24 червня 2011 року Справа № 09/5026/964/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 за довіреністю, згідно ст. 30 ГПК України: ОСОБА_4, фізична особа - підприємець, ОСОБА_5 - працівник відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Черкаси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сміла Черкаської області про стягнення 490300,04 грн., -
Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 490300,04 грн., у тому числі: 201798,00 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар, 84887,85 грн. договірної пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 160833,01 грн. договірних процентів річних, 42781,18 грн. інфляційних, у зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 лютого 2009 року сторони уклали договір поставки № 0209, в порушення умов якого, відповідач отриманий товар (20 системних блоків) не оплатив, тому позивач просить стягнути суму основного боргу з оплати за товар, договірну пеню, договірні проценти річних та інфляційні згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просить визнати договір поставки від 02.02.2009 року №0209 неукладеним та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, що ґрунтувались на неукладеному договорі, мотивуючи тим, що:
- позивачем не надано доказів наявності заявок покупця щодо асортименту, кількості і ціни товару, що передбачені п. 1.2. даного договору поставки, отже сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору поставки, тому договір є неукладеним відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України;
- відсутній юридичний зв'язок між договором поставки, видатковою накладною та рахунком-фактурою, на які посилається позивач;
- видаткова накладна, на яку позивач посилається як на первинний документ, що підтверджує здійснення господарської операції, не містить обов'язкових реквізитів відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", отже не відповідає вимогам законодавства, що унеможливлює використання її як доказу;
- підписання відповідачем даного договору поставки та видаткової накладної було вчинено внаслідок помилки; позивач при підписанні вказаних документів був відсутній; товару, вказаного у видатковій накладній, не існувало, отже господарська операція є безтоварною.
У письмових поясненнях, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 згідно ст. 30 ГПК України на питання, викладені в ухвалі суду від 07 червня 2011 року, ОСОБА_7 повідомив, що 30 січня 2009 року ним було продано ФОП ОСОБА_6 (позивачу у справі) системні блоки Core2DuoQ9550/4096/1024/500/DVDRW в кількості 20 штук на загальну суму 182720,00 грн., що підтвердив наданою видатковою накладною № РН-0000104.
Викликані згідно ст. 30 ГПК України працівники відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_5 надали усні пояснення у судовому засіданні 07 червня 2011 року, а фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - у судовому засіданні 24 червня 2011 року.
ОСОБА_8 (бухгалтер відповідача) та ОСОБА_5 (спеціаліст центру сервісного обслуговування техніки відповідача) у судовому засіданні 07 червня 2011 року пояснили, що в магазин та на сервісний центр відповідача партія системних блоків у лютому 2009 року не надходила, у звітності відповідача, як платника єдиного податку, вартість 20 системних блоків не відображена, вартість цих блоків надто висока, у торговій мережі міста Сміла такі системні блоки взагалі не продавались і на сервісному обслуговуванні їх не було.
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримала позовні вимоги; вважала безпідставними заперечення відповідача, пояснила, що за придбаний у ОСОБА_7, а в подальшому проданий відповідачу товар, позивач з ОСОБА_7 не розрахувався; 20 системних блоків відповідач отримав особисто в офісі позивача, яким чином він розпорядився ними в подальшому, позивачу невідомо; на вимогу позивача відповідач обіцяв розрахуватися; заперечила проти клопотання представника відповідача, про призначення судово-технічної експертизи документів, вважала його таким, що не відноситься до предмету спору, оскільки підписи на документах, на підставі яких отриманий товар, відповідач не заперечує, а інші документи, являються непрямими доказами по справі; доводи відповідача та його представника вважала способом ухилення від оплати за отриманий товар та способом затягування вирішення спору;
- відповідач та його представник позов не визнали, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву; пояснили, що підпис на документах є дійсно підписом відповідача, однак здійснений помилково та без уваги при підписанні інших документів, які були надані на підпис відповідачу братом позивача - ОСОБА_4, стверджували, що поставки 20 системних блоків не було, відповідач товар не замовляв та не отримував його, екземпляр даного договору у відповідача відсутній; окремо звернули увагу на ціну товару, яка є високою для даного виду товару, що свідчить про невигідність господарської операції для відповідача; вказали, що даний товар повинен бути ідентифікованим, однак надані документи не мають необхідних даних про товар; видаткову накладну, подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, вважали підробленою, подали клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів, звернули увагу на відсутність договору між ОСОБА_7 та позивачем;
- фізична особа - підприємець ОСОБА_4, викликаний згідно ст. 30 ГПК України, пояснив, що вони з братом займаються підприємницькою діяльністю, йому відомо, що відповідач не оплатив брату (позивач у справі) вартість партії товару (системні блоки), він дійсно, на прохання брата, також звертався до відповідача з просьбами розрахуватися за товар, відповідач обіцяв продати машину і розрахуватися, але свої зобов'язання не виконав, тому брат звернувся до господарського суду.
