30 червня 2011 року Справа № 16/5026/1048/2011
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю у справі;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Фуд" до приватного підприємства " Щедрий дім" про стягнення 79 984,76 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 79 984,76 грн., з них: 77 129,16 грн. основного боргу, 1 327,01 грн. інфляційних, 503,77 грн. 3% річних, 1 024,82 грн. пені на підставі договору субдистриб"юції від 21 вересня 2009 року та договору № 1 від 01 січня 2011 року укладених між сторонами. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач свого представника у жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав.
Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі в порядку ст. 75 ГПК України.
Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору субдистриб"юції від 21 вересня 2009 року у відповідності до якого позивач (Дистриб'ютор) доручає, а відповідач (Субдистриб"ютор) бере на себе обов'язки покриття торговою мережею в Черкаській області продукцією під торговими маркам: "Русалочка", "Норвежские Традиції" і "Кашалот" в подальшому "Продукт" ( п. 1.1 договору).
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2010 року включно, але в любому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань ( п. 8.1).
01 січня 2011 року між сторонами по справі також було укладено договір № 1 у відповідності до якого позивач (Постачальник) зобов'язався поставляти товар відповідачу ( Покупцю), а відповідач (Покупець) зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору ( п. 1.1).
Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки і відповідають вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За доводами позивача, він на виконання умов договору № 1 поставив відповідачу товар на загальну суму 81 060,18 грн. , що підтверджується:
- видатковою накладною № СФ14872 від 04 жовтня 2010 року на суму 5 970,48 грн. (а.с. 11);
- видатковою накладною № СФ15466 від 11 жовтня 2010 року на суму 7 091,88 грн. (а.с. 13);
- видатковою накладною №СФ16771 від 05 листопада 2010 року на суму 15 171,72 грн. ( а.с. 15);
- видатковою накладною № СФ 17537 від 16 листопада 2010 року на суму 10 138,80 грн. ( а.с. 18);
- видатковою накладною № СФ19648 від 24 грудня 2010 року на суму 6 694,80 грн. ( а.с. 20);
- видатковою накладною № СФ19978-00017 від 03 січня 2011 року на суму 10 154,70 грн. ( а.с. 22);
- видатковою накладною № СФ00251 від 11 січня 2011 року на суму 6 465,96 грн. ( а.с 24);
- видатковою накладною № СФ 00706 від 19 січня 2011 року на суму 11 915,88 грн. ( а.с. 27);
- видатковою накладною № СФ14376 від 24 вересня 2010 року на суму 7 455,96 грн. ( а.с. 29)
та довіреностями:
- № 97 від 05 листопада 2010 року видану на ім'я ОСОБА_2 ( оборот а.с. 15) ;
- № 3 від 11 січня 2011 року видану на ім'я ОСОБА_3 ( оборот а.с. 24).
Спору з приводу неотримання даного товару чи його неналежної якості між сторонами немає, оскільки докази про протилежне суду не подані.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в пункті 7.2. договору встановили, що оплата за поставлені товари згідно умов цього договору здійснюється відповідачем (Покупцем) на поточний рахунок позивача ( Постачальника) протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання товару відповідачем (Покупцем). Допускається продовження строку оплати за поставлений товар в разі письмової згоди позивача (Постачальника).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив часткову оплату товару сплативши позивачу борг в загальній сумі 13 015,16 грн. що підтверджується банківською випискою ( а.с. 36-37), а також відповідачем було повернуто товар на загальну суму 175,02 грн., що підтверджується прибутковою накладною № СФ0000076 від 04.01.2011 року. Посилання відповідача при оплаті на договір від 12.12.2009 року позивач вважає помилковим, оскільки такий договір між сторонами не укладався, а кошти зараховані у борг за позовними вимогами.
Сторонами також підписано акт звірки розрахунків за період з 01.01.2011 року по 16.02.2011 року з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 77 129,16 грн. ( а.с. 31) за накладними, вказаними у справі та з урахуванням існуючого сальдо по них в сумі 61 782,80 грн. станом на 01.01.2011 року.
Таким чином, залишок боргу по отриманих товарах у відповідача перед позивачем становить 77 129,16 грн. (90 319,34 - 13 015,16 -175,02).
Строки сплати боргу в цій сумі є такими, що настали, доказів проведення повного розрахунку відповідач суду не надав, проти стягнення боргу в цій частині позовних вимог не заперечив, в тому до примусового стягнення з відповідача належить 77 129, 16 грн. основного боргу за отриманий товар.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Позивач просить стягнути з відповідача 1 327,01 грн. інфляційних та 503,77 грн. 3 % річних за період з 19.02.2011 року по 08.05.2011 року на підставі ст. 625 ЦК України.
Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 1 327,01 грн. інфляційних та 503,77 грн. 3 % річних за відповідний період з 19.02.2011 року по 08.05.2011 року), встановив неправильність їх нарахування, після перерахунку з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 500,80 грн. 3% річних (77129,16 х 3% : 365 х 79 днів) та 1 079,81 грн. інфляційних, оскільки період лютого не враховується (бо позивач враховує його з 19 числа), а в квітні і травні показана нульова інфляція (а.с. 33).
Доказів про проведення розрахунку за вимогами по ст. 625 ЦК України відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 500,80 грн. 3% річних та 1079,81 грн. інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1 024,82 грн., яка передбачена п. 8.5 договору № 1 з якого вбачається, що за несвоєчасну або неповну оплату товару відповідач (Покупець) сплачує позивачу (Постачальнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла у період, за який нараховується пеня ( ст. 549 ЦК України).
Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені встановив, неправильність її нарахування, оскільки її належний розмір становить 1036,19 грн. Однак позивач змін до позову в частині пені не подав, а тому до стягнення з відповідач належить 1024,82 грн. пені за період з 03.02.2011 року по 08.05.2011 року згідно розрахунку позивача ( а.с. 33).
Правомірність своїх позовних вимог позивач довів зібраними по справі доказами та положеннями чинного законодавства. Докази проведення розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.
На підставі викладеного до стягнення з відповідача належить лише 77 129,16 грн. основного боргу, 1079,81 грн. інфляційних, 500,80 грн. 3% річних, 1 024,82 грн. пені а всього - 79 734,59 грн.
В решті вимог у задоволенні позову слід відмовити повністю через безпідставність нарахування сум до стягнення.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогами державне мито в розмірі 797,35 грн. та 235,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з приватного підприємства "Щедрий дім", ідентифікаційний номер 36391137, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 47, кв. 101 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Фуд", ідентифікаційний код 32629021, м. Київ, вул. Електриків, 23 -- 77 129,16 грн. основного боргу, 1079,81 грн. інфляційних, 500,80 грн. 3% річних, 1 024,82 грн. пені, 797,35 грн. на відшкодування державного мита та 235,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
СУДДЯ Н.М. Спаських
Повний текст рішення підписано 01 липня 2011 року.