Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" серпня 2011 р. Справа № 55/116-10
вх. № 4978/5-55
Суддя господарського суду Савченко А.А.
при секретарі судового засідання Даниленко О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Мухітдінов Р.Д., ліцензія №НОМЕР_1 від 12.05.09р.
відповідача - ОСОБА_1., дов.№б/н від 30.05.11р.
розглянувши справу за позовом СФГ "Ізумруд", с. Лозова
до ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", м. Харків
про стягнення 56497,73 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 34853,00 грн. основного боргу, 18952,60 грн. інфляційних витрат та 2692,13 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу, укладеним між сторонами 25.09.07р. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2010р. провадження у справі № 55/116-10 було зупинено у зв*язку з призначенням судово-почеркознавчої експертизи.
12.01.2011 року відповідно до Протоколу повторного розподілу справи між суддями, справу № 55/116-10 передано до розгляду судді Савченко А.А.
03.02.2011 року через канцелярію суду надійшло повідомлення з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса про неможливість надання висновку експертизи у зв'язку з ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Враховуючи, що до господарського суду була повернута справа № 55/116-10 та надійшло повідомлення експерта про неможливість надання висновку експертизи, суд ухвалою від 04.05.2011р. поновив провадження у справі.
В судовому засіданні 02.08.2011р. представник позивача звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти відповідача на суму 56497,73 грн. Свою заяву обгрунтовує тим, що відповідач не виконує свої зобов*язання за договором, ігнорує претензію позивача та вживає заходів по демонтуванню будівель, а тому дані дії відповідача можуть призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду. Суд вважає необхідним в задоволенні заяви відмовити, оскільки заявником не надано достатньо обгрунтованих доказів, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
24.05.11р. та 02.08.2011р. представник позивача надав до суду клопотання, в яких просить призначити по справі судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизи. Своє клопотання обгрунтовує тим, що проведення вищевказаних експертиз на думку позивача є необхідним для прийняття по даній справі правильного та об*єктивного рішення, так як виникають сумніви у справжності наданого відповідачем акту взаємозаліку від 30.09.2008р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує клопотання про призначення по справі судової експертизи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, що зобов*язання за спірним договором було виконане шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджено актом взаємозаліку від 30.09.2008р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками. Цей акт сторонами не оспорено ні раніше, ні в цьому судовому процесі. Щодо призначення по справі експертизи зазначає, що висновок судового експерта в даному випадку не може бути належним та допустимим доказом в цій справі в розумінні вимог ст.34 ГПК України, оскільки цей акт заліку не оспорюється сторонами, а позовні вимоги стосуються виключно стягнення заборгнованості за договором купівлі-продажу рухомого майна. Вважає, що клопотання позивача про призначення експертизи не підлягає задоволенню, а справа повинна бути розглянута за наявними в ній матеріалами та поданими раніше доказами.
Суд вважає клопотання позивача про призначення по справі судової експертизи не підлягаючим задоволенню з огляду на наступне.
В письмових поясненнях, поданих до суду 20.09.2010р. представником позивача зазначено, що акт взаємозаліку є неналежним доказом і суд не повинен приймати його до уваги, оскільки акт повинен був бути укладений у нотаріальній формі і недодержання нотаріальної форми в даному випадку відповідно до ст.220 ЦК України тягне нікчемність угоди щодо зміни або розірвання договору. Фактично, за змістом цих пояснень представник позивача не заперечує підписання акту сторонами, але вважає, що цей акт є неналежним доказом по справі.
