Іменем України
09 серпня 2011 року Справа № 5002-18/848-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, дов. № 633 від 17 березня 2010 року (фізична особа-підприємець ОСОБА_2)
відповідача: не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_3)
третьої особи: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Рідна Марка Корп")
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 16 травня 2011 року у справі № 5002-18/848-2011
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 95000; АДРЕСА_2, 95047)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, 96178)
третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” (вул. Електриків, 29/а, місто Київ, 04176)
про стягнення 5512,00 грн. компенсаційної вартості майна
04 березня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення компенсаційної вартості обладнання у розмірі 5512,00 грн. (а.с. 2-3).
Позов обґрунтований тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у порушення умов договору суборенди № 760 від 16 червня 2009 року не повернула орендоване майно після відповідної вимоги позивача по справі та не відшкодувала заставну вартість орендованого майна, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5512,00 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2011 року у справі № 5002-18/848-2011 позовні вимоги задоволено частково (а.с. 48-53).
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 компенсаційну вартість обладнання ( ПВХ Тайфун-80, редуктор 2-хсекційний, штуцер гайка у кількості 4 шт., краплезбірник пластм., медальон СЕМ овальний у кількості 2 шт.) у розмірі 3512,00 грн., держмито у сумі 64,99 грн. та 150, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач визнав частково позовні вимоги та згоден сплатити позивачу вартість знищеного орендованого майна у сумі 3512,00 грн., а також повернути майно на загальну суму 2000,00 грн., яка є у наявності.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів, що передане в суборенду майно отримано позивачем за договором оренди обладнання та рекламного інвентарю № КР001, укладеним між ним та товариством з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” 06.04.2007 р., а відповідно не довів право вимоги майна у відповідача. Також, апелянт зазначає, що позов стосується майна товариства з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп”, яке не було залучено до участі у справі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 року у справі № 5002-18/848-2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп”.
Відповідно до листа Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві від 05 серпня 2011 року за вих. № 12/1-7/3782 суб'єкт з назвою товариство з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” значився в ЄДРПОУ з 12 травня 2005 року по 24 лютого 2011 року. Станом на 15 липня 2011 року в ЄДРПОУ значиться - товариство з обмеженою відповідальністю „Маркетс Лайф”.
Таким чином, судова колегія вирішила замінити товариство з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” на товариство з обмеженою відповідальністю „Маркетс Лайф” (вул. Бучми, 7, Дніпровський район, місто Київ, 02152).
Відзив на апеляційну скаргу від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не надходив.
В судове засідання, яке призначене на 09 серпня 2011 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та товариство з обмеженою відповідальністю „Маркетс Лайф” явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін не було визнано обов'язковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності таких представників.
Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 квітня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладений договір оренди обладнання і рекламного інвентарю № КР 001 (Договір оренди) (а.с. 44-45).
Згідно з пунктом 1 вказаного Договору оренди, Орендодавець зобов'язується надати Орендарю в строкове користування холодильне обладнання та/або обладнання для роздрібної торгівлі (на „розлив”) пиво-безалкогольною продукцією та/або рекламне обладнання.
Відповідно до пункту 9 зазначеного Договору оренди передача Орендарем обладнання в суборенду третім особам, допускається лише у випадку отримання відповідного дозволу (погодження) від Орендодавця, для отримання якого Орендар надає всю необхідну інформацію про потенційного Суборендаря.
Користуючись наданим правом, яке передбачено пунктом 9 договору оренди обладнання і рекламного інвентарю № КР 001 від 06 квітня 2007 року, 16 червня 2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі -Орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір № 760 суборенди обладнання і рекламного інвентарю (далі -Договір суборенди).
Відповідно до пункту 1 Договору суборенди Орендар зобов'язався надати Суборендарю в строкове користування холодильне обладнання та/або обладнання для роздрібної торгівлі (на „розлив”) пиво-безалкогольною продукцією та/або рекламне обладнання (далі - обладнання). Обов'язковою умовою при укладенні даного договору є отримання на це письмового погодження Орендодавця - ТОВ «Рідна Марка Корп»(а.с. 4-5).
Згідно з пунктом 4 Договору суборенди передача обладнання в користування здійснюється на підставі акта приймання -передачі або інших документів де вказується кількість, характеристика, стан та заставна вартість обладнання.
Пунктом 10 Договору суборенди встановлено, що Суборендар зобов'язаний повернути обладнання у справному і належному товарному вигляді Орендарю чи Орендодавцю, в строк не пізніше 2-х днів з моменту надходження відповідної вимоги.
Відповідно до пункту 16 Договору суборенди, Суборендар несе повну матеріальну відповідальність за свої дії чи бездіяльність в наслідок яких завдано шкоди обладнанню, не пов'язаного з його повсякденною роботою, а саме: його знищення, пошкодження, поломки, втрати. У випадку настання таких обставин, а також неповернення обладнання в передбачені строки, Суборендар відшкодовує Орендарю заставну вартість обладнання.
16 червня 2009 року, на виконання умов Договору суборенди, між сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі обладнання в суборенду у кількості 14 одиниць на загальну суму 5512,00 грн. (заставна вартість) (а.с. 6).
Як вбачається з Договору суборенди та акта приймання-передачі, вони погодженні з товариством з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” (пункт 1 Договору суборенди та пункт 9 Договору оренди).
