Іменем України
10 серпня 2011 року Справа № 5002-24/1586-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Балюкової К.Г.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 182/10 від 23.12.2010 (Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України");
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 827 від 16.12.2010 (комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі");
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 15 червня 2011 року у справі № 5002-24/1586-2011
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, місто Київ 116, 04116)
до комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" (вул. Дзержинського, 4, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)
про стягнення 1428181,13 грн.
Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" про стягнення 1 428 181, 13 грн., з яких 1 153 514,88 грн. сума основної заборгованості, 139 144, 38 грн. інфляційних втрат, 146447,63 грн. 3% річних; 89 074, 24 грн. пені.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2011 року у справі № 5002-24/1586-2011 позов задоволено.
Стягнуто з комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 153 514, 88 грн. заборгованості, 139144,38 грн. інфляційних втрат, 146 447, 63 грн. 3% річних; 89 074, 24 грн. пені.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з зазначеним рішенням, комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач вважає: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Заявник апеляційної скарги вважає, що заборгованість виникла під впливом непереборної сили, тому посилаючись на пункт 8 договору постачання газу, вважає нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат необґрунтованими.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
23.09.09 між дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (постачальник) та комунальним підприємством Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" (покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-739 ТЕ-19, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору (а.с.11-17).
Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов'язався передати Покупцю у період з 01.10.09 по 31.12.09 газ в обсязі до 1 215 000 кубічних метрів.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна за 1 000 кубічних метрів газу становить разом 727, 32 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ -872, 78 грн.
Згідно пункту 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно пункту 7.10 договору, неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Відповідно до пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), що виникли після укладення цього договору і які сторони не могли передбачити в момент їх укладання. Форс - мажорними обставинами є події, які об'єктивно не залежать від волі і дій сторін і роблять неможливими для будь - якої зі сторін виконання зобов'язань за ним договором, а саме, в тому числі, але не виключно: стихійні лиха, вибухи та аварії, в тому числі на газопроводах, пожежі, землетруси, повені. Зсуви, інші стихійні лиха, війна або військові дії, блокада, а також суспільні безлади, страйки, Інші обставини, що виникли не з вини сторін та перешкоджають належному виконанню зобов'язань, за цим договором.
Відповідно до пункту 8.3 договору поставки достатнім доказом дії форс - мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни, в якій виникли форс - мажорні обставини.
Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.09 по 31.12.09, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення.
Додатковою угодою № 1 від 21.12.09 до договору, пункт 11.1 договору викладено в новій редакції, відповідно до якої визначено новий строк дії договору в частині поставки газу: з 01.10.09 по 30.04.10. Також, цією угодою пункт 2.1 договору було доповнено підпунктом 2.1.1, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати покупцю у період з 01.01.10 по 30.04.10 газ в обсязі до 3 022 000 кубічних метрів (а.с.18).
Додатковою угодою №2 від 09.04.10 пункт 2.1 договору було доповнено підпунктом 2.1.2, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати покупцю у період з 01.05.10 по 30.09.10 газ в обсязі до 1 090 000 кубічних метрів. Також, цією угодою пункт 11.1 договору викладено в новій редакції, відповідно до якої строк дії договору в частині поставки газу продовжено до 30.09.10 (а.с.19).
Додатковою угодою № 4 від 06.08.10, пункт 5.1 Договору викладено у новій редакції, відповідно до якої ціна за 1 000 кубічних метрів газу становить разом 1 091, 00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ -1 309, 20 грн. (а.с.21).
У період з жовтня 2009 по вересень 2010 року на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 3 084 464, 37 грн.
Факт поставки природного газу відповідачем не заперечується та підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с.22-33).
Відповідач свої зобов'язання за договором №06/09-739 ТЕ-19 від 23.09.09 належним чином не виконував, внаслідок чого за період жовтень 2009 року - вересень 2010 року утворилась заборгованість у сумі 1 153 514, 88 грн., що відповідачем не заперечується (а.с.59).
Однак, заборгованість відповідачем погашена не була.
Наведене стало підставою для звернення дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовом про стягнення з комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" 1 428 181, 13 грн., з яких 1 153 514, 88 грн. сума основної заборгованості, 139 144, 38 грн. інфляційних втрат, 146 447, 63 грн. 3% річних; 89 074, 24 грн. пені.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.09 між сторонами був укладений договір №06/09-739 ТЕ-19 (а.с.11-17), який за своєю правовою природою є договором постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 6.1 договору № 06/09-739 ТЕ-19 від 23.09.09 встановлений строк виконання покупцем зобов'язання щодо оплати отриманого товару (газу), згідно з яким остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Отже, остання поставка газу (за вересень 2010 року) мала бути оплачена відповідачем в строк до 11.10.2010.
У період з жовтня 2009 по вересень 2010 року на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 3 084 464, 37 грн. (а.с.22-33), з яких 1 153 514, 88 грн. на час звернення до суду не оплачені. Відповідачем зазначена заборгованість не заперечується.
З огляду на викладене, позовні вимоги у частині стягнення 1 153 514, 88 грн. заборгованості за поставлений природний газ у період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.
Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" у своєму позові просить стягнути нараховані на основну заборгованість 3% річних у сумі 146 447, 63 грн. та інфляційні втрати в сумі 139144, 38 грн.
Перевіривши правильність розрахунків інфляційних витрат та 3% річних судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно пункту 7.10 договору, неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, тобто сторони визначили інший порядок нарахування пені, що відповідає положенням частини 6 статті 231 Господарського кодексу України.
На підставі наведених положень договору та закону позивачем правомірно нарахована пеня у сумі 89 074,24 грн. за період з 11.10.10 по 11.04.11.
Перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені (а.с.2-6) судова колегія вважає їх вірними. А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 89 074,24 грн. підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про те, що договором про організацію взаєморозрахунків №29/503 від 02.06.11 (а.с.70-71) сторони змінили порядок розрахунків за договором № 06/09-739 ТЕ-19 від 23.09.09 є необґрунтованими.
02.06.11 між Головним управлінням Державного казначейства України в Автономній Республіки Крим (сторона №1), Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим (сторона №2), Управлінням фінансами Ялтинської міської ради (сторона №3), Управлінням з питань житлово-комунального господарства Ялтинської міської ради (сторона №4), комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі»(сторона №5), дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(сторона №6) і національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(сторона остання) було укладено договір №29/503 про організацію взаєморозрахунків.
Відповідно до пункту 1 договору предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до статті 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»та Постанови КМУ від 11.05.11 №503 «про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з річниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».
Згідно з цим договором кошти в сумі 1 153 514,00 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим перераховується Казначейством відповідній стороні (пункти 3-7 договору). Після отримання коштів відповідачем він на підставі пункту 8 договору перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 1 153 514,00 грн., в тому числі ПДВ - 192 252,33 грн., для погашення заборгованості за природний газ згідно договору від 23.09.2009 № 06/09-739 ТЕ-19 за 2010 рік.
З зазначеного договору вбачається, що вживаються заходи з погашення заборгованості, зокрема, шляхом домовленості про порядок перерахування субвенцій з державного бюджету з метою погашення заборгованості за природний газ за договором № 06/09-739 ТЕ-19 від 23.09.09, яка вже утворилася та визнається сторонами.
Порядок розрахунків за поставлений природний газ визначений у пункті 6.1 договору № 06/09-739 ТЕ-19 від 23.09.09. Додаткових угод до договору щодо змінення порядку розрахунків за поставлений природний газ між сторонами не укладалося. Тому, немає підстав стверджувати, що сторони змінювали порядок розрахунків за поставлений природний газ відповідно до зазначеного договору поставки.
Посилання відповідача на пункт 12 договору про організацію взаєморозрахунків №29/503 від 02.06.11 не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 12 договору про організацію взаєморозрахунків №29/503 від 02.06.11 сторони зобов'язалися, зокрема, до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору.
З положень частини 1 статті 55 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Право на звернення громадян та юридичних осіб до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів закріплене у статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Також, згідно з цією статтею угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Способи захисту права визначаються частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України і частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України. Названі статті передбачають способи захисту права, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі. У даному випадку способом захисту права є стягнення заборгованості за договором № 06/09-739 ТЕ-19 від 23.09.09.
З наведеного випливає, якщо особа звернулася до господарського суду за захистом свого права, а суд дійде висновку, що право дійсно порушене та потребує захисту, то господарський суд немає права відмовляти у такому захисті не зважаючи на будь-які угоди про відмову сторін від вживання заходів щодо захисту свого права.
Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість виникла під впливом непереборної сили, тому відповідно до пункту 8 договору постачання газу, нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат є необґрунтованими, спростовується, виходячи з наступного.
В своєї апеляційній скарзі відповідач висловив думку про те, що договір про організацію взаєморозрахунків №29/503 від 02.06.11 повністю вирішує проблему виплати основної заборгованості, з урахуванням наявності в даній політ-економічної ситуації всіх ознак юридичного форс-мажору (до якого відносяться заборонні заходи держави, війни, революції, загальносвітова фінансова криза -це є загальновизнаним фактом і не підлягає доведенню), дає всі підстави стверджувати, що договором від 02.06.11 фактично, в рамках нових звичаїв ділового обороту, що формуються, був змінений порядок розрахунку за природний газ, самим фактом його підписання всіма зацікавленими сторонами що визначив правомірність нового порядку розрахунків, в даному випадку, за рахунок субвенцій з державною бюджету (з урахуванням процесів, що відбуваються у сфері житлово-комунального господарства України).
З наведеного вбачається:
по-перше відповідач вважає, що договором організацію взаєморозрахунків №29/503 від 02.06.11 був змінений порядок розрахунків за поставлений природний газ;
по-друге відповідач вважає, що заборгованість виникла під впливом непереборної сили, до такої сили відповідач відносить, зокрема, політ-економічну ситуацію в державі та загальносвітову фінансову кризу. Посилаючись на пункт 8 договору постачання газу відповідач доходить висновку про необґрунтованість нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.
Відповідно до пункту 8.1 договору № 06/09-739 ТЕ-19 від 23.09.09 сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), що виникли після укладення цього договору і які сторони не могли передбачити в момент їх укладання. Форс - мажорними обставинами є події, які об'єктивно не залежать від волі і дій сторін і роблять неможливими для будь - якої зі сторін виконання зобов'язань за ним договором, а саме, в тому числі, але не виключно: стихійні лиха, вибухи та аварії, в тому числі на газопроводах, пожежі, землетруси, повені. Зсуви, інші стихійні лиха, війна або військові дії, блокада, а також суспільні безлади, страйки, Інші обставини, що виникли не з вини сторін та перешкоджають належному виконанню зобов'язань, за цим договором.
Але, політ-економічна ситуація в державі та загальносвітова фінансова криза є об'єктивними явищами, які склалися у державі та світі, тому вони не можуть бути визнані форс - мажорними обставинами у загальновизнаному розумінні та у розумінні положень пункту 8.1 договору.
Крім того, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що немає підстав вважати прострочення відповідачем свого грошового зобов'язання стало наслідком форс - мажорних обставин.
Враховуючи викладене, оскаржене рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2011 року у справі № 5002-24/1586-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді К.Г. Балюкова
К.В. Волков
Розсилка:
1. ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, місто Київ 116, 04116)
2. КП Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" (вул. Дзержинського, 4, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)
3. до господарського суду АР Крим
4. у справу