83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
23.06.08р. № 04-05/27-34-9б
за заявою кредитора (заявника) Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції м.Макіївка
до боржника Приватного підприємства компанія «Профіт» м.Макіївка
про визнання банкрутом
Суддя С.С.Тарапата
До господарського суду Донецької області 17.06.08р. надійшла заява Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції м.Макіївка від 09.06.08р. №16124/10/10-013 про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства компанія «Профіт» м.Макіївка на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
В заяві про порушення справи про банкрутство кредитор посилається на наявність заборгованості боржника перед бюджетом в сумі 4670грн., на ненадання боржником податкової звітності та відсутність боржника за місцезнаходженням.
Пунктом 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявністю інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
До заяви доданий акт про відсутність СПД за місцем знаходження №5444/10/24 від 15.05.08р., в якому зазначено, що за даною адресою знаходиться приватний житловий будинок та що мешканці дому (без зазначення прізвищ, імен та по-батькові) повідомили, що ПП «Компанія «Профіт» ніколи не було. При цьому відомості щодо власника даного будинку не вказані, власником будинку акт не підписаний. Даний акт підписаний лише працівниками податкового органу.
Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців» відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.
Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
У зв'язку з чим, при встановлені факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.06.2006р. у справі № Б48/12-05.
До заяви Макіївської ОДПІ не додано довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, яка містить відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тобто заявником не надано доказів відсутності боржника або його керівних органів за місцезнаходженням.
В обґрунтування ненадання боржником податкової звітності до заяви доданий акт про неподання платником податку податковому органу декларацій з податку на прибуток від 13.03.07р. №366/15.
Вказана довідка не може бути прийнята судом до уваги як доказ ненадання боржником податкової звітності протягом року з огляду на наступне: довідка містить дані станом на березень 2007року, тобто більше року тому, що не спростовує можливість надання боржником податкової звітності після вказаної дати; довідка містить дані щодо ненадання боржником податкової звітності з податку на прибуток; відомості щодо надання /ненадання/ боржником звітності по інших видах податків відсутні.
Таким чином кредитором належним чином не обґрунтована наявність ознак відсутнього боржника, необхідних для порушення провадження у справі на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
Крім того, суд зауважує наступне:
В обґрунтування заявлених вимог ініціюючий кредитор посилається на наявність заборгованість в сумі 4760грн., яка виникла внаслідок застосування до боржника фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.
Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною другою ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов'язкові платежі) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платником у порядку і на умовах, що визначаються законом України про оподаткування.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про систему оподаткування» будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Відповідно п.1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплати до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом.
Відповідно до п. 1.5 вказаного Закону штрафна санкція (штраф) -це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахуванням пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.
Згідно з положеннями Закону України “Про державну податкову службу України» пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.
З огляду на наведене закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Також, абз.7 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає, що до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються штраф та пеня, визначена на дату подання заяви до господарського суду.
Таким чином, вказана у поданій заяві заборгованість зі сплати штрафу та пені не є підставою для порушення справи про банкрутство.
Зазначене збігається також з правовою позицією Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 26.02.08р. по справі № 04-05/27-95-9Б.
В силу п.1 ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказані відомості, перелічені в статті 7 цього Закону та з інших підстав, передбачених ст. 63 ГПК України з врахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до п.7 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява кредитора повинна містити докази обґрунтованості вимог кредитора та інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.
Згідно п.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
З огляду на вищевикладене, суд визнає за необхідне заяву про порушення справи про банкрутство повернути без розгляду на підставі п.1 ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до п.2 ст.9 вказаного закону повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.1, п.7 ст.7, п.1 ст.9, ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців», ст.34, п.3 ст.63, ст.86 ГПК України, приймаючи до уваги постанову Верховного суду України від 06.06.06р. у справі № Б48/12-05 та постанову Вищого господарського суду України від 26.02.08р. по справі № 04-05/27-95-9Б, господарський суд
Заяву Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції м.Макіївка про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства компанія «Профіт» м.Макіївка повернути без розгляду.
Додаток: заява з доданими документами на 47 арк.
Суддя Тарапата С.С.
Вик. тел.
Надруковано примірників - :
- господарському суду Донецької області,
- сторонам,