15 січня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 направив на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 лист за вих. № 33 з вимогою повернути майно, яке передано за договором № 760 суборенди обладнання і рекламного інвентарю (а.с. 7).
Вказаний лист отриманий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 18 січня 2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 9).
29 квітня 2010 року, у зв'язку з неповерненням майна переданого в суборенду, позивач по справі направив на адресу відповідача претензію за вих. № 316, в якій вимагав сплатити вартість майна, яка зазначена в акті приймання-передачі обладнання в суборенду (а.с. 10-11).
Однак фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не виконала свого обов'язку щодо повернення майна та/або сплати заставної вартості, що стало підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до господарського суду з даним позовом.
Згідно з нормами статті 509 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалось вище, між сторонами по справі укладено договір суборенди.
Частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди обладнання і рекламного інвентарю № КР 001 від 06 квітня 2007 року укладений строком до 31 грудня 2010 року.
На підставі чого, позивач по справі для своєчасного виконання взятих на себе обов'язків по договору оренди обладнання і рекламного інвентарю № КР 001 від 06 квітня 2007 року, звернувся до відповідача з вимогою повернути орендоване майно, яке передано в суборенду останньому.
Як зазначалось вище, пунктом 10 Договору суборенди встановлений обов'язок Суборендаря (відповідач по справі) щодо повернення обладнання у справному і належному товарному вигляді Орендарю чи Орендодавцю, в строк не пізніше 2-х днів з моменту надходження відповідної вимоги. А також, обов'язок у випадку неповернення обладнання в передбачені строки, відшкодувати Орендарю заставну вартість обладнання.
Вказані обов'язки відповідачем по справі не виконані.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, письмових пояснень відповідача, в зв'язку з пожежею частина суборендованого майна була знищена на суму 3512, 00 грн., але частина майна, у тому числі, роздаточна колонка у кількості 2 одиниць вартістю 250,00 грн. за одиницю, колонка «Лакі»золото в кількості 1одиниці вартістю 1000,00 грн., кран пивний золото у кількості 2 одиниць вартістю 250,00 грн. за одиницю, всього на суму 2000,00 грн. є у наявності у відповідача.
Факт пожежі підтверджено актом № 37 від 20 липня 2009 року.
Відповідач згоден сплатити позивачу суму компенсаційної вартості втраченого суборендованого майна лише у розмірі 3512,00 грн. та повернути суборендоване майно на загальну суму 2000,00 грн. (а.с. 28-29).
Згідно з нормами статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у сумі 3512,00 грн.
Стосовно відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення 2000,00 грн. судова колегія вбачає наступне.
Як зазначалось вище, відповідач згоден повернути суборендоване майно на загальну суму 2000,00 грн., однак, оскільки позивачем не заявлені відповідні позовні вимоги щодо повернення орендованого майна, а суд не наділений правом виходити за межі позовних вимог, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2000,00 грн.
Судова колегія зазначає, що у випадку відмови відповідача повернути суборендоване майно у добровільному порядку, позивач не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом.
Доводи апеляційної скарги відносно ненадання позивачем по справі акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору, в якому повинно бути зазначено майно, яке передається у суборенду, є безпідставним, оскільки до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі обладнання в суборенду у кількості 14 одиниць на загальну суму 5512,00 грн. (заставна вартість) (а.с. 6).
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив факт отримання майна, яке перелічено у акті приймання-передачі від 16 червня 2009 року.
Відносно доводів апелянта про те, що позов стосується майна товариства з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп”, яке не було залучено до участі у справі, слід зазначити наступне.
Як зазначалось вище, суборендоване майно повинно бути повернуто Орендарю (позивачу по справі) чи Орендодавцю (ТОВ „Рідна Марка Корп”), а неповернення обладнання в передбачені строки, Суборендар (відповідач по справі) відшкодовує Орендарю заставну вартість обладнання (пункт 16 Договору суборенди).
Таким чином, заставна вартість майна, яку вимагає стягнути позивач, повинна бути сплачена на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (встановлено умовами договору), а не ТОВ „Рідна Марка Корп”, як власника такого майна, у зв'язку з чим його права не порушені.
Також помилковими є посилання апелянта на недоведеність позивачем того факту, що передане в суборенду майно було отримано останнім саме за Договором оренди обладнання та рекламного інвентарю № КР001, укладеним між нам та товариством з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” від 06.04.2007 р., оскільки як договір суборенди, так й акт приймання-передачи майна за ним від 16.06.2009 р. містять письмові погодження на їх укладення та передачу майна від Орендодавця -ТОВ „Рідна Марка Корп” в якості Орендодавця майна, відповідні дані про Орендаря обладнання містить сам текст Договору суборенди.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” на товариство з обмеженою відповідальністю „Маркетс Лайф” (вул. Бучми, 7, Дніпровський район, місто Київ, 02152).
2. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2011 року у справі № 5002-18/848-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді Ю.М. Гоголь
К.В. Волков
Розсилка:
1. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 95000;
2. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 95047)
3. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, 96178)
4. Товариству з обмеженою відповідальністю „Маркетс Лайф” (вул. Бучми, 7, Дніпровський район, місто Київ, 02152)
5. до господарського суду Автономної Республіки Крим.