі, перевірив їх доказами та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -