справа №2-5403/11
08 липня 2011року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді -Браги А.В.,
При секретарі -Дементьєвої О.М.,
За участю: представника позивача -ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про визнання кредитного договору недійсним -
02 серпня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представник із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог представник позивача послалась на наступне. 20 жовтня 2003 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №DNL0G003202940 про відкриття карткового рахунку та встановлення кредитного ліміту, а 30 липня 2008 року укладено договір про внесення змін до вказаного договору. На підставі даних договорів банк надав кредитний ліміт на картковий рахунок позичальника в сумі 25000,00 доларів США на строк до 20 жовтня 2018 року. За користування кредитними коштами договором встановлений обов'язок позичальника сплачувати відсотки в розмірі 12% річних. 16 жовтня 2009 року відповідачем в односторонньому порядку була змінена відсоткова ставка з 12% до 21% річних, без отримання згоди позичальника. Посилаючись на те, що відповідач своїми діями порушив вимоги чинного законодавства, які регулюють питання визначення та зміни відсоткової ставки за кредитним зобов'язаннями, представник позивача просила суд визнати недійсним незаконне збільшення відсоткової ставки з 16 жовтня 2009 року, зобов'язати відповідача внести зміни до договору №DNL0G003202940 шляхом приведення його до норм чинного законодавства, здійснивши коригуючи операції по нарахуванню відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, починаючи з 16 жовтня 2009 року, визнати недійсною умову частини 2 п.5.1.6 договору №DNL0G003202940 від 20 жовтня 2003 року. Також представник позивача просила суд покласти на відповідача судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем 20 жовтня 2003 року укладено договір №DNL0G003202940 про відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту «Visa electron service», за умовами якого банк зобов'язався відкрити позичальнику картковий рахунок, випустити позичальнику платіжну картку та надати кредитний ліміт в сумі 9460,00 доларів США на строк до 19 жовтня 2018 року включно. Позичальник, в свою чергу, зобов'язалась здійснювати щомісячне погашення кредиту та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом в розмірі 1% щомісяця, а також інші платежі. Викладене підтверджується копією договору №DNL0G003202940 про відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту «Visa electron service»від 20 жовтня 2003 року.
16 травня 2005 року та 30 липня 2008 року між позивачем та відповідачем укладені договори про внесення змін до договору №DNL0G003202940 від 20 жовтня 2003 року, якими збільшено кредитний ліміт до 25000,00 доларів США та збільшено строк повернення кредиту до 20 жовтня 2018 року. Зазначені обставини підтверджуються копією договору про внесення змін №DNL0G003202940/1 від 15 травня 2005 року та копією договору про внесення змін №1 від 30 липня 2008 року до договору №DNL0G003202940 «про відкриття картрахунку и встановлення кредитного ліміту Visa electron service»від 20 жовтня 2003 року.
Відповідно до п.5.1.6 договору №DNL0G003202940 про відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту «Visa electron service»від 20 жовтня 2003 року банк має право переглядати відсоткову ставку за платежі, здійснені в рахунок кредитного ліміту, при зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.
При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки за 20 днів до вступу в дію зміненої відсоткової ставки. При неотриманні банком протягом 20 днів письмової відповіді позичальника зі згодою сплачувати новий розмір (запропонований банком), строк користування кредитним лімітом може бути скорочений згідно діючого законодавства шляхом направлення банком повідомлення позичальнику із зазначенням конкретної дати повернення кредитних коштів. Викладене підтверджується копією договору №DNL0G003202940 про відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту «Visa electron service»від 20 жовтня 2003 року.
16 жовтня 2009 року відповідачем було складено та направлено позивачу додаткову угоду №2 до кредитного договору №DNL0G003202940 від 20 жовтня 2003 року, якою передбачалось збільшення відсоткової ставки за основним кредитним договором до 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Однак, не зважаючи на відсутність згоди позивача на підписання такої угоди, як того вимагає п.5.1.6 договору, вказані зміни щодо збільшення відсоткової ставки все ж таки з 16 жовтня 2009 року були застосовані відповідачем до кредитного договору в односторонньому порядку. Викладене підтверджується копією додаткової угоди №2 від 16 жовтня 2009 року до кредитного договору №DNL0G003202940 від 20 жовтня 2003 року.
Також судом встановлено, що позивач зверталась до відповідача з листом щодо надання відповідачем пояснень з приводу збільшення відсоткової ставки, однак відповіді із зазначенням конкретних причин такого збільшення відсоткової ставки не отримала. Викладене підтверджується копією листа позивача, отриманого відповідачем 20 листопада 2009 року, а також копією листа відповідача від 01 грудня 2009 року на адресу позивача.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст.651, 652, 654 ЦК України зміна договору, в тому числі у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду у випадках передбачених ЦК України. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до норм ст.1054, 1055 ЦК України різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі. Дотримання встановленої законом форми правочину, як однієї з обов'язкових умов визнання правочину чинним, передбачено ст.203 ЦК України.
Таким чином, дії відповідача щодо односторонньої зміни відсоткової ставки без отримання письмової згоди позивача шляхом підписання ОСОБА_2 додаткової угоди №2 від 16 жовтня 2009 року до кредитного договору №DNL0G003202940 від 20 жовтня 2003 року, необхідно розцінювати як недотримання відповідачем вимог ст.ст.203, 525, 654, 1055 ЦК України щодо порядку та форми зміни умов кредитного договору №DNL0G003202940 від 20 жовтня 2003 року.
Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12 грудня 2008 року №661-VI, який набрав чинності 09 січня 2009 року, Цивільний кодекс України доповнено статтею 1056-1.
Згідно норми ст.1056-1 ч.2 ЦК України встановлений договором розмір процентів за кредитним договором не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Аналогічне положення щодо заборони банку змінювати розмін процентною ставки за кредитним договором в односторонньому порядку викладене в ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»в редакції Закону №661-VI від 12 грудня 2008 року.
Відповідно до ст.215 ч.2 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визначення такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін.
Нормою ст.217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, враховуючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт збільшення відсоткової ставки за кредитним договором №DNL0G003202940 від 20 жовтня 2003 року з 16 жовтня 2009 року, тобто після набрання чинності ст.1056-1 ЦК України, а отже за умов нікчемності положень договору щодо права банку на зміну відсоткової ставки в односторонньому порядку, суд приходить до висновку, що дії відповідача із збільшення розміру відсоткової ставки є неправомірним, оскільки суперечать діючому законодавству.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, однак частково -шляхом визнання дій відповідача із збільшення відсоткової ставки незаконними.
При цьому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача внести зміни до кредитного договору №DNL0G003202940 від 20 жовтня 2003 року шляхом приведення його до норм чинного законодавства, а саме шляхом здійснення коригуючих операцій по нарахуванню відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,00% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, починаючи з 16 жовтня 2009 року.
Позиція суду з цього приводу ґрунтується на тому, що нормами діючого цивільного законодавства не передбачена можливість зміни договору шляхом зобов'язання однієї із сторін договору здійснити певні дії на його виконання, якщо такий обов'язок не передбачений умовами договору.
Окрім того, дана вимога є передчасною, оскільки визнання збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки за договором зумовлює настання певних наслідків та виникнення права позивача на день прийняття рішення на перерахунок нарахованої йому банком суми відсотків, що підлягають сплаті. На час ухвалення судом даного рішення таке право позивача ще не порушено, оскільки банк ще не відмовив позивачу в проведенні такого перерахунок.
Також суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовної вимоги позивача про визнання недійсним п.5.1.6 кредитного договору №DNL0G003202940 від 20 жовтня 2003 року на підставі наступного. Так, відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Положення ст.1056-1 ч.3 ЦК України, згідно якої умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, набрала законної сили 09 січня 2009 року, а кредитний договір, що містить п.5.1.6, укладено між сторонами 20 жовтня 2003 року. Таким чином, положення спірного пункту договору на час укладення цього договору відповідали вимогам чинного на той час законодавства, що виключає можливість задоволення позовних вимог позивача із визнання недійсним спірного пункту договору.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 8,5 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 203, 215 -217, 627, 651 -652 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 -215 ЦПК України, суд -
Позов, - задовольнити частково.
Визнати незаконним збільшення з 16 жовтня 2009 року відсоткової ставки за Договором № DNLOG003202940 про відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту ELEKTRON SERVISE», що був укладений 20 жовтня 2003 року між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк».
В іншій частині позову, - відмовити.
Судові витрати у справі розподілити пропорційно задоволеного, стягнувши з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на користь ОСОБА_2 державне мито в сумі 8,50 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя А.В. Брага