Судом відхилено клопотання представника відповідача про призначення судово-технічної експертизи документів ФОП ОСОБА_7, оскільки питання, поставлені на вирішення судової технічної експертизи, не відносяться до предмету спору.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено наступне.
ОСОБА_6 (позивач) 19 квітня 2005 року зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради фізичною особою-підприємцем, про що йому видане свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3, номер запису про державну реєстрацію 2 026 000 0000 004094. Позивач зареєстрований у Черкаській ОДПІ платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 25 квітня 2005 року серії НОМЕР_4.
ОСОБА_2 (відповідач) 04 грудня 2003 року зареєстрований виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області фізичною особою-підприємцем, про що йому видане свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 024 017 0000 001473. Відповідач зареєстрований у Смілянській ОДПІ платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01 січня 2007 року серії НОМЕР_6.
02 лютого 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 ( постачальник за договором, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір поставки №0209 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язався прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору (п. 1.1. Договору). Договір засвідчений підписами сторін на кожній сторінці договору та скріплений печатками сторін.
Договір містить, зокрема, такі умови:
- асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця (п. 1.2. Договору);
- постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені в заявках покупця та узгоджені з постачальником шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати (п. 2.1. Договору);
- ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його передачі покупцю не допускається (п. 2.2. Договору);
- сума договору складається з суми вартості видатково-прибуткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю на протязі дії цього договору (п. 2.3. Договору);
- покупець повинен сплатити відповідну партію відвантаженого йому постачальником товару не пізніше 14 робочих днів з дати поставки даної партії товару (п. 2.4. Договору);
- оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у цьому договорі (п. 2.5. Договору);
- в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36,5 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належить до сплати постачальнику (п. 2.7. Договору);
- передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару (п. 3.1. Договору);
- право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем та оформлення відповідним чином видатково-прибуткової накладної (п. 3.2. Договору);
- передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на складі постачальника. За попередньою домовленістю, що повинно бути зазначено в заявці покупця та узгоджено з постачальником, постачальник може здійснювати доставку товару в пункт поставки, вказаний покупцем (п. 3.4. Договору);
- строк поставки товару складає 3 робочі дні з моменту підтвердження постачальником заявки покупця (п. 3.5. Договору);
- за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань (п. 5.4. Договору).
На виконання умов Договору 02 лютого 2009 року, тобто в день укладення договору, позивач відвантажив, а відповідач отримав товар - системний блок Core2Duo Q9550/4096/1024/500/DVDRW в кількості 20 штук на суму 201798,00 грн., що підтверджується підписами та печатками сторін у видатковій накладній № РН-0000004 від 2 лютого 2009 року.
На оплату за товар позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ/Н-00008 від 02 лютого 2009 року на суму 201 798,00 грн.
Переданий товар був придбаний позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000104 від 30 січня 2009 року на суму 182720,00 грн. та письмовими поясненнями ОСОБА_7, поданими до господарського суду.
В порушення умов договору відповідач за товар не розрахувався, власний підпис та печатку на договорі та видатковій накладній на отримання товару визнає, але вважає, що підписав дані документи помилково та без уваги при підписанні інших документів.