Представником позивача до матеріалів справи не подано жодного письмового доказу, письмових пояснень та обгрунтування стосовно підписання цього акту іншими особами, ніж ті, призвіща яких зазначені в акті заліку та наявності конкретних питань, що потребують роз*яснення та спеціальних знань, які виникли при вирішенні відповідного спору.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що судовим експертом було витребувано у сторін вичерпний перелік письмових документів для проведення призначеної ухвалою суду від 28.09.2010р. судової експертизи. Але з підстав ненадання відповідних документів судовим експертом були складені повідомлення про неможливість надання висновку.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що представником позивача не подано витребуваних судовим експертом письмових документів, які експерт вважав необхідними для проведення судової експертизи, обгрунтованого клопотання про їх витребування у встановленому законом порядку не заявлено.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що представником позивача не доведено належними та допустимими доказами необхідність призначення та проведення судової експертизи в порядку, встановленому ст.41 ГПК України по справі № 55/116-10, тому в задоволенні клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз необхідно відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
25.09.2007р. між СФГ «Ізумруд» та ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» було укладено договір купівлі продажу рухомого майна, перелік якого зазначено у розділі № 1 договору ( п.1-12). Розділом 5 договору визначено, що продаж вчинено за 34853,0 грн., з них ПДВ 5808,83 грн., які Покупець - відповідач по справі зобов*язується перерахувати на визначений в договорі рахунок Продавця у триденний строк з дня посвідчення цього договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_2. 25.09.2007р. Актом приймання -передачі від 26.09.2007р. відповідачу було передане майно на суму 34853,00 грн. згідно до визначеного переліку.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що у визначений в договорі триденний строк відповідач грошові кошти в сумі 34853,00 грн. на рахунок позивача не перерахував.
30.09.2008р. між сторонами було підписано акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. За змістом цього акту сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.601 ЦК України про їх зарахування. У відповідності до п.1 акту Сторона -1( СФГ «Ізумруд») є кредитором, а Сторона 2 - (ТОВ «Трайгон Фармінг Харків») є боржником при виконанні грошового зобов*язання в сумі 680829,00 грн., в тому числі за договором купівлі-продажу рухомого майна від 25.09.07р., реєстровий № 2207, сума договору - 34853,00 грн. Розділом 2 визначено, що Сторона -1 є боржником, а Сторона -2 кредитором при виконанні грошового зобов*язання в сумі 680829,00 грн. за низкою договорів. Вказані вище зобов*язання за вищевказаними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.
Акт є підписаним керівниками підприємств та скріпленим печатками.
У відповідності до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку з її недійсністю.
Наведена позиція підтверджується п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/241 від 01.07.96 р., відповідно до якого припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи, у тому числі і передбачених ст. 218 ЦК України. Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, таким чином, достатньо волевиявлення однієї сторони. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування.
Даючи оцінку акту про залік від 30.09.2008р. суд вважає необхідним зазначити, що він відповідає вищевказаним вимогам, підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Доказів оспорювання акту про проведення взаємозаліку у зв*язку з його недійсністю у встановленому законом порядку позивачем до суду не надано.
Статею 602 ЦК України встановлені випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог. Оцінюючи поданий акт заліку та додані до нього документи, суд вважає, що випадки недопустимості відповідного зарахування за даних обставин відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає твердження відповідача про те, що зобов*язання в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 34853,00 грн. є припиненим в силу проведення відповідного заліку, обгрунтованим та таким, що грунтується на вимогах чинного законодавства.
Твердження позивача про те, що цей акт є неналежним доказом і суд не повинен приймати його до уваги, оскільки він повинен був бути укладений у нотаріальній формі, суд вважає безпідставними, оскільки ст.601 та 602 ЦК України визначено порядок припинення зобов*язання зарахуванням, який не передбачає, що складені сторонами заяви, акти про залік тощо мають бути укладені в нотаріальній формі.
Оскільки залік зустрічних вимог проведено 30.09.2008р. до звернення позивача з позовом до суду 02.06.2010р., суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 34853,00 грн. боргу безпідставною та не підлягаючою задоволенню.
Так як матеріалами справи не підтверджено наявність заборгованості відповідача станом на день звернення до суду з позовом, суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 18952,60 грн. та 3% річних в сумі 2692,13 грн.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем не зроблено.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, -
В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
В задоволенні клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз відмовити.
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя Савченко А.А.
Повне рішення складено 05.08.2011 року.