Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд
Іменем України
« 14 » травня 2008 року справа № 22а-2061/08
м. Донецьк, бул.Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Сіваченка І.В.
при секретарі судового засіданняТанцюра Н.С.
за участю представників сторін:
від позивача - не з”явились
від відповідача- Козинець О.В. - довір. від 12.05.2008 року № 67, Антощук О.С. - довір. від 09.01.2008 року № 11
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Орадон” м. Донецьк
на постанову господарського суду Донецької області
від 20.12.2007 року
у справі№ 7/287а
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Орадон”
до відповідача Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Орадон” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 15.07.2004 року № 0003162342/4 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 13650 грн., в тому числі основний платіж в сумі 9900 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 3750 грн. (з урахуванням доповнень до позовної заяви - т. І а.с. 107).
Постановою господарського суду Донецької області від 20.12.2007 року у справі № 7/287а (суддя Малашкевич С.А.) в задоволені позовної заяви відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
Вважає, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржувалось, прийняте по факту встановлених порушень відповідно до норм чинного законодавства про оподаткування.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.
В основу повідомлення - рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 11.12.2003 року № 247/23-111-1/02306625 про результати комплексної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного за період з 01.10.2002 року по 30.06.2003 року.
В ході перевірки встановлені порушення вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7, п.п.11.3.6 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до
- заниження загальної суми нарахованого податку на доходи страховика за IY квартал 2002 року на суму 7,8 тис.грн..;
- заниження нарахованої суми податку на доходи страховика за ставкою 3% за І квартал 2003 року на суму 2,1 тис.грн.;
- заниження суми нарахованого податку на прибуток за ставкою 30% за півріччя 2003 року на суму 4,1 тис.грн.
Як встановлено судом першої інстанції, апеляційним судом, та проти чого не заперечують сторони, в IY кварталі 2002 року та у І кварталі 2003 року, по окремим договорам, укладеним Філією із страхувальниками, перестрахування ризиків здійснювалось Компанією, при цьому Компанія залишалась відповідальною перед страхувальниками у повному обсязі згідно з договорами страхування. Філії перераховувались частини страхових платежів, отриманих від страхувальників на поточні рахунки Компанії.
В подальшому Компанією заключались договори перестрахування з резидентами та зараховувались грошові кошти на рахунки перестраховиків, а на адресу Філії від Компанії направлялись копії ковер - нот по укладеним договорам перестрахування та авізо з вказівкою сум, перерахованих перестраховикам по договорам страхування Філії.
На підставі авізо та журналів - ордерів внаслідок здійснення операцій по переданню Компанією на баланс Філії суми витрат по перестрахуванню ризиків збільшувалась кредиторська заборгованість Філії перед Компанією, формувались витрати, пов'язані з перестрахуванням ризиків по договорах страхування, внаслідок чого Філією здійснювалось зменшення сум валових внесків, одержаних протягом звітних періодів за договорами страхування.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
Позивач в апеляційній скарзі вказує на порушення норм матеріального права, оскільки вважає, що він правомірно включав зазначені суми до складу валових витрат.
Колегія суддів вважає висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Таким чином, відповідач у справі суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Податок на прибуток віднесений до загальнодержавних податків і зборів в розумінні ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Порядок обчислення і сплати податку на прибуток врегульований Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків - резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками - резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.
В порушення зазначеної норми Закону, Маріупольською філією ВАТ "СК "Орадон" завищені суми валових внесків сплачених (нарахованих) за договорами перестрахування з резидентами, на які дозволяється зменшення сум валових внесків одержаних (нарахованих) протягом звітних періодів за договорами страхування, укладеними Філією із страхувальниками, оскільки перестрахування ризиків здійснювалося юридичною особою - ВАТ "СК "Орадон", Компанія залишалася відповідальною перед страхувальниками у повному обсязі, згідно із договорами страхування.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника скарги на висновок судово - економічної експертизи, з наступних підстав.
З висновку судово - економічної експертизи від 05.03.07 № 98/24 вбачається, що експертом підтверджені факти, викладені в акті перевірки щодо включення Філією в IY кварталі 2002 року і І кварталі 2003 року до складу страхових внесків, нарахованих за договорами перестрахування з резидентами, по яких договори перестрахування укладалися безпосередньо Компанією, сплата перестраховочної премії на рахунки перестраховиков здійснювалась з поточних рахунків компанії, та факти зменшення Філією на такі суми валових доходів від страхової діяльності.
На підставі ст.2 Закону України "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Перестрахування, відповідно до ч. І ст.12 цього Закону полягає у страхуванні одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
За Наказом "Про організацію бухгалтерського обліку ВАТ "СК "Оранта -Донбас" від 25.10.2000 року № 31 взаємні розрахунки між управлінням Компанії і структурними підрозділами, які є різними платниками податку на прибуток, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів та методом передачі авізо - нарахування заборгованості за внутрішніми розрахунками за методикою здійснення взаєморозрахунків, викладеної в Інструкції про порядок ведення бухгалтерського обліку в органах державного страхування, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів СРСР від 18.01.1982 року № 8.
Пунктом 12 цього Наказу після перерахування перестраховику премії відповідно до договору перестрахування, Компанія зобов'язана направляти філії завірену копію ковер - нота або бордеро, відповідно до якого здійснене перерахування, копію платіжного доручення, яке підтверджує перерахування та авізо з вказанням перерахованої суми для відображення в бухгалтерському та податковому обліку операції перестрахування з ціллю правильного визначення об'єкту оподаткування, оскільки страхова премія за договором страхування надійшла на поточний рахунок Філії та відображена в його бухгалтерському та податковому обліку.
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що такі домовленості в межах одного страховика про перерозподіл обліку витрат за операціями перестрахування між структурними підрозділами, не можуть вважатися договорами перестрахування в тому розумінні, в якому цей термін вживається в Законі України “Про страхування”, оскільки, перестраховиками можуть бути лише юридичні особи, які одержали відповідну ліцензію і займаються страховою діяльністю за правилами страхування.
Філією договори перестрахування з перестраховиками не укладалися, кошти на рахунки перестраховиків не перераховувались, у зв'язку з чим, вона не мала права зменшувати суму валових внесків, одержаних (нарахованих) протягом звітних періодів за договорами страхування на суму страхових платежів, сплачених (нарахованих) Компанією за договорами перестрахування.
Перераховані Філією на поточний рахунок Компанії кошти в межах одного страховика (однієї юридичної особи) та відображені Філією за ковер - нотами компанії страхові платежі, на підставі наказу, не є страховими платежами (страховими внесками, страховими преміями), сплаченими за договорами перестрахування і не можуть зменшувати суму валових внесків, яка враховується при визначенні валового доходу від страхової діяльності, що підлягає оподаткуванню.
Колегія суддів вважає. Також. Правомірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності донарахування податку та застосування фінансових санкцій відносно Філії, яка не є юридичною особою, з наступних підстав.
Платником податків, в розумінні ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладене обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Маріупольська Філія ВАТ "СК "Орадон" зареєстрована окремим платником податків на прибуток та перебувала, на час перевірки, на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, при повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, за таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України “Про страхування”, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Орадон” м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 20.12.2007 року у справі № 7/287а - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 20.12.2007 року у справі № 7/287а за позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Орадон” м. Донецьк до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 14.05.2008 року проголошений повний текст ухвали.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
І.В.Сіваченко
З оригіналом згідно
головуючий суддя І.В.Геращенко