Згідно довідки відділення №466 АТ "УкрСиббанк" від 15 вересня 2010 року вих. № 022979 за період з 10.01.2009 року по 14.09.2010 року на рахунок ФОП ОСОБА_6 (позивача у справі) грошові кошти від платника ФОП ОСОБА_2 (відповідача у справі) не надходили.
11 квітня 2011 року позивач направив відповідачу цінним листом з описом претензію на суму 485412,65 грн., у якій просив розрахуватися за товар, отриманий на підставі договору поставки від 02.02.2009 року № 0209 та сплатити кошти, нараховані позивачем за прострочення виконання відповідачем даного грошового зобов'язання. Відповідач відповідь на претензію не надав, борг з оплати за товар не сплатив.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів за поставлений товар та санкцій, інфляційних, процентів річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Сторони спору являються учасниками відносин у сфері господарювання в розумінні ст.2 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання, що виникли між сторонами, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими (ст. 263 ГК України).
Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
У ч. 3 ст. 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
У ч. 8.ст. 181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Договір, на який посилається позивач, як на підставу зобов'язань сторін, укладений у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, за своєю правовою природою є господарським договором поставки.
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.
Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Доводи відповідача, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву, спростовуються наявними у справі доказами. Договір, видаткова накладна від 2 лютого 2009 року № РН-0000004 підписана відповідачем та скріплена його печаткою, що не заперечується ним, і є достатнім доказом поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Посилання відповідача на відсутність пов'язаності видаткової накладної, рахунку-фактури з укладеним договором, суд вважає безпідставними, оскільки інших договорів між сторонами не існувало. Вади видаткової накладної, на які вказує відповідач, не є істотними; видаткова накладна підтверджує дані про осіб, яка передала товар і яка прийняла товар, дату передачі товару, найменування, кількість, ціну, вартість передатного товару. Безтоварність господарської операції не є підтвердженою; обидві сторони працюють на спрощеній системі оподаткування по спрощеній системі обліку товарів, робіт, послуг.
Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що Договір та видаткова накладна підписані відповідачем внаслідок помилки та без уваги при підписанні інших документів.
Посилання відповідача на те, що договір слід вважати неукладеним, суд вважає безпідставним, підстав для визнання вказаного договору неукладеним суд не вбачає. Отже договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 201798,00 грн. боргу з оплати за поставлений та прийнятий по видатковій накладній № РН-0000004 від 02 лютого 2009 року товар: системні блоки Core2Duo Q9550/4096/1024/500/DVDRW в кількості 20 штук.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідач не вжив необхідних заходів для належного виконання зобов'язань з оплати за отриманий товар.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У п. 5.4. Договору сторони встановили, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання, пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нарахована договірна пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми боргу - 201798,00 грн., за період прострочення з 21 лютого 2009 року по 28 квітня 2011 року (дата позовної заяви), що становить 84887,85 грн.
Враховуючи обставини справи, інтереси обох сторін, відповідно до ст.233 ГК України суд зменшує суму нарахованої договірної пені на 80%, відповідно, до стягнення підлягає 16977,57 грн. пені (84887,85 грн. х 80% : 100% = 67910,28 грн.; 84887,85 грн. - 67910,28 грн. = 16977,57 грн.).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума боргу у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 21 лютого 2009 року по 28 квітня 2011 року (дата позовної заяви) збільшилась на суму 42781,18 грн. Розрахунок інфляційних нарахувань позивачем зроблений вірно.
У пункті 2.7. Договору сторону встановили, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36,5 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належить до сплати постачальнику.
Позивач вірно нарахував договірні проценти річних за період з 21 лютого 2009 року по 28 квітня 2011 року (дата позовної заяви) в сумі 160833,01 грн. від простроченої суми боргу 201798,00 грн.
З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 201798,00 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар, 16977,57 грн. пені, 160833,01 грн. процентів річних, 42781,18 грн. інфляційних.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при поданні позову, , а саме 4903,00 грн. в рахунок витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 5139,00 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 201798,00 грн. основного боргу, 16977,57 грн. пені, 160833,01 грн. процентів річних, 42781,18 грн. інфляційних та 5139,00 грн. судових витрат.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
СУДДЯ Н.М. Курченко
Повне рішення складено 30 червня 2011 року.